Рішення № 75312139, 12.07.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13225/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_3,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4,

представника третьої особи Данько К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, треті особи - Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради, Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, третя особа - Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради, в якому позивач із урахуванням уточнених позовних вимог просила визначити місцем проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання її матері ОСОБА_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 27.12.2002 року вона одружилася з ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка, ОСОБА_4. З вересня 2012 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені і з цього часу вони живуть окремо один від одного, а 21.11.2013 року рішенням Жовтневого районного суду м. Луганськ шлюб між ними було розірвано. Після розлучення по домовленості з відповідачем їх дочка ОСОБА_4 мешкала разом з нею, а інколи у разі виникнення у відповідача бажання поспілкуватися з дочкою на окремо оговорений термін у відповідача. Проти цього вона жодного разу не заперечувала. У червні 2014 року у зв'язку з початком бойових дій на території Луганської та Донецької областей і зокрема у м. Луганськ вона разом з дочкою ОСОБА_4 переїхала до с. Світле Херсонської області, де мешкала разом з дочкою у орендованій кімнаті. У середині серпня 2014 року у с. Світле приїхав колишній чоловік ОСОБА_3 і пробув там до кінця вересня 2014 року. Оскільки позивачу терміново було потрібно повернутися до м. Луганськ, де знаходився її дідусь, який має онкологічне захворювання і потребує її стороннього догляду, вона домовилася з ОСОБА_3 про те, що для забезпечення безпеки життю та здоров'ю дитини, вона на термін її змушеного від'їзду поїде з ним до м. Рубіжне, де мешкали його родичі. Відповідач ОСОБА_3 погодився і їх дочка ОСОБА_4 тимчасово переїхала до свого батька, який на той час мешкав у родичів в квартирі АДРЕСА_1. При цьому, позивач періодично поверталася до м. Рубіжне, мешкала в орендованій квартирі і дочка проживала з нею. У серпні 2015 року вона остаточно переїхала у м. Рубіжне, де зареєструвалася як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, і звернулася до свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 для того, щоб він повернув дочку ОСОБА_4. Однак, відповідач почав уникати зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідав, а потім взагалі змінив номер мобільного телефону та відповідно не надавав їй можливості навіть побачитись з дитиною. Враховуючи вказані обставини, вона змушена була особисто розшукувати місцезнаходження дитини, оскільки ОСОБА_3 не надавав їй достовірних даних про місцеперебування дочки. Надалі, незважаючи на її неодноразові прохання надати можливість спілкування з дитиною, колишній чоловік ОСОБА_3 навідріз відмовляв їй. Для врегулювання зазначеного питання, позивач звернулася до органу опіки та піклування Рубіжанської міської ради. Перебування дочки в сім'ї колишньої чоловіка, вкрай негативно впливає на її виховання та психологічний стан. У той же час, вона розуміє та визнає за ОСОБА_3 право на особисте життя та вільний вибір місця проживання, але його особисті побажання не повинні шкодити їх спільній дочці ОСОБА_4. Більш того, вона не має наміру перешкоджати ОСОБА_3 в здійсненні своїх прав та обов'язків щодо виховання дитини.

ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з батьком, в якому він просив визначити місцем проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з її батьком - ОСОБА_3.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 вказав, що свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що її малолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає з вересня 2014 року разом із своїм батьком ОСОБА_3. Останній перешкоджає в її спілкуванні з дитиною, переховує дитину, погано про неї піклується та тим, що проживання дівчинки разом із своїм батьком не є в інтересах самої дитини. Проте, твердження позивача по первісному позову безпідставні та є такими, що не відповідають дійсним обставинам. З позовними вимогами ОСОБА_1 він не згодний в повному обсязі та вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та не підтверджених фактах. Всі її доводи зводяться в основному до того, що вона була розлучена з дитиною та порушуються її права, як матері. Це не відповідає дійсності, оскільки місце проживання дочки з батьком було визначено за згодою ОСОБА_1 та не оскаржувалось нею. За весь час проживання дочки з батьком, ОСОБА_1 лише декілька разів зв'язалась з ним з метою поцікавитись справами дочки та її здоров'ям. Однак, час на те, щоб витребувати інформацію з медичних закладів, ОСОБА_1 час знайшла, про що свідчать відповіді з медичних закладів про звернення за медичною допомогою. До того ж, позивач по первісному позову не виконувала своїх обов'язків щодо участі у витратах на дитину. Також інформація щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1 не відповідає дійсності. Вказавши в позовній заяві про те, що вона на даний час постійно проживає за вказаною у позові адресою, вона свідомо вводить суд в оману. За інформацією, якою володіє ОСОБА_3, позивач за первісним позовом постійно мешкає у м. Луганськ на не підконтрольній Україні території, а до м. Рубіжного навідується час від часу через пункт пропуску Мілове, а згодом через Російську Федерацію. На його переконання, справжніми намірами позивача за первісним позовом є визначити місце проживання дочки з матір'ю без прив'язки до адреси мешкання лише з метою подальшого вивозу дитини на непідконтрольну Україні територію. Також зміна постійного місця проживання, соціального кола спілкування дитини, в якому вона знаходилась майже два роки, буде стресом для дитини та може негативно відобразитися на психологічному стані дитини. На даний час, дитина відвідує школу раннього розвитку, басейн, секцію спортивної гімнастики, тощо.

Ухвалою суду від 03 лютого 2017 року провадження у справі було зупинено на час проведення психологічної експертизи для встановлення особливостей психічної діяльності дитини та батьків дитини, а ухвалою суду від 25 травня 2018 року провадження у справі було поновлено.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник підтримали позовні вимоги за первісним позовом з підстав, які викладені у первісному позові, просили позов задовольнити та заперечували проти задоволення зустрічного позову.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом та його представник підтримали зустрічні позовні вимоги з підстав, які викладені у зустрічному позові, просили зустрічний позов задовольнити та заперечували проти задоволення первісного позову.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради присутня не була, надала заяву про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради заперечувала проти задоволення позовних вимог за первісним позовом та не заперечувала проти задоволення зустрічного позову.

Малолітня ОСОБА_4 в судовому засідання під час з'ясування її думки пояснила, що її звуть ОСОБА_4, їй ІНФОРМАЦІЯ_10, вона закінчила другий клас в школі № 12 м. Сєвєродонецька. В її класі навчається 28 учнів, у неї багато друзів в школі. Вона проживає в м. Сєвєродонецьку разом з батьком, бабусею та дідусем у трикімнатній квартирі, у неї є своя дитяча кімната, іграшки, вдома вона любить малювати. Під час навчального року вона крім школи відвідувала плавання, музику та карате. Іноді вона їздить у м. Попасна до бабусі в будинок. З батьком вона іноді ходить в цирк, театр, їй подобається жити з батьком. Мамі вона не дзвонить. Коли їй було 4-5 років, то вона жила з мамою, але мама її ображала, їй не подобалося з нею жити. Зараз мати іноді приходить до її школи, дарує подарунки на день народження. Вона бажає жити з батьком.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що вона працює практичним психологом в Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були направлені до неї Службою у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, з червня 2016 року вона почала роботу з ними та з їх дитиною ОСОБА_4. Дитина на той час проживала з батьком. Була проведена психологічна діагностика дитини в присутності батька. Вона прийшла до висновку, що відносно дитини був тиск з боку сім'ї, в якій дитина фактично проживає, а саме тиск щодо відношення дитини до своєї матері ОСОБА_1 Був випадок, коли дитина у перебуваючи супроводі жінки ОСОБА_3, побачила свою мати та злякалася. Обидва батька у спілкуванні є адекватними, у батька низький рівень мотивації щодо налагодження контакту з матір'ю, це помітно в поведінці дитини. Дитина на контакт з матір'ю йде неохоче, без бажання. Батько відмовився від психологічної терапії в присутності матері та вказав, що коли дитина бачить мати, то впадає в тривожний стан. ОСОБА_1 під час проведення психологічних та терапевтичних заходів мала дуже важкий емоційний стан, помітно хвилювалася.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_10 пояснила, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є її знайомими з 2015 року. З позивачем ОСОБА_1 вона познайомилася, коли була у гостях в квартирі ОСОБА_11 та коли до квартири зайшла ОСОБА_1 в сльозах шукаючи доньку. Вона багато разів разом з ОСОБА_1 приїжджала до ймовірного місця проживання доньки позивача та ОСОБА_3, але побачити дитину їм не вдалося. Був випадок, коли ОСОБА_3 на дитячому концерті не дав ОСОБА_1 можливості спілкуватися з дитиною, взяв дитину на руки та відвернув від матері, почав кричати щоб мати пішла. Був ще один випадок, коли вона та ОСОБА_1 побачили дитину та ОСОБА_3 в кафе в торгово-розважальному центрі, при цьому дитина після слів батька «Говори» сказала «Мама, йди, я не хочу з тобою жити», хоча спілкування матері з дитиною навіть ще не почалося. Взагалі ОСОБА_1 під час спілкування з дитиною будь-якого негативу не виявляла, спілкувалася як гарна мати.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_11 пояснила, що вона є двоюрідною сестрою відповідача ОСОБА_3 З вересня 2014 року до середини лютого 2015 року ОСОБА_3 разом з донькою жили у неї в квартирі разом з її братом та співмешканкою брата. Протягом цього часу мати дитини ОСОБА_1 постійно дзвонила, передавала речі, продукти. По телефону дитини співала матері пісні, розповідала вірші. Жодної негативної поведінки з боку ОСОБА_1 по відношенню до дитини вона не спостерігала, дитина не виявляла боязні матері. Вона не розуміє навіщо її двоюрідний брат ОСОБА_3 перешкоджає матері у спілкуванні з дитиною зараз. Восени 2016 року під час її та ОСОБА_1 присутності в школі дитина (ОСОБА_4) ховалася за вчителя від матері, щоб не спілкуватися з матір'ю. Взагалі, батько дитини ОСОБА_3 також завжди адекватно, уважно, без негативних емоцій спілкується з дитиною.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_12 пояснив, що він є двоюрідним братом відповідача ОСОБА_3 З 2014 року по 2015 рік ОСОБА_3 разом з донькою жив в квартирі з ним, його співмешканкою та з його сестрою ОСОБА_11 Він, ОСОБА_12, до червня 2016 року перебував у фактичному шлюбі та спів мешкав із ОСОБА_13, яка згодом стала дружиною відповідача ОСОБА_14 Негативної або неадекватної поведінки з боку ОСОБА_1 або ОСОБА_3 під час спілкування з дитиною він не спостерігав.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_15 пояснила, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_1 Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 донька спочатку жила у матері, при цьому батько вільно та без обмежень спілкувався з донькою. Пізніше ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішили, що дитина почергово буде жити тиждень у матері і тиждень у батька. Після початку бойових дій в м. Луганську влітку 2014 року ОСОБА_1 вивезла дитину до Херсонської області, пізніше до Херсонської області приїхав батько дитини ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішили, що дитина поїде з ОСОБА_3 до міста Рубіжне Луганської області та проживатиме з ним. З жовтня 2014 року по серпень 2015 року ОСОБА_1 лише іноді приїжджала до міста Рубіжне Луганської області, адже вона їздила до діда та баби, які є онкохворими, в місто Луганськ. В серпні 2015 року, коли ОСОБА_1 приїхала до міста Рубіжне Луганської області на постійне проживання, батько вже не давав можливості бачитися з дитиною, звернення ОСОБА_1 до органів міліції та до органів опіки не дали результату. Разом з тим, до ОСОБА_3 як до батька дитини у неї, ОСОБА_15, як у бабусі дитини зауважень немає, він добре ставиться до дитини.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_16 пояснила, що вона є матір'ю відповідача ОСОБА_3, який безпосередньо виховує свою доньку ОСОБА_4, вона лише допомагає. До 2015 року ОСОБА_4 нормально спілкувалася з мамою, але після цього вона почала спостерігати, що ОСОБА_4 боїться маму, іноді плаче після зустрічей з нею, висловлює побоювання, що мати забере її з собою. Вона яку бабуся дитини та батько дитини ОСОБА_3 намагаються вмовити дитину спілкуватися із матір'ю, проте дитина не бажає цього. ОСОБА_4 розповідала, що мати била її ременем. З батьком у дитини дуже довірливі стосунки, він для неї є найбільшим авторитетом, повністю займається її вихованням. Під час проживання дитини почергово по одному тижню у матері та батька дитина після 1-2 днів проживання з матір'ю просилася назад до батька. Зараз вона як бабуся дитини не дала би матері спілкуватися з дитиною, адже дитина цього не бажає і для неї це є стресом.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_17 пояснила, що вона є рідною сестрою відповідача ОСОБА_3 та постійно спілкується з ним та його донькою ОСОБА_4, вона також є хресною матір'ю ОСОБА_4. Відповідач ОСОБА_3 з моменту народження доньки ОСОБА_4 грав основну роль у вихованні дитини. З літа 2012 року відносини між батьками дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погіршилися. В 2014 році дитина почала проживати разом з батьком в місті Рубіжному Луганської області. ОСОБА_3 жодного разу при дитині не висловлювався негативно щодо матері, не налаштовував дитину негативно. Разом з тим, дитина під час спілкування з матір'ю ОСОБА_1 зазнає стресу, дитина розповідала, що вона не бажає спілкуватися з мамою, боїться що вона її забере до себе. У неї, ОСОБА_17, склалося враження, що така поведінка дитини зумовлена тим, що ОСОБА_1 з 2013 року приділяє замало часу спілкуванню з дитиною. Жодних перешкод у спілкуванні матері з дитиною немає. Батько дитини ОСОБА_3 терпляче, з любов'ю спілкується з дитиною. Останній час ОСОБА_3 проживав також з жінкою ОСОБА_13, дитина встановила з нею гарний контакт.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_18 пояснив, що він знає сторін по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 більше 10 років, ОСОБА_1 була колись його підлеглою. З 2013 року вихованням дитини займався здебільшого ОСОБА_3, в той час як ОСОБА_1 особливо дитиною не цікавилася, наскільки йому це відомо. Розрив в сім'ї ОСОБА_1, за його даними, стався внаслідок зрад з боку ОСОБА_1 Позиція ОСОБА_3 є такою, що він завжди розповідає доньці, що у неї є мати і з нею потрібно спілкуватися.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, з'ясувавши думку дитини, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого повторно 09 січня 2014 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено відповідний актовий запис № 1195. Батьком записаний ОСОБА_3, матір'ю - ОСОБА_1.

