Рішення № 75310837, 09.07.2018, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 09.07.2018

Справа № 501/33/17

2/501/163/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської обл. з позовом, в якому просить визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 243000 грн., які є половиною спільних коштів, які відповідач без його згоди витратила на власний розсуд, а не на потребу сім’ї, придбавши за ці кошти автомобіль, зареєстрований не на її ім’я.

ОСОБА_2 заявила зустрічний позов, в якому просить визнати її право на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, з урахуванням інтересів спільної з ОСОБА_1 доньки, мотивуючи це тим, що в договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (п. 6 Договору) вказано, що квартира придбана з спільні кошти подружжя.

ОСОБА_2 заперечує проти вимог ОСОБА_1 про стягнення з неї 243000 грн.

Під час судового розгляду позивач, ОСОБА_1, підтримав в повному обсязі вимоги позову, проти зустрічного позову заперечував, відповідач ОСОБА_2 підтримала вимоги зустрічного позову, а у задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та поділ майна підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 та відповідач, ОСОБА_2 з 11 липня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2016 року було розірвано (а.с.7).

06 жовтня 2015 року ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу (а.с.8-9) придбав у ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за 235000 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом, ОСОБА_4 Власником квартири вказаний ОСОБА_1

06 жовтня 2015 р. перед оформленням цього договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом, ОСОБА_4, продав свою квартиру за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ, вул..1 Травня, 19, яку він придбав ще в 2010 році до вступу в шлюб з ОСОБА_2 (а.с.10-11). Ціна продажу квартири зазначена 663786 гривень.

Згідно витягу №45138337 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.13), ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 Постанови від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право власності на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч.1, 3 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, а також майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Відповідач ОСОБА_2 будь-яких доказів стосовно того, що вона вкладала свої особисті кошти на придбання спірної квартири не надала, а відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тому суд приходить до висновку, що квартира була придбана позивачем, ОСОБА_1 за кошти, отримані від продажу майна, набутого ним до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, тому вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.

Крім цього, суд враховує те, що ОСОБА_1, в інтересах своєї доньки, ОСОБА_5 намагався укласти мирову угоду, за якою він бажав оформити на доньку свою квартиру в с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області (а.с.82-83), але ОСОБА_2 таку пропозицію відхилила.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про розподіл спільних коштів та з урахуванням заперечень ОСОБА_2 проти цього і, беручі до уваги те, що ОСОБА_1 не подав до суду доказів щодо вказаних вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог в цій частині.

Враховуючи викладені обставини, та з урахуванням норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання його права на спірну квартиру, у задоволенні зустрічного позову, у зв’язку з його недоведеністю, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя