Постанова № 75317982, 16.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/426/18 Справа № 702/319/18 Головуючий по 1 інстанції Діденко Т. І. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10.05.2018 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 352 грн. 40 коп.

З постанови місцевого суду вбачається, що ОСОБА_3 18.04.2018 о 00 год. 35 хв. по вул. Миру в м. Монастирище Черкаської області, керував автомобілем RENAULT KANGOO р.н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується показником тесту 1,98 % та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, а провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як на підставу для такого скасування апелянт зазначає, що суд першої інстанції в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення формально підійшов до встановлення обставин справи, не дослідив та не дав належної оцінки наявним доказам, що, в свою чергу, потягло за собою необґрунтоване накладення адміністративного стягнення.

Зокрема, зазначає, що 18.04.2018 він дійсно рухався автомобілем в м. Монастирище, однак, до цього, алкогольні напої не вживав. Близько 00 год. 30 хв. він був зупинений працівниками поліції, оскільки в його автомобілі не підсвічувався номерний знак. В ході перевірки документів працівник поліції, зазначивши, що у нього маються ознаки сп'яніння, наказав подихати в невідомий йому прилад, а після чого зазначив про виявлення у нього алкогольного сп'яніння. В подальшому, працівник поліції наказав йому написати в поясненнях, що він вживав пиво та погрозив, якщо він цього не зробить, він забере його автомобіль на штраф майданчик. На його прохання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, працівник поліції відмовив, запевнивши, що показник приладу є достатнім та точним доказом його стану.

Апелянт стверджує, що незважаючи на невизнання ним своєї вини у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, судом першої інстанції безпідставно в оскаржуваному судовому рішенні зазначено про визнання ним вини в повному обсязі. Крім того, судом не допитано осіб, які були залучені працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в якості свідків, а в основу прийнятого рішення покладено його пояснення, які він надав під тиском працівника поліції. При цьому, судом не звернуто увагу на те, що назва приладу, яким здійснена його перевірка на стан сп'яніння, не співпадає з назвою приладу, який зазначено в результаті тестування.

Звертає увагу на те, що працівник поліції не відсторонив його від керування транспортним засобом та дозволив далі продовжувати рух, що вказує на те, що в стані алкогольного сп'яніння він не перебував. Також, в ході складання щодо нього протоколу, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, йому не роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить допитати ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в якості свідків.

В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи і в заяві від 14.06.2018, адресованій Апеляційному суду Черкаської області, просив судовий розгляд здійснювати у його відсутність за наявними матеріалами справи, з урахуванням його позиції, викладеній в апеляційній скарзі, яку він підтримує в повному обсязі. Таку свою позицію, викладену в заяві від 14.06.2018 ОСОБА_3 підтвердив і в телефонному режимі 13.07.2018.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і обміркувавши над доводами апеляційної скарги ОСОБА_3, вважаю, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги і не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За змістом ч.ч. 8, 9 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах передбачених санкцією статті КУпАП, воно не може бути посилено.

Дослідивши фактичні обставини справи та оцінивши їх у сукупності, прихожу до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст. 254-256 КУпАП.

Не зважаючи на позицію ОСОБА_3, викладену в апеляційній скарзі, про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП і безпідставність складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, його вина підтверджується зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами.

Зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 058910 від 18.04.2018, складеного інспектором СРПП № 3 Монастирищенського ВП Білоус О.В., 18.04.2018 о 00 год. 35 хв. в м. Монастирище по вул. Миру ОСОБА_3 керував автомобілем RENAULT KANGOO д.н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, про що свідчить Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та результат тесту № 1769, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, апеляційним судом враховується, що в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_3 фактично визнано факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та зазначено про те, що він вжив 0,5 л пива, після чого керував автомобілем.

Даний протокол про адміністративне правопорушення складений на бланку відповідного зразка, уповноваженою на те особою із зазначенням свідків події. Він також містить підпис як працівника поліції і вказаних свідків, так і особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_3

В протоколі, відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, в графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які долучаються до протоколу.

Між тим, жодних клопотань щодо незгоди з діями працівника поліції з приводу незаконного складання протоколу, так само як і інших пояснень, окрім визнавальних, по суті правопорушення, під час складання протоколу ОСОБА_3 не надано.

Перевірка працівниками поліції стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 проводилась відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв'язку із виявленими ознаками, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, про що є посилання у відповідній графі - Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до даних такого огляду на стан сп'яніння, проведеного інспектором СРПП № 3 Монастирищенського ВП Білоус О.В. за допомогою Drager Alcotest 6810 ARAM 35.57 в присутності свідків огляду ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв'язку з виявленими у ОСОБА_3 ознаками, зокрема: запах алкоголю з ротової порожнини, яким встановлено позитивну пробу: 1,98 ‰.

Крім того, як слідує з даними Акту, ОСОБА_3, на момент його оформлення, був згоден з результатами його огляду на стан сп'яніння. Така згода ОСОБА_3 засвідчена його особистим підписом у відповідній графі Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Як вбачається з алкотесту Drager № 6810, принтер № ARAM 3557 на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 (тест № 1769 від 18.04.2018), результат тесту становить 1.98‰.

З огляду на наведене, встановлені судом першої інстанції обставини справи та докази, що їх засвідчують, вказують на наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а позиція останнього, викладена в апеляційній скарзі про невизнання вини у вчиненні правопорушення, розцінюється як спроба уникнути адміністративної відповідальності та адміністративного стягнення за його вчинення.

Посилання ОСОБА_3 на порушення інспектором поліції вимог чинного законодавства та примушування його до підписання протоколу про адміністративне правопорушення з визнанням факту вживання алкогольного напою - 0,5 л пива, не узгоджується з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, ОСОБА_3, будучи фактично незгодним зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, будь-яких заперечень по факту його складання не надав, як і не надав доказів оскарження незаконних, як на його думку, дій працівника поліції.

Не приймаються до уваги і твердження апелянта щодо не виклику судом першої інстанції для дачі пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки протокол про адміністративне правопорушення та Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції були оформлені в присутності зазначених свідків. При цьому, підстави вважати, що вказані свідки засвідчили своїми підписами недостовірні відомості в наведених доказах, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Не узгоджується з матеріалами справи про адміністративне правопорушення і посилання ОСОБА_3 на те, що йому не роз'яснено при складанні протоколу про адміністративне правопорушення його процесуальні права, оскільки згідно зазначеного протоколу, особі, щодо якої його складено, тобто ОСОБА_3 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Що стосується накладеного судом першої інстанції адмінстягнення на ОСОБА_3 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, то воно відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП, щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, є розмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

З огляду на наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з закриттям провадження, в тому числі з мотивів наведених в апеляційній скарзі або пом'якшення накладеного адміністративного стягнення, не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3, - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Биба