Відповідно до копії довідки № 917008773 від 28.08.2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1, перемістилася 18.08.2015 року з тимчасово окупованої території в м. Рубіжне за адресою: АДРЕСА_2.

З копії довідки № 917000402 від 07.11.2014 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_3, перемістився 01.10.2014 року з тимчасово окупованої території в м. Рубіжне за адресою: АДРЕСА_1, разом з дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із копією довідки № 919045642 від 01.10.2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_3, перемістився 01.09.2015 року з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_4, разом з дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із копією заяви ОСОБА_1 на ім'я начальника Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради Ничупієнко О.В. від 07.09.2015 року, ОСОБА_1 просить врегулювати часи зустрічей з дитиною за згодою з батьком дитини.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Рубіжанської міської ради щодо захисту прав та інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, № исх/24/2862 від 12.10.2015 року, батько ОСОБА_3, який перешкоджає спілкуванню дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з її матір'ю ОСОБА_1, порушує права та інтереси малолітньої дитини.

Згідно із копією Акту (первісного) обстеження житлово-побутових умов, затвердженого Службою у справах дітей Рубіжанської міської ради від 08.09.2015 року, для виховання, розвитку та проживання дитини створено умови: у ОСОБА_4 окрема кімната, місце для відпочинку, ігор, занять. Дівчинка має книги, іграшки та одяг. Мати дуже бажає бачити дочку.

З копії Акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого Службою у справах дітей Рубіжанської міської ради від 05.10.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 приготувала кімнату для дочки, місце для відпочинку, занять. ОСОБА_4 куплені іграшки, речі. ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_20 сумують за ОСОБА_4 та переймаються станом її здоров'я.

Згідно із копією характеристики з місця роботи № 1831д, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугспецтехносервіс» від 04.09.2015 року, ОСОБА_1 працює у ТОВ «Лугспецтехносервіс» на посаді директора з економіки. За період перебування на посаді, зарекомендувала себе позитивно, як фахівець в галузі систем безпеки та фінансів. Ділові якості проявляє на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. За характером спокійна та врівноважена, жодної скарги Замовників, з якими веде договірну роботу, не надходило, тільки позитивні відгуки, в колективі користується повагою та авторитетом. Трудову дисципліну та розклад робочого часу не порушує.

З копії довідки № 57, виданої Комунальним дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 8 «Дюймовочка» Управління освіти Рубіжанської міської ради № 20.10.2015 року вбачається, що на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, видане направлення № 3105889 на відвідування КДНЗ № 8 «Дюймовочка» Управління освіти Рубіжанської міської ради. З 29.09.2015 року дитина відправлена на медичний огляд вузькими фахівцями для оформлення до дитячого садка.

З Акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого Службою у справах дітей Сєвєродонецької міської ради від 21.10.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 в квартирі створено умови для виховання та повноцінного розвитку дитини.

Згідно із копією довідки, виданою СК Магма, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається у групі дошкільного розвитку «Дитяча академія», у групі вивчення англійської мови «Поліглотики», а також займається у студії спортивного танцю сімейно-спортивного комплексу «Магма» м. Сєвєродонецьк.

Відповідно до копії довідки, виданої Спеціалізованою дитячо-юнацькою спортивною технічною школою водних видів спорту «Садко» вищої категорії від 10.05.2016 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, займається в СДЮСТШ ВВС «Садко» м. Сєвєродонецька з 22.03.2016 року по даний час в учбово-тренувальній групі № 8 по підводному плаванню. Час занять щоденно з 13-00 години до 14-30 години.

