Рішення № 75316497, 06.07.2018, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/104/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого - судді Горщара А.Г.

за участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_3, яка діє також в інтересах її неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним, -

встановив:

21 січня 2018 року ОСОБА_3 в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та її чоловіком ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 20000 доларів США.

Того ж самого дня (05.09.2007 року) між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки згідно з яким було забезпечено виконання зобов'язання за кредитним договором від 05.09.2007 року шляхом передачі ОСОБА_6 (іпотекодавець) в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк», будинок АДРЕСА_1

Укладаючи іпотечний договір від 05.09.2007 року ОСОБА_6, подав нотаріусу довідку від 2007 року, видану Полонською ЖЕК, згідно якої, в склад сім'ї, крім нього, ніхто не входить і не зареєстрований.

Позивачка посилаючись на порушення норм законодавства при укладенні оспорюваного договору іпотеки, оскільки в переданому ОСОБА_6 будинку в іпотеку, крім нього з ними проживали їх неповнолітні діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на наведені обставини, а також на те, що при укладені ОСОБА_6 договору іпотеки не було отримано згоди органу опіки та піклування чим порушено право неповнолітніх, позивачка просить визнати укладений договір іпотеки недійсним.

У зв'язку з тим, що про наявність іпотечного договору дізналась на початку 2017 року просила суд поновити строк звернення до суду.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач не погоджуючись із заявленими вимогами подав відзив в якому, позов не визнав та пояснив, що договір іпотеки був укладений відповідно до вимог чинного законодавства. При укладанні вказаного договору іпотеки не було необхідності згоди органів опіки та піклування, оскільки ОСОБА_6 нотаріусу подав довідку Полонської ЖЕК про склад сім'ї у якій неповнолітні діти не значились, а в поданій ним заяві підтвердив, що у будинку АДРЕСА_1 Хмельницької області крім нього ніхто не зареєстрований та не проживає, прав користування вказаним нерухомим майном у інших осіб не має, права неповнолітніх та малолітніх осіб при передачі в іпотеку зазначеного нерухомого майна не порушуються. Вважає позов безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає. Також просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених вимог.

ОСОБА_6 проти позову не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали та дослідивши обставини справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини на підставі яких суд приходить до наступного.

Встановлено, що 05 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 20000 доларів США.

З метою забезпечення повернення ОСОБА_6 кредитних коштів за вищенаведеним кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_6 в той же день (05.09.2007 року) було укладено договір іпотеки, за яким останній передав банку в іпотеку належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1

Згідно пункту 14.9 оспорюваного іпотечного договору іпотекодавець ОСОБА_6, попередив іпотекодержателя ПАТ КБ «Приватбанк», що про укладання цього договору та його зміст і суть доведена членам сім'ї і роз'яснено правові наслідки.

Укладаючи іпотечний договір від 05.09.2007 року ОСОБА_6, подав нотаріусу довідку від вересня 2007 року, видану Полонською ЖЕК, згідно якої, в склад сім'ї, крім нього більше ніхто не входить.

А в поданій ОСОБА_6, заяві від 05.09.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_7, вказав, що у зазначеному будинку, окрім нього ніхто не зареєстрований та права користування вказаним нерухомим майном у інших осіб не має. Права неповнолітніх та малолітніх осіб у зв'язку з передачею в іпотеку зазначеного нерухомого майна не порушуються.

Однак, як вбачається з домової книги (а.с.6-7), що на момент укладання договору іпотеки в належному ОСОБА_6 будинку були зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також позивачка.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 2,3 цієї ж статті передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із частини 3 ст.215 ЦК України випливає, а в ч.1 ст.204ЦК України безпосередньо вказується, що нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

ОСОБА_3, звертаючись до суду з даним позовом в інтересах неповнолітніх дітей , в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їх неповнолітні діти ОСОБА_4 2003р.н. та ОСОБА_5 2005р.н., на час укладення оспорюваного договору проживали в будинку АДРЕСА_1, однак договір іпотеки всупереч вимогам закону був укладений без попередньої згоди органу опіки та піклування, чим було порушено право її неповнолітніх дітей на користування жилим приміщенням, тому даний договір є недійсним.

Крім того, посилалась на те, що вона є співвласником заставленого будинку, а тому ОСОБА_6 мав розпоряджатися ним за їх взаємною згодою. Однак, згоди вона своєї не давала.

Судом установлено, що будинок № АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_6 з 15.10.1998 року на підставі свідоцтва про право власності виданого Полонською міською радою (а.с.4).

Позивачка і ОСОБА_6 з 14.07.1990 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.11).

05.09.2007 року ОСОБА_6, укладаючи із ПАТ КБ «Приватбанк» договір іпотеки, приховав той факт, що право користування житлом мають його неповнолітні діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5, і попереднього дозволу на вчинення оспорюваного правочину орган опіки та піклування не давав.

Також з матеріалів справи встановлено, що позивачкою також було подано заяву, посвідчену приватним до нотаріусом про те, що вона дає свою згоду на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_6, за ціну та на умовах на свій розсуд, житлового будинку з надвірними спорудами номер АДРЕСА_1 (а.с.68). Отже, спростовують доводи позивачки про необізнаність її про іпотечний договір та відсутність її згоди як співвласника на розпорядження спільним майном.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17,18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3 та 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин вчинення певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

За положеннями частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

У справі встановлено, неповнолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не мали і не мають права власності на будинок АДРЕСА_1 Вони набули права користування житлом, - зазначеним будинком, як члени сім'ї власника, та зберігають це право протягом часу перебування квартири в іпотеці.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Порушення ОСОБА_6 умов кредитного договору та у зв'язку з цим звернення банком стягнення на переданий в іпотеку будинок АДРЕСА_1 - імовірні. Проте імовірність виникнення такої ситуації в майбутньому не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність захисту, шляхом визнання недійсним іпотечного договору, примарного права неповнолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на збереження саме цього будинку як місця їх проживання.

Як встановлено у справі, а також і не заперечувалось сторонами, що на час розгляду даної справи банк не звертався до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинок АДРЕСА_1

З огляду на вищенаведене та аналізу правових норм правочин, що вчинений стосовно нерухомого майна, право власності на яке, чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Крім того, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З приводу цього суд приходить до висновку, що власник майна який укладає правочини, та який впливає на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

З огляду на наведені обставини та правових висновків Верховного Суду України, зроблені за результатами розгляду справ № 6-384цс15 від 30 вересня 2015 року, № 6-1055цс15 від 27.01.2016 року, суд враховує також, що дії позивачки та її чоловіка ОСОБА_6 під час укладення іпотечного договору не можуть вважатися добросовісними. При цьому обставин, які б свідчили про недобросовісність іпотекодержателя - банку, не встановлено.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову про визнання недійсним іпотечного договору, оскільки їх укладення хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користування житлом - будинком АДРЕСА_1

Керуючись ст.ст.81, 263-265, 268, 319, 354, 355 ЦПК України, -

ухвалив:

В позові ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення/

Повний текст рішення складено 16 липня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає в АДРЕСА_1, поштовий індекс 30500,

Відповідач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, поштовий індекс 49094,

Третя особа: ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживає в АДРЕСА_2, потовий індекс, 30500.

Суддя: