Рішення № 75317965, 13.07.2018, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/684/18

Провадження № 2-о/710/29/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2018 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Бараненко А.В.,

заявника - ОСОБА_1,

розглянувши заяву ОСОБА_1 заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

30.05.2018 року до Шполянського районного суду Черкаської області, надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій він просить встановити юридичний факт, що вимушене його переселення у грудні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.

Свою заяву заявник мотивує тим, що він, народився в м. Амвросіївка, Донецької області, був зареєстрований та проживав за адресою: 87301, АДРЕСА_1. На окупованій території із особистого майна у нього залишилась земельна ділянка. Проживаючи в місті Амвросіївка Донецької області, він мав налагоджений побут, працював на шахті, мав можливість вести повноцінне життя на рідній землі. В квітні 2014 року, в центрі міста почали відбуватися проросійські мітинги, на яких була значна кількість людей з російськими прапорами та окупаційної адміністрації Російської Федерації. Агресивно налаштовані проросійські мітингувальники, відкрито закликали до приєднання Донбасу до Росії. 01.05.2014 року, озброєні проросійські активісти штурмом взяли приміщення міської ради м. Авросіївка та районної Державної адміністрації, зірвали з будівель українські прапори та встановили прапори «ДНР», крім цього під дулами автоматів, змусили мера міста написати заяву про відставку. Місто опинилося під контролем проросійських бойовиків і бандитських угрупувань. Агресивно налаштовані мітингувальники закликали до приєднання Донбасу до Росії. Як йому відомо, 11.05.2014, в місті Амвросіївка, був проведений референдум щодо незалежності так званого ДНР. Особисто він участі в референдумі не брав бо вважає себе патріотом України. Фактичне проживання в умовах війни, постійних обстрілів, давало підстави реально сприймати загрозу бути вбитим від рук проросійських бойовиків, а тому я постійно почував себе у небезпеці, переживав за родину, друзів, близьких знайомих. В результаті пережитого, здоров'я заявника суттєво погіршилося. Так, в заявника загострились професійні хвороби, які були отримані під час роботи на вугільній шахті. Крім цього, він відчув себе морально виснаженим і тому прийняв нелегке рішення переїхати з окупованої території. 12.12.2014, заявник переїхав в місто Черкаси. Згодом переїхав до Шполянський р-н, с. Лип'янка, вул. Краєвидна, буд. 11. Вказана довідка була дійсною на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 № 921-VIII, тобто станом на 13.01.2016 року, та відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» діють безстроково. Встановлення юридичного факту того, що вимушене переселення з окупованої території Донецької області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини Донецької області України обумовлено тим, що він має на меті визначити свій статус як особи яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

07.06.2018 року ухвалою судді Шполянського районного суду, Черкаської області, було відкрито провадження у справі. Розгляд справи за правила окремого провадження призначено на 13.07.2018 року.

В судове засідання заявник з'явився, підтримав заяву та просив її задовольнити, посилаючись на обставини викладені в заяві.

Представник заінтересованої особи - Міністерства соціальної політики України - в судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, відзивів на заяву не надходило.

Представник заінтересованої особи - Російської Федерації - в судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був належним чином повідомлений причини неявки не повідомив, відзивів на заяву не надходило.

Суд, вислухавши пояснення заявника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог, вважає, що є всі правові підстави для задоволення заяви.

У суді встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, в м. Амвросіївка, Донецької області, де проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується його паспортом серія НОМЕР_1 виданий 02.07.1997, Амвросіївським РВ УМВС України в Донецькій області (а.с. 14-15). Згідно до виписки 3 протоколу №19, засідання координаційної ради Громадської організації «Всеукраїнський Рух «СИЛА ПРАВА»», від 20.06.2017, заявника прийняли в члени даної організації. (а.с.13).

Згідно з довідкою до акта огляду медико -соціальною експертною комісією серія 12ААА №530284 від 28.09.2016 виданою Спеціалізованою радіологічною МСЕК м. Черкаси, ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності. (а.с.16).

