Ухвала суду № 75315771, 11.07.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/29/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів – Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання – Кривиженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Лимара В.Л.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4,

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

На розгляді Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 звернувся з клопотанням, яким просив скасувати обрану відносно нього міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилався на те, що його під час досудового розслідування було незаконно затримано всупереч вимогам Конвенції відповідно до якої кожен має право на свободу та особисту недоторканість. ОСОБА_7 посилаючись на рішення ЕСПЛ зазначав, що підозра в терористичному акті не може бути підставою для взяття особи під варту, якщо вона не підтверджена належними доказами, крім того, тяжкість вчиненого злочину, що йому інкримінується, не може бути безумовною підставою для взяття особи під варту. ОСОБА_7 мотивуючи клопотання зазначав про порушення вимог КПК України під час проведення досудового розслідування. Крім того, зі спливом певного часу, навіть обґрунтована підзора у вчиненні злочину не може бути єдиною підставою тримання особи під вартою. ОСОБА_7 посилався, що прокурором не надано доказів, на підтвердження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачений зазначив, що має міцні соціальні зв’язки, постійне місце мешкання, відсутність приводів до органів внутрішніх справ, позитивні характеристики, що, в свою чергу, підтверджено документально. Крім того, посилаючись на практику ЕСПЛ зазначав про необхідність розгляду питання щодо альтернативної міри запобіжного заходу. Також ОСОБА_7 посилався на незадовільний стан свого здоров’я.

В судовому засіданні ОСОБА_8 звернувся до суду із клопотанням, яким просив скасувати йому, ОСОБА_9, ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування клопотання посилався на те, що на його погляд вони, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 є в’язнями злочинного режиму щодо перетворення України на колонію США.

Прокурор, представник потерпілих, потерпілі категорично заперечували проти клопотань про зміну, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених. Так, прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити обвинуваченим застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що докази вини обвинувачених встановлені, частково досліджені матеріали кримінального провадження. У попередніх ухвалах судом правильно враховувались норми національного та міжнародного законодавства. Також зазначав про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому на виконання вимоги ч. 3 ст. 331 КПК України просив продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою без застосування до них застави.

Представник потерпілих, потерпілі наполягали на продовженні строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав клопотання обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_10, заперечував щодо продовження строку тримання під вартою.

Захисники обвинувачених – адвокати ОСОБА_5, ОСОБА_6, підтримали клопотання про скасування, зміну, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просивши не продовжувати дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 20 липня 2018 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Обґрунтування доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 цього Кодексу.

Крім того, ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

На даний час підстави для збереження відповідного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні не відпали.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи з урахуванням їх тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке їм інкримінується і застосовані запобіжні заходи відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і меті запобіжного заходу.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, свідчать про підвищену суспільну небезпеку, оскільки останні обвинувачуються, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, наслідком якого стала загибель людей.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосовані запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченим, не надає можливості обвинуваченим перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинувачених від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м’який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Крім того, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованих їм кримінальних правопорушень та імовірність ухилення обвинувачених від суду, ризик втечі, можливість впливати на інших учасників кримінального провадження, а також продовження скоєння кримінальних правопорушень обвинуваченими.

На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою суд дійшов висновків, що ризики, вказані при обранні запобіжного заходу не зменшились та не змінились. Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення судового розгляду, який з об'єктивних причин не закінчено на даний час. Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала не встановлено.

Суд також враховує, що стан здоров’я ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув’язнення, суду не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України або з’явилися нові обставини, що унеможливлюють їх тримання під вартою.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинувачених альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи наведене, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченогоих та запобігти ризикам у кримінальному провадженні.

Крім того, суд вважає, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права сторін у справі, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зважаючи на те, що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинувачених хвороб, які б перешкоджали перебуванню їх в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

Колегія суддів вважає, що інші запобіжні заходи, на думку суду, не зможуть гарантувати належну поведінку обвинувачених, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням конкретного строку і за доцільне продовжити строки дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою на 60 днів до 07 вересня 2018 року, а тому в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7, про скасування запобіжного заходу, клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, слід відмовити.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м’який.

Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 вересня 2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 вересня 2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 вересня 2018 року.

Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань (№ 27), до Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43) - длявідома.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

ОСОБА_11