З копії службової характеристики № 570/12-32-04-09, наданої Головним Управлінням ДФС у Луганській області від 16.05.2016 року вбачається, що ОСОБА_3 за час служби в податковій міліції зарекомендував себе виключно з позитивного боку. Має добру теоретичну підготовку. Закони та інші нормативні документи знає та вміло керується ними в повсякденній роботі. Постійно працює над підвищенням власного професійного та загальноосвітнього рівня. В роботі виявляє наполегливість, повністю реалізовуючи свої потенційні можливості. У службовій діяльності суворо дотримується законності, виявляє ініціативу та наполегливість у вирішенні поставлених завдань. Розлучений. Виховує дочку. Увесь вільний час присвячує дитині. Намагається створювати їй лише комфортні умови існування. Постійно контролює стан здоров'я дівчинки, до її лікування залучає лише кваліфікованих спеціалістів.

Відповідно до копії довідки № П-64/14/12-32-05-61, виданої Головним Управлінням ДФС у Луганській області від 16.05.2016 року, ОСОБА_3 працює в Головному Управлінні ДФС у Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ на його заробітна плата за період з 01 травня 2015 року по квітень 2016 року склала 81323,46 грн.

З рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про визначення способів участі матері у вихованні малолітньої ОСОБА_4» № 578 від 24.11.2015 року вбачається, що визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: призначено час для спілкування та виховання дитини щотижня, у суботу та неділю, у присутності батька дитини до налагодження позитивних емоційних взаємовідносин між дитиною та матір'ю та в інші дні і часи за попередньою домовленістю з батьком, не порушуючи режиму дня дитини.

Згідно із копією Витягу з протоколу дослідження емоційної сфери і міжособистісних сімейних відносин дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, наданого 20.11.2015 року практичним психологом ОСОБА_8, на момент обстеження емоційний стан дитини відповідає віковим нормам. Дівчинка комунікабельна, легко йде на контакт, мова супроводжується виразністю жестів та міміки. Під час обстеження настрій позитивний. Дівчина розуміє норми взаємовідносин, вміє висловлювати своє ставлення до стосунків в родині та регулювати власну поведінку у зв'язку із ситуацією, що склалася.

Згідно із листом № 4665/03, наданого Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 26.05.2016 року, 26.05.2016 року державним соціальним інспектором УПтаСЗН було складено Акт про підтвердження мешкання ОСОБА_3 разом з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, за адресою: АДРЕСА_5.

Відповідно до листа Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради № 205 від 31.05.2016 року, спеціалістами служби у справах дітей було проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3, про що складено відповідний акт. При обстеженні встановлено, що малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_5, де створено умови для виховання та повноцінного розвитку дитини.

З Акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого Службою у справах дітей Сєвєродонецької міської ради 31.08.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_6, створено умови для виховання та повноцінного розвитку дитини.

Згідно із висновком експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 27.04.2018 року № 14/17-25/517/518/18-25 судовий експерт дійшла наступного:

1. Рівень психічного розвитку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, розвинені на достатньому рівні, в межах вікової норми. Характерним є висока працездатність, зібраність, здатність до тривалої діяльності. Показник за шкалою конфліктності й агресивності завищений в поєднанні з низьким показником соціальної адаптації. Достатня включеність у взаємодію з однолітками при відсутності тенденції до лідерства, домінування. Притаманні товариськість на ряду з вибірковістю в контактах, яскравість почуттів, багата уява. Потреба в створені теплих, довірчих, емоційно значущих відносин з іншими людьми є провідною та незадоволеною. Актуальна ситуація характеризується зайняттям ОСОБА_4 активно-оборонної позиції, потребою в емоційному комфорті та захисті від зовнішніх виливів. Виявлені висока тривожність та низька самооцінка.

2. Інтелектуальні властивості ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідають життєвому досвіду та освіті й знаходяться на високому рівні розвитку. ОСОБА_3 притаманні привітність, доброзичливість, норовливість, примхливість, демонстративність. Наявною є потреба у відчутті власної значимості, успіху, визнанні та схвалені. Характерні жага слави, прагнення подобатись, пошуки любові. Виявлено нав'язливий страх втрати об'єкту глибокої прив'язаності, яким виступає його донька, ОСОБА_4.