Відповідно до довідки від 15.12.2014 №7125000252 виданої Управлінням соціального захисту населення Шполянської районної Державної адміністрації, Черкаської області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання/перебування зазначене в даному документі зафіксоване: АДРЕСА_2. (а.с.18).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 виданого 19.04.2007, на підставі розпорядження Амвросіївської райдержадміністрації від 23.10.2006 №552, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,48 га, розташованої на території Амвросіївської міської ради, Амвросіївського району, Донецької області. Цільове призначення землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.17).

Даними засобів масової інформації, зокрема інформаційним повідомленням взятого із джерела Кореспондент. Net Міністерство Закордонних справ Великобританії називає прикрим факт проведення референдуму на Донбасі. (а.с.18). Згідно до цього ж інформаційного джерела за 26 серпня 2014 року: - «в Амвросійському районі Донецької області затримано десять російських військових, повідомляє прес служба СБУ увечері 25 серпня». За інформацією джерела за посиланням в Інтернет мережа за адресою: http ://24tv.ua/ukrayna_tag, зазначено, що СБУ та міліція в ніч на 1 1березня затримала на Донеччині 37 - річного громадянина Росії, який займався створенням озброєної диверсійної групи. (а.с. 20). Згідно із звітом підготовленим Міжнародним Партнерством за Права Людини разом з Норвезьким Гельсінським Комітетом та Українською Гельсінською спілкою з прав людини, зазначено, що « …конфлікт який триває в Східній Україні з 2014 року призвів щонайменшу до 9371 смерті, незліченних травм, масштабних знищення і незаконного привласнення майна, випадків незаконного арешту та ув'язнення, нелюдського поводження і тортур, а також масштабного переміщення цивільних осіб…». (а.с. 21 -25). Згідно до публікації Bellingcat, « ….за висновками дослідження, з 518 місць російські війська вели артилерійські обстріли всередині України. Ще 305 визначені як імовірні вогневі позиції в Росії або близько до кордону всередині України». (а.с.26). Згідно до резолюції від 15 січня 2015 року Європейського парламенту, щодо ситуації в Україні, - … « оскільки збройний конфлікт у східній частині України призвів до тисячі втрат серед військових цивільного населення, значно більшої кількості поранених та сотень тисяч, які покинули свої домівки…, « Закликає всі сторони до повного виконання Мінського протоколу без подальших зволікань і таким чином, продемонструвати справжню відданість деескалації та максимальній стриманості; закликає Росію дозволити міжнародний моніторинг українсько - російського кордону, використати вплив на сепаратистів з тим, аби забезпечити їхнє дотримання режиму припинення вогню…» (а.с 30-31). Згідно до Резолюції 2067 (2015) Асамблея висловлює серйозну стурбованість зростаючою кількістю випадків осіб, що зникли без вісті, у зонах військових дій в окремих частинах Донецької та Луганської областей України, а також в окупованому Криму. (а.с. 33). Згідно до Постанови Ради Міністрів ДНР №6-7 від 25 травня 2014 року, з нуля годин 26 травня 2014 року вводиться військовий стан на всій території Донецької народної Республіки (а.с.38-39). Згідно до Постанови Ради Міністрів ДНР №32-6 від 08.09.2014 року, прийнято рішення про створення по мірі звільнення в районних центрах і міста державні адміністрації. (а.с. 40). За повідомленням Єдиного Координаційного центру «Донбас» … « у ніч на сьогодні в місті Амвросіївка Донецької області відбувалися військові дії.» (а.с.43). Згідно до Резолюції 2028 (2015) Парламентської асамблеї Ради Європи, … «В результаті анексії Криму Російською Федерацією та збройного конфлікту в українському Донбасі, понад 921 000,00 людей (станом на 23 січня 2015 року) виявилися переміщеними в межах України…» (а.с.44-45). Згідно до заяви Міністерства закордонних справ України щодо Мінських домовленостей від 01 березня 2016 року, - « 20 лютого 2014 року Російська Федерація розпочала збройну агресію проти України, окупувала Автономну Республіку Крим, та місто Севастополь. Сьогодні ця агресія продовжується на Донбасі.» (а.с.46). Рішенням у справі № 363/2981/16-ц від 14 березня 2018 року, встановив факт, що вимушене переселення, у липня 2014 року особи 1 та особи 2, з окупованої території Луганської області відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області. (а.с.47-49).

