Постанова № 753171, 06.06.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

06.06.07 Справа № 7/319

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – з”явився,

позивача – з”явився,

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Виноградівському районі , м.Виноградів

на постанову господарського суду Закарпатської області від 26.10.2006 року, суддя С.Б.Швед, в справі № 7/319-2006,

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Нива», с.Теково Виноградівського району

до відповідача державної податкової інспекції у Виноградівському районі , м.Виноградів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Закарпатської області від 26.10.2006 року задоволено позов приватного сільськогосподарського підприємства «Нива»до державної податкової інспекції у Виноградівському районі про скасування податкових повідомлень - рішень від 01.08.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань: №0000891550/1/1764/15-012112945/8493 з податку на додану вартість на суму 3200,13 грн. та №0000931550/1/1767/15-01212945/8496, №0000921550/1/1666/15-01212945/8495, №0000911550/1/1765/15-01212945/8494 по фіксованому сільськогосподарському податку на загальну суму 8347,04 грн.

Постанова суду мотивована тим, що в спірному випадку наявне одночасне застосування до позивача відповідальності шляхом нарахування пені, як плати у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, та штрафних санкцій, як плати у вигляді відсотків від суми несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання, що суперечить імперативному припису статті 61 Конституції України.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що за змістом п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідальність у вигляді штрафу настає для платника податків саме за бездіяльність щодо сплати узгодженої суми податкового зобов»язання за певний податковий звітний період у встановлений законом строк. Оскільки позивач сплатив податкові зобов»язання поза межами встановленого п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону граничного строку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому його підставно притягнуто до відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій за порушення законодавчо встановлених граничних строків сплати податкового зобов»язання за податковий період.

Скаржник не погоджується з висновком суду про наявність подвійного оподаткування в спірному випадку, оскільки Закон України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачає альтернативу застосування штрафної санкції чи пені. Вказаний закон окремо встановлює відповідальність у вигляді штрафної санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов»язання протягом граничних строків (п.п.17.1.17 п.17.1 ст.17) та у вигляді пені, яка нараховується за несплачену у строк суму податкового боргу (ст.16).

Скаржник також вважає безпідставним посилання суду на ст.61 Конституції України, покликаючись на те, що дана норма стосується прав, свобод і обов»язків людини та громадянина.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем своєчасно проводилась оплата існуючих узгоджених податкових зобов»язань. При цьому, позивач зазначає, що податковим органом безпідставно проводилось зарахування сплачених податків в порядку черговості, оскільки податкові зобов»язання за період з 30.08.2001 року по 01.10.2001 року є безнадійним податковим боргом, який відповідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та рішення суду підлягав списанню.

Позивач також покликається на безпідставне стягнення податковим органом з позивача більших сум заборгованості по сільськогосподарському та прибутковому податках, ніж ті, які були самостійно заявлені платником чи визначені податковим органом.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Актом перевірки ДПІ у Виноградівському районі від 03.03.2006р №87/15-210 встановлені факти порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість та фіксованому сільськогосподарському податку за період з 2003 по 2005р.р., в зв»язку з чим на підставі вимог п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим органом застосовано до позивача штрафні санкції.

Зокрема, рішенням №0000891550/1/1764/15-012112945/8493 за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на додану вартість застосовано штрафні санкції в сумі 3200,13 грн.; а рішеннями №0000931550/1/1767/15-01212945/8496, №0000921550/1/1666/15-01212945/8495, №0000911550/1/1765/15-01212945/8494 за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання по фіксованому сільськогосподарському податку застосовано штрафні санкції на загальну суму 8347,04 грн.

Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених п.п. "г" п.п. 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Для цілей п.п.- 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” самостійно узгоджене податкове зобов'язання - це зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з положень п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У підпункті 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків такої суми; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у п.п. 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов»язань виникла в позивача внаслідок зарахування податковим органом в порядку черговості сплачених платежів в погашення податкового боргу, наявного в позивача в період з 30.08.2001 року по 01.10.2001 року.

Покликання позивача на безпідставність такого зарахування, оскільки вказаний податковий борг є безнадійним та підлягає списанню на підставі п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та рішення суду є необгрунтованим, оскільки рішення господарського суду Закарпатської області від 23.02.2005 року по справі №14/278, яким задоволено вимоги приватного сільськогосподарського підприємства «Нива»про списання спірного безнадійного податкового боргу, та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 року скасовані та справа направлена на новий розгляд. Інших доказів чи підстав, які би свідчили про те, що податкові зобов»язання за спірний період не є узгодженим позивачем не представлено.

Наведене свідчить про те, що дії податкового органу по зарахуванню в порядку черговості сплачених позивачем платежів в погашення податкового боргу, наявного в нього за період з 30.08.2001 року по 01.10.2001 року, відповідають вимогам п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов»язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов»язковими платежами) –у рівних пропорціях.

З наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов»язання, є правомірним.

Покликання місцевого суду наявність в спірному випадку подвійного оподаткування є помилковим, оскільки Закон України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачає альтернативу застосування штрафної санкції чи пені. Вказаний закон окремо встановлює відповідальність у вигляді штрафної санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов»язання протягом граничних строків (п.п.17.1.17 п.17.1 ст.17) та у вигляді пені, яка нараховується за несплачену у строк суму податкового боргу (ст.16).

Враховуючи викладене, податкові повідомлення - рішення від 01.08.2006р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань: №0000891550/1/1764/15-012112945/8493 з податку на додану вартість на суму 3200,13 грн. та №0000931550/1/1767/15-01212945/8496, №0000921550/1/1666/15-01212945/8495, №0000911550/1/1765/15-01212945/8494 по фіксованому сільськогосподарському податку на загальну суму 8347,04 грн. прийняті податковим органом відповідно до фактичних обставин справи та вимог діючого законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог приватного сільськогосподарського підприємства «Нива»до державної податкової інспекції у Виноградівському районі про скасування спірних податкових повідомлень - рішень слід відмовити, скасувавши постанову місцевого суду.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача –задоволенню.

Керуючись ст.ст. 198,202,205,207 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

постанову господарського суду Закарпатської області від 26.10.2006 року в справі за номером 7/319-2006 - скасувати, а апеляційнй скаргу державної податкової інспекції у Виноградівському районі - задоволити.

В позові приватного сільськогосподарського підприємства «Нива»до державної податкової інспекції у Виноградівському районі про скасування податкових повідомлень - рішень від 01.08.2006р. за №0000891550/1/1764/15-012112945/8493 з податку на додану вартість на суму 3200,13 грн. та №0000931550/1/1767/15-01212945/8496, №0000921550/1/1666/15-01212945/8495, №0000911550/1/1765/15-01212945/8494 по фіксованому сільськогосподарському податку на загальну суму 8347,04 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко