Рішення № 75311535, 16.07.2018, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/679/18

Провадження № 2/396/351/18

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2018 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря Пономаренко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу 396/679/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенціяз повернення боргів", від імені якого діє представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення з заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24 вересня 2013 року між відповідачем і ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500415687, згідно якого ОСОБА_2 було надано крелит у розмірі 13512.00 грн.

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №500415687 від 24 вересня 2013 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 32227.65 грн.

30.09.2014 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ «Дата ОСОБА_3» було укоадено договір факторингу відповідно до умов якого до ТОВ «Дата ОСОБА_3» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №500415687 від 24 вересня 2013 року. 10.10.2016 року між ТОВ «Дата ОСОБА_3» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ відповідно до якого ТОВ «Дата ОСОБА_3» відступило право вимоги вимоги коштів з відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенціяз повернення боргів"

Ухвалою суду від 03.05.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 25.05.2018 року (а.с. 39).

Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу, які відповідач отримала 12.05.2018 року про що свідчить поштове повідомлення з її підписом та скориставшись свої процесуальним правом подала до суду 25.06.2018 року відзив на позовну заяву в якому не заперечила факт отримання кредит, а вказала на часткове його погашення, зокрема останній платіж 16.11.2013 року, також зазначила, що їй не було відомо про зміну кредитора, про дані обставини дізналась лише з позовної заяви. В матеріалах справи відсутні докази її повідомлення про зміну кредитора. Просить при вирішення справи застосувати наслідки пропустку строку позовної давності, врахувати її тяжкий матеріалний стан та стан здоров’я, задовольнити позовні вимоги частково, з врахуванням сплачених сум у 2013 році.

05.07.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що з приводу сплати сум кредиту відповідачкою ОСОБА_2 дані суми повністю відобразено в розрахунку наданому до позовної заяви.

Стосовно повідомлення відповідача про зміну кредитора зазначають наступне, що на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, від імені ТОВ «Дата ОСОБА_3» відповідачу направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК»ЄАПБ». Згідно правової позиції ВСУ в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979/15 , боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення про зміну кредитора не звільняє боржника від обов’язку погашення кредиту взагалі. Однак відповідач не здійснювала жодних платежів ні на рахунок «ФК»ЄАПБ» ні на рахунок попереднього кредитора.

Стосовно строку позовної давності зазначають, що що строк позовної давності необхідно відраховуват з моменту відступлення права вимоги, а саме з моменту підписання договору Факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року між між ТОВ «Дата ОСОБА_3» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", у відповідностя до якого позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача. Вважають, оскільки відповідно до п. 2.3 кредитного договору №500415687 від 24.09.2013 року дата остаточного повернення кредиту 25.09.2019 року, тому строк у межах якого позивач може звернутися до суду є 25.09.2019 року.

Позивач у запереченні на відзив звертає увагу суду, що кредитний договір №500415687 від 24.09.2013 року укладений між відповідачем і ПАТ «Альфа-Банк», договір факторинку від 30.09.2014 року укладений між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ «Дата ОСОБА_3» та договір Факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року укладений ТОВ «Дата ОСОБА_3» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" у встановленому порядку недійсними не визнані.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи: між ПАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №500415687 від 24 вересня 2013 року на суму 13512.00 грн. (а.с. 8). Згідно умов договору п.2.3 дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування вдсотків та нарахування комісій 25.09.2016 року.

30.09.2014 року між ПАТ "Альфа Банк" та ТОВ «Дата ОСОБА_3» було укладено договір про відступлення права вимоги по кредитному договору №500415687 від 24 вересня 2013 року (а.с. 17-19).

10.10.2016 року ТОВ «Дата ОСОБА_3» та ТОВ " ФК "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Дата ОСОБА_3» відступило позивачу право вимоги від відповідача коштів по вищезазначеному кредитному договору (а.с. 20-24).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦКУ).

Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як доказ порішення відповідачем умови кредитного договору №500415687 і позивачем надано розрахунок (а.с. 14) та витягу з додатку №1-1 до договору факторингу №2016-1 ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року, згідно якого загальна сума боргу відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 32227.65 грн., яка складається з наступного: 12909.16 – заборгованість за основною сумою боргу, 13273.15 – заборгованість за процентами та комісією, 6045.34 грн. – пеня, штраф, неустойка, але суд не можне визнати зазначений доказ належним та допустимим, так як останній доказ виготовлено шрифтом менше 10 і прочитати а тим більше здійснити перевірку правильності розрахунку неможливо, тому суд не може послатися на нього як належний та недостатній доказ розрахунку заборгованості.

Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази (а.с.14) неналежними та недостатніми, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування, на їх підставі не можливо встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 530 ч. 1 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачка в порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала про що і не заперечила у відзиві на позовну заяву, а лише звернула увагу суду та просила взяти до уваги при вирішенні справи, що вона не була повідомлена про зміну кредитора.

В запереченні на відзив представник позивача зазначила, що на адресу позивачки направлялось повідомлення про відступлення права вимоги, але належних доказів на підтвердження даних обставин до матеріалів справи представником позивача так і не надано і після отримання відизу на позовну заяву та до відповіді на відзив.

При розгляді справи №6-979цс15 Верховний Суд України у постанові від 23.09.2015 року зробив наступний висновок: відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов’язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Тобто, в даному випадку, відповідачка ОСОБА_2 має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові, до надання їй доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні, оскільки позивач не довів належними, достатніми та допустимими доказами, що відповідач була повідомлена про зміну кредитора у кредитному зобов'язанні.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не має процесуального права звертатись до ОСОБА_2 з правом стягнення боргу за кредитним договором №500415687 від 24 вересня 2013 року.

Поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховним Судом України викладеними у постанові від 06.11.2013 року у цивільній справі № 6-116цс13 та у постанові від 03.06.2015 року у цивільній справі № 6-31цс13.

Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності повязується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності.

Із розрахунку заборгованості наданого позивачем до матеріалів справи (а.с. 14), який суд визнав неналежним та недостатнім доказом неможливо встановити коли здійснено останній платіж, але у відповіді на відзив представник позивача стверджує, що останній платіж ОСОБА_2 здійснила 17.02.2014 року у сумі 200.00 грн., розрахунок заборгованості був здійснений станом на 10.10.2016 року, а позовна заява надійшла до суду 24.04.2018 року року.

У відзиві відповідач вказує, що останній платіж здійснила 16.11.2013 року в розмірі 350.00 грн., при цьому відповідачка у відзиві на позовну заяву зазначає та подає копії квитанцій з яких вбачається, що останній платіж здійснено 16.11.2013 року в розмірі 350.00 грн.,доказів спростування не подано та якби і було подано представником, суд констатує, що з право вимоги винукнулоб 17.03.2014 року та трьохрічний строк позовної давності сплинув.

Заперечуючи проти позову відповідач просила суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З наведеного вище, суд приходить до висновку що, позивачем пропущений строк позовної давності по вимогах даного позову, він звернувся до суду із вимогою про захист свого цивільного права за межами позовної давності, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ч.4 ст.267 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, а сме, що відповідач ОСОБА_2 не повідомлена належним чином про відступлення права вимоги та просила застосувати строк позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні справи по суті суд керується такими нормами права.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргівв заявлених нею межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

За наведених вище обставин та з підстав, зазначених в позові, з врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у позовній заяві обставин, - позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку з їх недоведеністю, в силу чого в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн. У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд відповідно до ст. 141 ЦПК України відмовляє у стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 253, 256-258, 266, 267, 512, 514, ЦК України, ст.ст.12-13,76,81,141,263-265,ЦПК України, суд, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів", від імені якого діє представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасники справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: О. А. Гарбуз