Рішення № 75308642, 20.06.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3145/17

пр.№ 2/464/101/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

з участю:

представника позивача ОСОБА_3

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

ОСОБА_6

представника відповідачів ОСОБА_7

представник третьої особи ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про демонтаж самочинно здійсненої прибудови,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідачів демонтувати самочинно здійснену добудову розміром 15,01 х 2,95 м до квартири АДРЕСА_1 «а» у м.Львові відповідно до поверхового плану. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачі здійснили самовільну добудову до квартири АДРЕСА_1 «а» у м.Львові. 02.09.2011 року Інспекцією ДАБК у Львівській області винесено постанову № 1с/180-ф про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 у вигляді 170 грн., штраф оплачено ОСОБА_4 в добровільному порядку. Розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації від 27.02.2017 року № 110 «Про демонтаж самочинно здійсненої прибудови до квартири АДРЕСА_1 «а» у м.Львові» затверджено висновок міжвідомчої комісії від 21.02.2017 року та зобов’язано співвласників квартири АДРЕСА_1 «а» у м.Львові до 22.03.2017 року демонтувати самочинно здійснену прибудову розміром 15,01 х 2,95, будівництво якої виконано без погодженої проектної документації та права на виконання будівельних робіт. Однак, незважаючи на неодноразові попередження, відповідачі вказаного розпорядження не виконали, про що 10.02.2017 року комісією ЛКП «Дністер» складено відповідний акт. Тому просить зобов’язати відповідачів здійснити демонтаж добудови.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, дала пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.

Відповідачі та їхній представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що дійсно ними була здійснена добудова, розміром 15,01 х 2,95 м до квартири АДРЕСА_1 «а» у м.Львові, однак, не безпосередньо на прибудинковій території, а на бетонній основі, яка примикала до їх будинку. Вони розпочали процес узаконення вказаної добудови, зібрали ряд документів, оскільки такою покращуються їх житлові умови, ніхто із жителів будинку не заперечує проти цього. Однак, міжвідомча комісія без врахування отриманих ними технічних документів, прийняла рішення про демонтаж прибудови. Просять врахувати зазначені обстаивни та відмовити в задоволенні позову, надавши можливість узаконими добудову.

Представник третьої особи Львівської міської ради в судовому засіданні позов підтримала, просить такий задоволити.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 А у м.Львові на праві спільної сумісної власності належить відповідачам, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім’ї та прописки. У вказаній квартирі зареєстровані відповідачі та неповнолітня особа.

Згідно з ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, привести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Відповідно до роз'яснень, зазначених у п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Судом встановлено, що відповідачами було проведено добудову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було здійснено самочинну добудову, розміром 15,01 х 2,95 м до квартири АДРЕСА_1 «а» у м.Львові. У 2009 році відповідачами розпочато процедуру погодження зазначеної самочинної добудови, зокрема, виготовлено проект ескізний проект реконструкції для приведення у відповідність до діючих норм, отримано погодження ескізного проекту.

21.02.2017р. міжвідомчою комісією Сихівської районної адміністрації прийнято рішення про демонтаж вказаної добудови з тих підтав, що така влаштована без проектної документації та дозволу на початок будівництва .

Як визнано в судовому засіданні сторонами при прийняті зазначеного рішення погодженої проектної документації, виготовлення якої було замовлено відповідачами у комісії не було, відтак, така обставина не враховувалась.

З огляду на викладене та враховуючи відсутності даних про порушення суспільних інтересів, наявних даних про відповідність реконструкції нормам БНіП, враховуючи те, що відповідачами розпочато процедуру узаконення самочинної добудови, прийняття рішення комісією про необхідність демонтажу без врахування цієї обставини, а також можливість негативність наслідків, які можуть настати під час приведення будинку до попереднього стану, з огляду на те, що демонтаж є крайньою мірою, суд приходить до висновку, що на даний час немає обгрунтованих підстав для зобов'язань відповідачів демонтувати самочиину добудову, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст.100, 152 Житлового кодексу та керуючись ст.ст.10,60, 209-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про демонтаж самочинно здійсненої прибудови – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено 27.06.2018 року.

Головуюча Бойко О. М.