Особисте негативне ставлення до ОСОБА_21 глобалізується та не приховується від доньки. При цьому з образом ОСОБА_1 пов'язана нав'язлива ідея втрати доньки, яка супроводжується страхом і надмірною тривогою, що впливає на звуження свідомості та виражається в рефлекторних емоційно-поведінкових проявах у вигляді своєрідного захисту (обмеженні) доньки від контакту з ОСОБА_1

3. Інтелектуальні властивості ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_9, відповідають життєвому досвіду та освіті й знаходяться на високому рівні розвитку. ОСОБА_1 притаманні доброта, м'якість, простодушність, доброзичливість, здатність до співчуття, терпимість, добросовісність, правдолюбство, щирість, пристрасть до накопичення, консерватизм, потяг до незмінності, підвищене почуття незалежності. Наявною є потреба у відчутті власної значимості, успіху, визнанні та любові. Прагне подобатись.

Провідною потребою виступає налагодження взаємозв'язку із донькою, ОСОБА_4, що також виступає провідним мотивом ОСОБА_1 Актуальний стан, пов'язаний із порушенням емоційно близьких взаємин із донькою характеризується наявністю потужного стресу, що провокує підвищення вразливості та зосередження на своїх проблемах.

4. ОСОБА_3 прагне до симбіотичних відносин із донькою, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, оптимального емоційного контакту з нею. При цьому з боку батька спостерігається завищене втручання в її світ у вигляді жорсткого контролю над автентичним ставленням дівчинки до матері, ОСОБА_1 ОСОБА_3 схильний дотримуватись традиційно чоловічих цінностей у вихованні, бажає бачити дитину особистістю, яка досягла успіху. Стимулом досягнень для ОСОБА_4 слугують вимоги та оцінки її дій. При цьому ОСОБА_3 схильний завищувати вимоги. Такий стиль виховної поведінки призводить до психічного напруження ОСОБА_4, обмежує її соціальну адаптацію, провокуючи соціальну незрілість, замкненість, знижує розвиток соціального інтелекту, формує такі риси, як невпевненість, тривожність, занижену самооцінку. Втручання ОСОБА_3 в особистісну сферу взаємовідносин доньки із матір'ю потенціює викривлений розвиток побудови соціальних зв'язків без опори на розуміння характерологічних та індивідуальних особливостей партнера. Так, ОСОБА_4 на момент обстеження утворилось чітке розуміння «бажаних» (ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_22 та дідусь ОСОБА_4) та «небажаних» (ОСОБА_1 та її оточення) для себе родинних зв'язків.

5. Встановити яким чином особливості виховної поведінки матері впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не вбачається за можливе з причин їх окремого проживання та неможливості ОСОБА_1 здійснювати виховання доньки.

Разом з тим, діагностовано виховна позиція ОСОБА_1 полягає в піклуванні про справедливе та послідовне дотримання дисципліни, що сприяє формуванню у дитини правильної та відповідальної соціальної поведінки. Визнає право на саморозвиток дитини; розуміє, які вимоги необхідно приймати, які обговорювати; в розумних межах готова переглядати свої позиції; схильна заохочувати особисту відповідальність та самостійність дитини у відповідності до її вікових можливостей. Прагне до оптимального емоційного контакту з дитиною, симбіотичним відносинам із нею. Провідним мотивом у дитячо-батьківських відносинах виступають інтереси дитини.

6. Ставлення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до батька, ОСОБА_3 характеризується почуттям любові, товариськості, чуйності, довіри, емоційної залежності від нього. Поряд із наведеним, на глибинному (підсвідомому) рівні ставлення ОСОБА_4 до батька характеризується змішаними почуттями любові, страху та ненависті. При цьому ОСОБА_4 не відчуває страх та ненависть безпосередньо по відношенню до батька, проте батько власною поведінкою (зокрема, наданням особистого прикладу реагування на матір дитини) зародив в неї переживання даних почуттів.

Ставлення ОСОБА_4 до матері характеризується зайняттям активно-оборонної позиції, пошуком захисту від зовнішнього втручання у її усталений світогляд. Висловлювання ОСОБА_4 щодо матері носять категорично негативний характер, спрямовані на нівелювання її авторитету. При цьому відмічається орієнтовно-установча поведінка (навчання) по відношенню до ОСОБА_1 Тобто, ставлення ОСОБА_4 до ОСОБА_1 відбувається з урахуванням емоційно-поведінкової моделі перш за все ОСОБА_3, що призводить до викривлення здатності будувати самостійні умовиводи. Як наслідок, у ОСОБА_4 формується та закріплюється власна негативна модель поведінки, що поступово набуває стійкого характеру. Поряд із наведеним, за результатами психодіагностичних вимірів встановлено, що мати в очах ОСОБА_4 характеризується як чуйна, спокійна, відкрита, товариська, емоційно напружена, залежна, відгороджена. Глибинні (підсвідомі) асоціації ОСОБА_4, пов'язані з образом матері, відзначаються змішаними почуттями любові, страху, горя, надії та ненависті. При цьому для ОСОБА_4 характерним є прагнення приховувати свої сподівання (надію), пов'язані з образом матері, за демонстрацією ненависті. Механізм формування такого ставлення більш детально викладений в мотивувальній частині даного висновку.

