Постанова № 75317919, 27.06.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1022/18Головуючий по 1 інстанції - Токова С.Є. Категорія: 54 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Карпенко О.В., Гончар Н.І.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - КЗ «Черкаська обласна філармонія»;

особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач ОСОБА_3

розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Токової С.Є. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси 18 квітня 2018 року о 15 год. 46 хв., повний текст рішення виготовлений 27 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Черкаська обласна філармонія» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та поновлення на займаній посаді, - :

в с т а н о в и в :

10.11.2017 року ОСОБА_3 звернувся в суду з позовом до Комунального закладу «Черкаська обласна філармонія» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та поновлення на займаній посаді.

ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно наказу № 21- к від 30.04.2003 року був призначений на посаду керівника художнього Черкаського академічного заслуженого українського хору. Наказом № 112-к від 01 листопада 2016 року був переведений на контрактні умови трудового договору, про що складено контракт, строк дії якого один рік по 31 жовтня 2017 року.

30 жовтня 2017 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи згідно наказу № 156-к у зв'язку із закінченням дії контракту. Позивач вважає своє звільнення з посади незаконним, оскільки безстроковий трудовий договір з ним припинений не був, а тому він звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 156 - к від 30.10. 2017 про звільнення ОСОБА_3 з посади керівника художнього Черкаського академічного заслуженого українського народного хору, поновити ОСОБА_3 та займаній посаді та зобов'язати КЗ «Черкаська обласна філармонія» виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу на момент ухвалення рішення судом.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та поновлення в займаній посаді - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. ОСОБА_3 вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, прийняв рішення з невідповідністю обставинам справи, вдався до порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що відповідач та суд першої інстанції, вдаючись до істотного порушення Закону № 955-VIII, взагалі, не взявши до уваги послідовність дій, визначених Прикінцевими положеннями Закону № 955-VIII, перескочивши процедуру припинення дії безстрокового трудового договору з позивачем, зокрема, не виконуючи вимог п. 2 Прикінцевих положень Закону 955-VIII, неправильно розтлумачили Закон № 955-VIII, що вважає позивач призвело до незаконного звільнення ОСОБА_3 з роботи та незаконного прийняття судом першої інстанції рішення.

ОСОБА_3 просить розглянути клопотання, яке було відхилено судом першої інстанції, та призначити технічну експертизу документу, а саме: наказу № 50-к від 06.06.2016 року «Про зміну істотних умов праці». Тому ОСОБА_3 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/13902/17 від 18.04.2018 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

08 червня 2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області надійшов відзив на апеляційну скаргу від директора КЗ «Черкаська обласна філармонія Черкаської обласної ради» - Ю.Г. Федоряки. У відзиві зазначається , що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2018 року підлягає залишенню без змін. Відповідач вказує у відзиві, що позивач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на у вищенаведеній частині на неналежну нормативну базу, яка не має застосовуватися до спірних правовідносин, а саме : використано редакцію до норми, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Відносно твердження ОСОБА_3 про те, що наказом № 159-к його було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням дії контракту днем раніше закінчення строку дії контракту, тобто не 31.10.2017 року, а 30.10.2017 року, дане твердження є хибним, зі змісту наказу № 156-к від 30.10.2017 року чітко вбачається, що днем звільнення ОСОБА_3 з посади керівника художнього Черкаського академічного заслуженого українського народного хору визначено саме 31.10.2017 року. Посилання ОСОБА_3 на те, що в ході розгляду даної справи ним було виявлено підробку документів є надуманим та безпідставним, тому не можуть прийматися до уваги судом.

За таких обставин, директор КЗ «Черкаська обласна філармонія Черкаської обласної ради» - Ю.Г. Федоряка просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 від 16 травня 2018 року залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2018 року - без змін.

Справа в суді апеляційної інстанції розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, обґрунтовуючи рішення тим, що позивач погодився із зміною істотних умов праці та підписав контракт зі строком дії один рік, брав участь у конкурсі на заміщення вакантної посади, з якої був звільнений у зв'язку із закінченням умов контракту, а тому звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту від 01.11.2011 року є законним.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає висновки суду обґрунтованими, які відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Суд першої інстанції , встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 згідно наказу № 21- к від 30.04.2003 року був призначений на посаду керівника художнього Черкаського академічного заслуженого українського хору (а. с. 3).

Наказом № 112-к від 01 листопада 2016 року ОСОБА_3 був переведений на контрактні умови трудового договору, про що складено контракт, строк дії якого один рік по 31 жовтня 2017 року (а. с. 4).

