Рішення № 75308323, 09.07.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1524/18

пр.№ 2-а/464/109/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.,

за участю секретаря судового засідання Добрій О.-В.В.,

справа № 464/1524/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_2 патрульної поліції у Львівській області,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

представники учасників справи: представник відповідача не з’явився,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 патрульної поліції у Львівській області у якому просить: скасувати постанову від 10 березня 2018 року серії ЕАА № 319121 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, постановлену інспектором Шереков В.О. за ч.1 ст.122 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 255 грн; провадження у адміністративній справі закрити. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», тобто здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України. У зв’язку із вчиненням такого адміністративного правопорушення накладено адміністративне стягнення у розмірі 225,00 грн. Дану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху України не порушував. Зупинка була здійснена у зв’язку із необхідністю в терміновому порядку придбати ліки в цілодобовій аптеці. Вважає, що оскільки розгляд справи відбувся на місці вчинення правопорушення, тобто з порушенням ст.276 КУпАП, адже, повинно відбуватися за місцем його вчинення, тобто за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення. Інкриміноване правопорушення (ч. 1 ст. 122 КУпАП) не входить до переліку адміністративних правопорушень, у відповідності до ч.2 ст.258 КУпАП щодо яких не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення. Просив позов задовольнити.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, а відтак, у відповідності до ч.6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

26.03.18 року ухвалою судді прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено до розгляду на 19.04.2018, який в подальшому був відкладений на 29.05.2018. та на 09.07.18.

У судове засідання представник відповідача не з’явися, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце засідання.

У відповідності до ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не встановив перешкод для розгляду справи у судовому засіданні; всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання, а відтак, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутністю відповідача.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, покликаючись на обставини викладені у позові.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 10.03.18 року інспектором ОР лейтенантом поліції УПП в Львівській області ОСОБА_3 було винесено постанову серії ЕАА № 319121 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Згідно вказаної постанови, 10.03.18 року о 05.18 год. водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «RENAULT MEGANE н.з. ВС 9682 ВВ, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34. «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п 8.4. ПДР - порушення вимог заборонних знаків.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення та про порушення правил дорожнього руху, зокрема, ст.122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст, 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Зазначена правова позиція не суперечить рішенню Конституційного суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, оскільки його висновки стосуються ч. 1 ст. 276 КУпАП, а щодо ч. ч. 1,2 ст, 258 КУпАП зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається та адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

По суті зафіксованого в постанові правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 15.10 Правил дорожнього руху стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка.

При цьому, оскільки стоянка є припиненням руху транспортного засобу на час більший ніж 5 хв., не пов'язана з посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу, то цілком зрозуміла вимога заборони стоянки в місцях, де заборонена і зупинка, бо стоянка створюватиме ще більші незручності учасникам дорожнього руху, ніж зупинка.

Відповідно до п. 15.9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється:

а) на залізничних переїздах;

б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);

в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;

г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;

ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає — ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;

є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;

з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як зазначено відповідачем в оскаржуваній постанові 10.03.18 року о 05.18 год. водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «RENAULT MEGANE н.з. ВС 9682 ВВ, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34. «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п 8.4. ПДР - порушення вимог заборонних знаків.

Разом з тим, суд не може вважати вказані обставини доведеними належними та допустимими доказами, як це . передбачено КУПАП, оскільки з них неможливо встановити факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого п 8.4. Правил дорожнього руху.

Під час розгляду справи в суді, позивач не спростовував факт зупинки ним транспортного засобу в місці, зазначеному в постанові про накладення адміністративного стягнення, а саме: на вул. Чернівецькій, посилаючись не те, що в даному місці зупинка не заборонена.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що на даній ділянці дороги, де нібито позивач протиправно здійснив зупинку позивач, був встановлений дорожній забороняючий знак 3.34 «Зупинку заборонено».

Згідно із п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 (далі по тексту - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньою руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, на місці вчинення адміністративного правопорушення (п. 2 розділу ІІ Інструкції).

Судом під час дослідження матеріалів справи встановлено, що інспектор ОР лейтенант поліції УПП в Львівській області ОСОБА_3 є уповноваженим працівником підрозділу патрульної служби Національної поліції, проходить службу на посаді інспектора роти № 3 батальйону № 1 ОСОБА_2 патрульної поліції в в Львівській області .

Таким чином, відповідно до ст. 222 КУпАП, ОСОБА_3 має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.1 ст. 122 КУпАП.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 10 Інструкції передбачено, що під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

На думку суду висновок інспектора про те, що позивачем порушено п 8.4. Правил дорожнього руху, зроблений не на підставі фактичних даних, а тому застосоване до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу не відповідає нормам чинного законодавства, відтак оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в даному випадку УПП в Львівській області, інспектором Шерековим В.О., як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваної постанови відповідно до норм КУпАП.

У зв'язку з цим, суд вважає необхідним адміністративний позов задовольнити повністю.

Щодо поновлення строків на подання позову суд зазначає наступне:

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на подання позову, позивач покликається на те, що пропуск строку пов’язаний перебуванням у відрядженні у м.Дніпро на підтвердження чого долучив до матеріалів справи докази. Відтак подати до суду позовну заяву в строки встановлені законом не мав змоги з поважних причин.

Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.

У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

На підставі викладеного, враховуючи долучені до справи докази суд вважає, що заява про поновлення строку для звернення до суду з позовом, є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат, суд прийшов наступного. Відповідно до абз.2 ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінет міністрів України. За подання заяви про перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення судовий збір не справляється, у відповідності до ст.297-4 КУпАП. Відтак, оскільки судом інших осіб, які понесли судові витрати не встановлено, суд прийшов висновку, що такі необхідно компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінет міністрів України.

Керуючись ст.ст.9, 13, 72-77, 242, -244, 246, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі до суду адміністративного позову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити повністю.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕАА № 319121, постановлену інспектором ОР лейтенантом поліції УПП в Львівській області ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП – скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанову може бути оскаржено, згідно з ч.4 ст.286 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили, згідно з ст.272 КАС України, після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКППФО НОМЕР_1;

відповідач ОСОБА_2 патрульної поліції у Львівській області, місцезнаходження – м. Львів, вулиця Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення проголошено 09.07.2018 .

Суддя І. П. Рудаков