7. Відсутність матері у процесі виховання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, негативно впливає на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дівчинки. Наведене виражається у відсутності жіночої фігури для ідентифікації (перейняття жіночої форми поведінки, розвитку у дівчинки багатьох типово жіночих рис. які проявляються в турботі про малюків і слабких, в догляді за ними, в ласці та ніжності тощо). На час проведення психологічного обстеження у ОСОБА_4 виявлено нереалізовану потребу в емоційно-теплих відносинах, жіночій ласці, материнській турботі.

8. Оцінка сімейної ситуації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, має залежність від впливу з боку батька, ОСОБА_3 та бабусі, ОСОБА_16

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Суд враховує, що у цій справі обидва батьки бажають належно виконувати свої батьківські обов'язки, підстав вважати їх такими, що неналежно виконують ці обов'язки, у суду немає. Також, обидва батьки мають самостійний дохід, при цьому станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості про зловживання кимось із батьків спиртними напоями або наркотичними засобами, обидва батьки позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, випадків демонстрації кимось із батьків аморальної поведінки судом не встановлено.

Разом з тим, під час з'ясування думки дитини суд встановив, що у неї багато друзів в школі в м. Сєвєродонецьку, під час навчального року вона крім школи відвідувала плавання, музику та карате в м. Сєвєродонецьку, вона проживає в м. Сєвєродонецьку разом з батьком, бабусею та дідусем у трикімнатній квартирі, у неї є своя дитяча кімната, вона бажає продовжувати жити саме з батьком.

З висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, № 40-В від 08.06.2016 року, вбачається, що Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_3.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Із змісту інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.08.2017 року № 9-1580/0/4-17, а також із змісту інформації, викладеної на офіційному веб-сайті Європейського суду з прав людини за посиланням https://hudoc.echr.coe.int/eng#{«languageisocode»:[«ENG»],«respondent»:[«UKR»],«documentcollectionid2»:[«GRANDCHAMBER»,«CHAMBER»],«itemid»:[«001-175140»]} вбачається, що 01 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «М.С. проти України», яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2017 року.

ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам дитини відповідатиме постійне проживання дитини разом із батьком, бабусею та дідусем з боку батька, яких дитина в першу чергу відносить до кола своєї сім'ї та за місцем проживання яких створено всі умови для гармонійного розвитку дитини. Примусове передання дитини на постійне проживання із матір'ю, з якою у дитини станом на час розгляду справи відсутній постійний емоційний, сімейний зв'язок та до якої дитина не відчуває такої сильної прихильності, як до вищеназваних родичів, вочевидь не відповідатиме інтересам дитини. Крім того, примусове передання дитини на постійне проживання із матір'ю в інший населений пункт призведе до необхідності зміни соціального оточення дитини, місця навчання дитини, що порушить стабільність життя дитини.

Суд також враховує, що згідно із поясненнями самої ОСОБА_1 проживання дитини із батьком почалося в 2014 році за її згодою, адже їй в умовах проведення антитерористичної операції необхідно було відбути до міста Луганська на тривалий час. Тобто, дитина (до виникнення конфлікту щодо місця її проживання між батьками) проживала із батьком за взаємною домовленістю батьків, що свідчить про відсутність ознак примусової зміни місця проживання дитини з боку батька.

Посилання ОСОБА_1 на Принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є неспроможними, адже по-перше вказана Декларація не є юридично обов'язковим документом та у розумінні Закону України «Про міжнародні договори України» не є міжнародним договором, а по-друге суд повторює, що в даному випадку примусове передання дитини на постійне проживання із матір'ю не відповідатиме інтересам дитини.

Стосовно висновку органу опіки та піклування Рубіжанської міської ради де вказано, що батько ОСОБА_3 перешкоджає спілкуванню дочки з її матір'ю, а також стосовно висновку експерта-психолога про те, що ставлення ОСОБА_4 до ОСОБА_1 відбувається з урахуванням емоційно-поведінкової моделі перш за все ОСОБА_3, що призводить до викривлення здатності будувати самостійні умовиводи, суд зазначає, що подібні прояви емоційно-поведінкової моделі батька можуть бути скореговані та компенсовані шляхом надання дитині можливості регулярного спілкування з матір'ю на підставі добровільної згоди батька або на підставі відповідного рішення суду чи рішення органу опіки та піклування. Зміна місця проживання дитини внаслідок певної емоційно-поведінкової моделі батька по відношенню до матері, на думку суду, є неадекватним та неспівмірним заходом реагування на емоційно-поведінкову модель батька з огляду на конкретні обставини цієї справи та з огляду на інтереси дитини.

