Ухвала суду № 75318664, 21.06.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2737/18

Провадження №: 2/755/2370/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

"21" червня 2018 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Грінкевич А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі в частині вимог в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження по справі в частині вимог позивача про стягнення вартості переданого майна у розмірі 65 675 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 54 810 грн., оскільки дані вимоги рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2016 року розглянуті. Рішення набрало законної сили. Також зазначив, що вищевказане рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому просив суд закрити провадження в частині позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення заявленого клопотання.

Суд, вислухавши клопотання представника відповідача, думку представника позивача, оцінивши викладені представником відповідача підстави для закриття провадження по справі приходить до наступного.

Відповідно до предмету позову, позивачем ОСОБА_1 пред'явлено позов до відповідача, з вимогами про зобов'язання повернути майно; про стягнення грошових коштів за користування майном та про стягнення моральної шкоди.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що у справі передує невирішений спір про повернення майна.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

У справі, що розглядається, ставляться вимоги про повернення майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку про помилкове твердження представником відповідача про аналогію вимог, які були розглянуті Дніпровським районним судом м. Києві 19 квітня 2016 року.

За таких обставин підстав для задоволення клопотання представника відповідача не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 19, 255 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі в частині вимог в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкодивідмовити.

Ухвала окремо від рішення суду не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено 22 червня 2018 року.

Суддя Н.О.Яровенко