Постанова № 75317941, 12.06.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/751/18Головуючий по 1 інстанції - Пересунько Я.В. Категорія: 47 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегія суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (судді - доповідача )

Суддів Карпенко О.В., Василенко Л.І.

за участю секретарів Анкудінова О.І., Наконечної М.М.

учасники справи:

позивач - Черкаська міська рада;

представник позивача - Дворова А.В.;

відповідач - ОСОБА_1;

представник відповідача - ОСОБА_6

особа, яка подає апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Пересунька Я.В. в залі Соснівського районного суду м. Черкаси 10 листопада 2017 року , у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, - :

в с т а н о в и в :

27 липня 2017 року Черкаська міська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою.

Позивач Черкаська міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 на користь міського бюджету м. Черкаси збитки в розмірі 220 290,26 грн., які завдані фактичним користуванням земельною ділянкою по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,2282 га, без належного оформлення права користування нею.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 листопада 2016 року рішенням Черкаської міської ради № 2-1412 «Про надання громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_1» відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2282 га в оренду по АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення.

За вказаною адресою на земельній ділянці в межах зазначеної площі розміщені нежитлові приміщення.

Позивач посилається, що відповідач ОСОБА_1, як землекористувач, орендну плату за земельну ділянку орієнтовною площею 0,2282 га по АДРЕСА_1 не платить.

Загальний розмір збитків за час фактичного користування вказаною земельною ділянкою становить 220 290,26 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2017 року позовні вимоги Черкаської міської ради задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок № 33213812700002, банк отримувача: ГУ ДКС України у Черкаській області, МФО 854018, отримувач: УДКС України у м. Черкаси Черкаської області, код ЗКПО 38031150, код платежу 18010600) збитки у розмірі 220 290 грн. 26 коп. та судові витрати - 3 304 грн. 35 коп., а всього стягнуто 223 594 (двісті двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 61 копійку.

12.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2017 року - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. ОСОБА_1 вважає заочне рішення суду першої інстанції незаконним та таким що підлягає до скасування. Він зазначає в апеляційній скарзі, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, за таких обставин, наведене в рішенні від 10.11.2017 року твердження суду про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи не відповідає дійсності. ОСОБА_1 вказує, що як користувач земельної ділянки, здійснює всі дії, спрямовані на укладення договору оренди земельної ділянки, не здійснює жодної протиправної поведінки направленої на нанесення збитків, а тому не може бути за таких обставин притягнений до відповідальності. ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Соснівського районного суду від 10.11.2017 року по справі № 712/9433/17 за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, винести по справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, відшкодування судових витрат покласти на позивача.

02 травня 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому представник Черкаської міської ради Дворкова А.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права , в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано належну оцінку всім доказам у справі. Вважає, що посилання в апеляційній скарзі на доводи, що справа була розглянута у відсутність відповідача, без належного повідомлення про розгляд справи та він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом не враховані відомості та докази , які мають істотне значення для правильного вирішення справи є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду своїх заперечень на позовну заяву. Судом були відправлені виклики до суду рекомендованим повідомлення про вручення відповідачу на 25.09.2017 року та на 10.11.2017 року, тому вважає, що посилання відповідача про неотримання ним судових повісток та, що підпис на одній із повісток в судове засідання на 25.09. 2017 року виконаний не ним, а невідомою особою об'єктивно не підтверджено відповідачем, тому не може бути взятим до уваги судом. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду апеляційному суду Черкаської області.

Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового судового рішення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази та розрахунки, надані позивачем. Суд дійшов висновку, що користування відповідачем земельною ділянкою позивача без належного оформлення права на користування порушує права позивача, внаслідок чого міський бюджет не до отримує кошти за користування особою земельною ділянкою по АДРЕСА_1, тому слід задовольнити вимоги позивача та стягнути збитки з відповідача в розмірі 220290 грн. 26 коп. та судові витрати.

Проте, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду є помилковими, такими, що не відповідають вимогам закону та обставинам справи, а судом першої інстанції допущено порушення вимог матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України.

Згідно норм ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України , є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

ОСОБА_1 згідно даних Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,2282 га (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 17 листопада 2016 року рішенням Черкаської міської ради № 2-1412 «Про надання громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_1» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2282 га в оренду по АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (а.с.7).

Відповідно ст. 16 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. ст. 116, 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із наявних матеріалів справи між сторонами договір оренди земельної ділянки не укладався, а відповідач займався весь цей період часу до подання до нього вимог позивачем в судовому порядку про стягнення коштів виготовленням необхідної технічної документації, яку вимагали для укладення договору оренди, та без якої договір оренди позивач не укладав.

Згідно даних Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_1 як зазначалось вище є землекористувачем земельної ділянки по вул. Благовісній, від 13.08. 2015 року ним було придбано нежитлове приміщення з добудованим тамбуром, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 73,1 кв. м за адресою м.Черкаси АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці. (а.с.16).

Із даних листа Державної податкової інспекції у місті Черкаси № 319/23-01- 13-0221 від 11 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 за земельну ділянку по АДРЕСА_1 земельний податок та орендна плата не сплачувались. (а.с.15)

Відповідно даних Акта про визначення збитків власнику землі № 7-2017 від 22 лютого 2017 року , який наданий позивачем, визначено збитки у вигляді недоодержання Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування громадянином Ізраїлю ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за період з 13 серпня 2015 року по 15 лютого 2017 року у розмірі 220 290,26 грн. (а.с.9-10).

Встановлено, що позивачем Черкаською міською радою направлялися листи до відповідача № 547-01-25 від 9 лютого 2017 року, № 760-01-25 від 24 лютого 2017 року та № 979-01-25 від 14 березня 2017 року, в яких повідомлялось про проведення засідання комісії з питання визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (а.с.12-14), проте такі листи були проігноровані відповідачем, посилається позивач.

Однак, відповідач в апеляційній скарзі не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки вважає, що він, як громадяни Ізраїлю не проживає постійно на території України, а приїздить в Україну періодично, тому він не був належним чином повідомлений про вказані засідання комісії міської ради, та не міг дати своїх пояснень щодо вказаних обставин та внести ясність в проведення оплати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться під придбаною ним будівлею. Так як і вказує, що не отримував судових повісток про виклик до суду та розгляд даної справи, чим вважає було порушено його права і законні інтереси, бо він та його представник позбавлені були можливості брати участь у судових засіданнях та надавати відповідні докази щодо невизнання пред'явлених до нього вимог позивача.

Апеляційний суд приймає до уваги дані твердження відповідача в апеляційній скарзі, та вважає, що вони є такими, що підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення відповідача чи його представника про розгляд питання визначення розміру збитків комісією та належність повідомлення відповідача судом першої інстанції про розгляд справи, що є відповідно до вимог ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення суду, в разі обґрунтування доводів апеляційної скарги такою підставою, коли учасник розгляду справи не повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи.

25 квітня 2017 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 437 затверджено Акт про визначення збитків власнику землі № 7-2017 від 22 лютого 2017 року (а.с.8). , який визначено в розмірі 220290 , 26 грн. Однак, із даного акту не вбачається, із чого саме складається вказана сума збитків, та який період вона визначена, що покладено в основу вказаного розрахунку.

Згідно копії розрахунку департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на ( а.с.10 зворотна сторона -11 ) міститься розрахунок, де вказана очікувана орендна плата за один місяць 2017 року в розмірі 10363, 13 грн. , річна очікувана орендна плата за 2017 рік - 124,357, 59 грн. та три періоди : з 13.08. 2015 року по 31.12. 2015 року -34875, 25 грн. ; з 01.01. 2016 року по 31.12 2016 року - 168 948, 61 грн. ; з 01.01. 2017 року по 15 02. 2017 року -16476. 40 грн. Також вказана загальна сума за період з 13.08. 2015 року по 15.02. 2017 року - 220290, 26 грн. ( а. с. 11).