Підводячи підсумок суд зазначає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком слід задовольнити.

Суд вважає за необхідне окремо відзначити, що вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком не є вирішенням справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Дійсно, відповідно до копії рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 травня 2015 року по справі № 433/1123/15-ц, визначено місцем проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання батька - ОСОБА_3.

Згідно із копією рішення апеляційного суду Луганської області від 09 грудня 2015 року, вищевказане рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 травня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини відмовлено.

Відповідно до копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року, рішення апеляційного суду Луганської області від 09 грудня 2015 року залишено без змін.

Разом з тим, підставами позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, який був поданий 14 травня 2015 року до Троїцького районного суду Луганської області, були відсутність протягом тривалого часу звісток та відомостей від відповідача, відсутність у відповідача бажання утримувати дитину, відсутність у відповідача заперечень проти мешкання дитини з батьком.

Підставами ж зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, який був поданий 12 травня 2016 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, є, по-перше, наявність спору між сторонами щодо місця проживання дитини, а по-друге, неможливість зміни постійного місця проживання та кола спілкування дитини, в якому вона станом на час подання позову вже знаходилася понад два роки.

Тобто, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, який був поданий 12 травня 2016 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, є таким, що має інші підстави, ніж позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, який був поданий 14 травня 2015 року до Троїцького районного суду Луганської області.

Крім того, на думку суду, в подібній категорії справ про визначення місця проживання дитини підстави позову, тобто обставини, у зв'язку із якими подається позов, можуть постійно змінюватися в залежності від зміни віку дитини, сімейного та соціального оточення дитини, інтересів дитини, ставлення батьків до дитини, поведінки батьків відносно дитини тощо. Отже, повторне подання одним із батьків позову про визначення місця проживання дитини допускається в разі зміни відповідних фактичних сімейних обставин в житті дитини або одного чи обох батьків.

Також, в даному випадку вирішення зустрічного позову забезпечує остаточну правову визначеність у спірному питанні щодо місця проживання дитини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні первісного позову було відмовлено, в той час як зустрічний позов було задоволено у повному обсязі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 поніс наступні судові витрати:

- 551 грн. 20 коп. судовий збір за подання зустрічного позову (том 1, а.с. 124);

- 275 грн. 60 коп. за подачу клопотання про витребування доказів (том 1, а.с. 146);

- 12111 грн. 00 коп. витрат на оплату експертизи (том 2, а.с. 95).

Стосовно судового збору за подачу клопотання про витребування доказів суд зазначає, що ці судові витрати є необґрунтованими та не були необхідними, адже за подання клопотання про витребування доказів, а також заяви про виклик свідка, призначення експертизи, якщо ці процесуальні дії не здійснюються як захід забезпечення доказів, судовий збір не повинен сплачуватися.

Разом з тим, судовий збір за подання зустрічного позову та витрати на оплату проведення експертизи є такими, що пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. На думку суду, під час розгляду справи жодна із сторін не намагалася затягнути розгляд справи.

Разом з тим, суд вважає, що цей спір виник з вини обох сторін, які не змогли домовитися між собою про місце проживання дитини та про порядок спілкування із дитиною, а під час судового розгляду обидві сторони не намагалися врегулювати спір мирним шляхом з метою зменшення негативного впливу самого факту існування цього спору на дитину. При цьому, проведення у справі психологічної експертизи було ініційовано саме батьком дитини і він категорично наполягав на її проведенні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із засад розумності та справедливості будь-якої судової процедури, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у загальній сумі 6606 грн. 70 коп. (551 грн. 20 коп. + 6055 грн. 50 коп., тобто 1/2 витрат на проведення експертизи). Покладення на ОСОБА_1 всіх витрат за проведення експертизи в сумі 12111 грн. 00 коп., на думку суду, буде явно несправедливим та нерозумним з огляду на вищевикладені обставини та специфіку цієї справи.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір'ю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з її батьком - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_6, судові витрати у загальній сумі 6606 (шість тисяч шістсот шість) грн. 70 коп.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 липня 2018 року.

Суддя Д.Б. Баронін