30 жовтня 2017 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи відповідно до наказу № 156-к у зв'язку із закінченням дії контракту (а. с. 5).

Статтею 21 КЗпП України передбачає працевлаштування на роботу за трудовим договором.

Частиною 3 статті 21 КЗпП України визначено можливість укладання з працівником контракту, як особливої форми трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно роз'яснення п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 вказано, що відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова.

Отже, з викладеного вбачається, що укладення контракту з раніше прийнятим працівником є одним із різновидів змін в організації виробництва та праці, що зумовлює зміну істотних умов праці.

Згідно роз`яснення Конституційного Суду України від 01.08.2013 року № 22-14-17/1749 щодо запровадження контрактної форми трудового договору, переведення працівників на контракт представляє собою зміну істотних умов праці. Трудове законодавство передбачає, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці згідно до норми ч.3 ст.32 КЗпП України .

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що його перевели на умови контракту наказом № 112 - к від 01.11.2016 року, та роботодавець не припинив дію безстрокового трудового договору, на підставі якого він був прийнятий на роботу, спростовуються наявними у справі доказами, та висновками суду, який дав належну оцінку доводам позивача про те, що укладення з ним контракту має бути наслідком припинення з ним безстрокового трудового договору шляхом його звільнення із подальшим укладенням нового вже строкового трудового договору (контракту).

Відповідно до положень ч. ч. 3,4 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

24 лютого 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955- VIII, п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень якого передбачено, що з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом року з дня набрання чинності цим Законом укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції адміністрацією КЗ «Черкаська обласна філармонія Черкаської обласної ради» наказом від 06.06.2016 року № 50-к попереджено весь художньо-артистичний персонал КЗ «Черкаська обласна філармонія Черкаської обласної ради», в тому числі і керівника художнього Черкаського академічного заслуженого українського народного хору ОСОБА_3 про зміну істотних умов праці, шляхом переведення на контрактну форму роботи (а. с. 24-25).

ОСОБА_3 погодився на переведення його на контрактну форму роботи та укладення з ним контракту від 01.11.2016 року, підписавши його без зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом першої інстанції дійшов правильного висновку , що наказ № 50-к від 06.06.2016 року не потребував погодження із первинною профспілковою організацією, так як вимогами ст. 247 КЗпП України, ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не передбачено необхідності погодження з органом первинної профспілкової організації змін істотних умов праці, та вони введені не закладом, а Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом від 01.11.2016 року № 112-к «Про переведення на роботу за контрактом» художньо-артистичні працівники закладу були переведені на посади, на умовах укладеного з ними контракту строком на 1 рік з 01.11.2016 року і до 31.10.2017 року включно (а. с.4).

31 жовтня 2017 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 01.11.2016 року, керуючись п. 3 Розділу 6 «Умови зміни, припинення та розірвання контракту» та п.1 Розділу 7 «Строк дії та інші умови контракту» вказаного контракту, наказом № 156-к від 30.10.2017 року позивач ОСОБА_3 був звільнений з посади керівника художнього Черкаського академічного заслуженого українського народного хору на підставі п. 2 ч. І ст. 36 КЗпП України.

Апеляційний суд, вважає безпідставними та такими, що не підлягають, задоволенню твердження ОСОБА_3 про те, що його було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням дії контракту днем раніше закінчення строку дії контракту, оскільки такі посилання позивача спростовуються даними наказу № 156-к від 30.10.2017 року, з якого чітко вбачається, що днем звільнення ОСОБА_3 з посади керівника художнього Черкаського академічного заслуженого українського народного хору визначено саме 31.10.2017 року.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що остання редакція п.2 розділу II Прикінцевих положень Закону № 955-VIII, на яку в апеляційній скарзі посилається ОСОБА_3, була прийнята Законом України «Про внесення змін до розділу II «Прикінцеві положення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 06.10.2016 року за № 1657-VIII та була опублікована в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України - газеті «Голос України» від 05.11.2016 року, закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування, тобто 06.11.2016 року є днем набрання чинності вказаного закону.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки позивач послався на неналежну нормативну базу, яка не має застосовуватися до спірних правовідносин, тобто використано редакцію відповідної норми, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тому такі доводи не підлягають задоволенню судом апеляційної інстанції.

Згідно до норм Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЦПК України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасники судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин справи (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ст. 77 ЦПК України, вказано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та позовних вимог позивача, оскільки із наявних матеріалів справи не вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, та залишив не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Інших доводів, які б слугували підставою для скасування рішення суду, доводи апеляційної скарги не містять.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення .

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374, 375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Черкаська обласна філармонія» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним та поновлення на займаній посаді - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

Гончар Н.І.