Згідно з ч.1. ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 3 статті 293 ЦПК України визначено, що у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

У відповідності до норм ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.1 ст.316 УПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції станом на момент взяття заявника на облік як внутрішньо переміщеної особи, тобто 15.12.2014 року, визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Згідно з ч.ч.1.2.3. ст.4 даного Закону України, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 5 зазначеного вище Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, при цьому відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа.

Населені пункти Амвросійського району, Донецької області, включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Такий перелік населених пунктів затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», населені пункти Амвросійського району, Донецької області, включені до даного переліку.

Згідно з порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, в редакції станом на 15.12.2014 року, довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується).

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції на дату подачі заяви, передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Згідно з ч.1 ст.5 цього ж закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно з ст.1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме:

1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей;

2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом 1 цієї частини;

3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями.

Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

В преамбулі до даного Закону згадується, що … «збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності…», « … беручи до уваги, що Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів,…», «відзначаючи, що дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; продовження практики протиправного затримання і утримання громадян України на тимчасово окупованих територіях, їх незаконного вивезення та утримання на території Російської Федерації…».

Відповідно ст. 2 Закону України, зазначеного вище закону, тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 1 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. За фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини, до такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №363/2981/16-ц від 14 березня 2018 року. Предметом розгляду справи було встановити факту, що вимушене переселення заявників у липні 2014 року з окупованої території Луганської області відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області. В даному висновку також зафіксовано, що незважаючи на те, що в якості однієї із заінтересованих осіб у даній справі визначено іноземну державу, правило про застосування щодо неї судового імунітету, передбачене частиною першою статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005, не порушено.

У рішенні Верховного Суду України від 06 червня 2018 року справа №428/13977/16-ц , справа стосується (встановлення факту вимушеного переселення заявника у вересні 2014 року з окупованої частини території Луганської області відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України), вказано посилання на судову практику Європейського суду. - «У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобов'язань. Такі зобов'язання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю (як вираження своєї юрисдикції) над відповідною територією, так і заходів із забезпечення поваги до особистих прав заявника (рішення ECHR у справі «Ilascu та інші проти Молдови та Росії», § 335, § 339; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 131). Таким чином, перша частина цих зобов'язань вимагає від держави відстояти або відновити свій суверенітет над територією та утриматися від будь-яких дій з підтримки сепаратистського режиму (див. там само, §§ 340-345). Згідно з другою частиною зобов'язань держава повинна вжити судових, політичних або адміністративних заходів для забезпечення особистих прав заявника (див. там само, §§ 340-345, §346; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 132).».

В даній справі колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі частині Луганської області, покладено на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», та підтверджує факт того, що вимушене переселення у вересні 2014 року ОСОБА_7 з окупованої території Луганської області відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області.

У цих, а також інших рішеннях у справі від 21.03.2018 №417/3852/17, від 12.04.2018 справа № 243/7029/17, (предметом розгляду яких подібний до згаданих рішень вище), Верховний Суд дійшов висновку про те, що як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати судовий захист прав і свобод людини і громадянина, тобто саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до конституційних норм, право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя.

Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вважає, що викладені в заяві обставини є обґрунтованими, тому вважає за доцільне задовольнити заявлену вимогу, та встановити юридичний факт, що вимушене переселення заявника у грудня 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.

Заявника від сплати судового збору звільнений на підставі п. 21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Згідно з ч.7.ст.293 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі, ст.ст.1, 4, 5, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 1, 3, 5 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ч.ч.5, 6 ст.13Закону України «Про судоустрій та статус суддів», п. 21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст.81, 89, 141, 258-259, 263, 293, 294, 315 -319, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, у грудня 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Шполянський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду невідкладно надіслати для виконання до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення в повному обсязі складене 18.07.2018.

Суддя Шполянського

районного суду Н.П. Побережна