При цьому, як вбачається із змісту поданої позовної заяви суду, позивач , звертаючись із позовом про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою як на підставу вказаних позовних вимог посилається на ст.22 та ст. 792 ЦК України та відповідні статті 12, 116, 122, 123 125, 126, 152, 157, 206, 211 Земельного кодексу України ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 22 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та вказано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено ( упущена вигода ).

Стаття 792 ЦК України встановлює, що за договором найму ( оренди ) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму ( оренди ) земельної ділянки регулюються законом.

Однак, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 22 ЦК України, крім того послався і на ст. 1166 та ст. 526 ЦК України, на які позивач не посилався в позовних вимогах.

Оскільки статтею 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно до ст. 125 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту держаної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК України, чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Земельний кодекс України та інші нормативно - правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними щодо правовідносин із відшкодування збитків землевласникам, землекористувачам , у тому числі у виді неодержаних ними доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.»д» ч. 1 ст. 156 ЗК України передбачено, що власникам землі або землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі або землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадяни, та юридичні особи, які використовують земельні ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом міністрів України.

Зважаючи на викладені норми закону, слід дійти висновку, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у виді орендної плати за землю, який би він міг отримувати, якби його право не було порушено.

Розмір збитків, у тому числі і неодержані доходи, згідно п. 2 Порядку КМУ визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад ( міст обласного значення ).

Таким чином, у разі не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 ЗК України та Порядком КМУ від 19.04. 1993 року № 284.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 3-7гс15, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

Таким чином, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, за яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно - правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення ( протиправної поведінки ), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 ЦК України.

Апеляційний суд звертає увагу, що при цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Тому слід саме довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, є наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки всіх фактичних обставин справи, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, та дійшов передчасного висновку про задоволення вимог позивача.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції невірно застосовані вищезазначені норми матеріального права, не встановлено обставин, з якими закон пов`язує настання майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, що призвело до прийняття незаконного рішення та стягнення з відповідача коштів у розмірі 220290, 26 грн., як збитків, заподіяних позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи та з оскаржуваного рішення збитки, які фактично просить стягнути Черкаська міська рада, зумовлені протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_1, яка полягає в несплаті орендної плати за земельну ділянку, однак слід врахувати, що відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та відсутня його вина, що інші органи не виготовляють вчасно необхідну технічну документацію, яку повинен надати відповідач для укладення договору з позивачем.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку, що судом безпідставно задоволено вимоги позивача, виходячи з наступного.

Із наявних в матеріалах справи копій договору купівлі-продажу нежитлових приміщень вбачається, що ОСОБА_1 є власником нерухомих приміщень площею 73,1 кв.м. та 546,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на вказані приміщення було набуте відповідачем на підставі договорів купівлі - продажу, укладених 13.08.2015 року. При продажу обох об`єктів нежитлової нерухомості істотними умовами договорів купівлі-продажу були кадастрові номери земельних ділянок, на яких вони розташовані. Зокрема, приміщення площею 73,1 кв. м, розташоване на земельній ділянці площею 0,0476 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2, приміщення площею 546,8 кв. м, розташоване на земельній ділянці площею 0,1806 га має кадастровий номер НОМЕР_3.

Із матеріалів справи вбачається, що з укладенням договорів купівлі-продажу, підприємства - відчужувачі нерухомого майна склали нотаріальні відмови від права користування вищевказаними земельними ділянками на користь відповідача ОСОБА_1.

Відповідно до ч.2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Слід відзначити, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності входить до системи оподаткування в Україні та є складовою плати за землю.

Згідно п.7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Пріоритетність норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності закріплений у п.5.2 ст.5 цього Кодексу, а саме у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

У відповідності до положень п. п. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.136, 14.1.147, п. 14.1 ст. 14, ст. 269, п. п. 270.1.1, 270.1.2, п.270.1 ст. 270 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Відповідно до вимог п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з вимогами п. 286.5 ст. 268 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, до відповідача ОСОБА_1 перейшло право користування земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3. Обов`язку щодо самостійного визначення податкових зобов`язань з плати за землю фізичною особою, якою є відповідач, Податковим кодексом України не визначено.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне відзначити, що жодних повідомлень-рішень від контролюючих органів, які надходили на адресу відповідача в матеріалах справи не міститься.

Отже, твердження про ухилення від сплати орендної плати за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачу ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки відсутній сам договір оренди на підставі якого має нараховуватись оренда плата та нарахування відповідного податку контролюючим органом.

Як зазначалося раніше у постанові, прямою нормою Податкового кодексу України визначено, що обов`язок зі сплати за землю виникає у фізичної особи протягом 60 днів з дати отримання відповідного податкового повідомлення-рішення, а такі повідомлення-рішення відносно ОСОБА_1 контролюючим органом не складалися. Діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування повинна бути передбачуваною та базуватися виключно на нормах законодавства, громадянин не може нести відповідальність за дії таких органів, а тому твердження Черкаської міської ради про те, що йому завдано збитків внаслідок неправомірної поведінки відповідача не відповідає дійсності та не підтверджено належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд, приймає до уваги той факт, що відповідачем ОСОБА_1 були вжиті заходи, направлені на оформлення права користування раніше вказаними земельними ділянками.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2016 року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг було подано на адресу позивача заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2282 га за адресою: АДРЕСА_1. Заява зареєстрована за вх. 16692-3 від 13.06.2016 року.

За результатами розгляду вказаної заяви було надано відмову ОСОБА_1 з посиланням на те, що рішення про надання в оренду земельної ділянки відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нових земельних ділянок, а також зазначено, що при оформленні права користування земельною ділянкою по вул. Благовісній 148 грн. відбудеться формування нової земельної ділянки.

15.07.2016 року ОСОБА_1, враховуючи стандартні форми заяв, які подаються через Центр надання адміністративних послуг, повторно подано заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2282 га за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за вх .№22586-3.

17.11.2016 року (з тримісячним порушенням встановленого терміну розгляду заяви) Черкаською міською радою прийняте рішення № 2-1412 « Про надання громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_1».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 вказує, що на сьогоднішній день проект землеустрою не виготовлено та погоджено у встановленому законом порядку з наступних причин, а саме: в рішенні Черкаської міської ради від 17.11.2016 року № 2-1412 громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2282 га в оренду по АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення.

Відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 року № 548 цільового призначення земельної ділянки як «під нежитлові приміщення» не існує.

Слід відзначити, що невідповідність цільового призначення земельної ділянки в рішенні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та в такому проекті є підставою для відмови в погодженні такої документації відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Також, необхідно відзначити, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» складаються в разі формування нових земельних ділянок у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи об`єкт нерухомості, який належить ОСОБА_1, розташований на двох раніше сформованих земельних ділянках (кадастрові номери: НОМЕР_2 та НОМЕР_3).

Таким чином, формування нової земельної ділянки площею 0,2282 га можливе лише шляхом об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, серед іншого, згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем.

Власником - Черкаською міською радою було надано ОСОБА_1 саме дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, реалізація якого фактично протирічить вимогам чинного законодавства, на що судом першої інстанції не було звернуто належної уваги та не досліджено в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що в діях відповідача ОСОБА_1 відсутні протиправна поведінка та вина у неукладені договору оренди земельної ділянки та стосовно невжиття всіх заходів для оформлення права користування земельною ділянкою, а тому обставини, з якими закон пов`язує настання майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно з`ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та безпідставного стягнення коштів з відповідача на користь позивача.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог Черкаської міської ради.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення суду першої інстанції та постановленням нового рішення до перерозподілу підлягають судові витрати, а саме слід стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 4956 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2017 року у справі за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою - скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 4956 грн. 75 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції -Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов,визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

Василенко Л.І.

Повний текст постанови виготовлений 22.06.2018 року.