Постанова № 75307925, 12.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 321/1189/17 Головуючий у 1 інстанції: Березніков О.В.

провадження № 22-ц/778/1510/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Дашковської О.В.

Кочеткової І.В.

при секретарі Бєловій А.В.

за участі:

представника відповідача - ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Михайлівський районний ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, про визнання кредитного договору недійсним та виконавчого напису таким, що не підлягаю виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з уточненою позовною заявою до ПАТ КБ «Приват Банк», за участю третіх осіб - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Михайлівського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання кредитного договору недійсним та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 09 вересня 2017 року на її поштову адресу надійшов лист з Михайлівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області разом з постановою про відкриття виконавчого провадження № 54529693 від 18 серпня 2017 року. При ознайомленні 11 вересня 2017 року з матеріалами виконавчого провадження вона дізналась про те, що 27 лютого 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис серії НВО 614993 від 27 лютого 2017 року про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в розмірі 160 188,18 грн., в тому числі: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 823,03 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 42 515,07 грн., заборгованості з комісії в розмірі 4 192,20 грн., заборгованості з пені в розмірі 97 657,88 грн., та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1 450,00 грн., за несплачений в строк кредит за кредитним договором № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року.

Вказує, що кредитний договір № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року є недійсним, оскільки він вчинений з порушенням вимог цивільного законодавства. Вона не укладала з відповідачем цього кредитного договору, його не отримувала та його умови їй невідомі. Крім того, вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, оскільки заборгованість не була безспірною та нотаріус цього не перевірив. Посилаючись на вказані обставини, просила визнати недійсним кредитний договір № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року, а також визнати виконавчий напис серії НВО 614993 від 27 лютого 2017 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про стягнення з неї заборгованості в розмірі 160 188,18 грн. таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 2РМІАК19080831, укладений 18 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4

Визнано виконавчий напис серії НВО 614993 від 27 лютого 2017 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про запропонування стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 160 188,18 гривень., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати при звернення до суду в розмірі 1280 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» у особі представника ОСОБА_7 подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, що мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши нові докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою з огляду на такі обставини.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 27 лютого 2017 року за вимогою ПАТ КБ «Приватбанк» було вчинено виконавчий напис, на підставі якого зі ОСОБА_4 стягнуто 160 188 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № 2РМІАК19080831, укладеним від 18 жовтня 2005 року, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15 823,03 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 42 515,07 грн., заборгованість з комісії в розмірі 4 192,20 грн., заборгованість з пені в розмірі 97 657,88 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 1450,00 грн. (а.с. 15).

Старшим державним виконавцем Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Солоткіною Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису серії НВО 614993 від 27 лютого 2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., щодо стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у сумі 161 638,18 грн. (а.с. 9-11).

Проте позивач заперечувала укладення кредитного договору між нею та банком, посилаючись на відсутність його оригіналу як у неї, так і відповідача, тому просила визнати кредитний договір недійсним, а вчинений на підставі копії цього договору виконавчий напис визнати таким, що не підлягає виконанню.

На вимогу суду до відповідача та приватного нотаріуса надати оригінал кредитного договору ані ПАТ «ПриватБанк», ані приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вказану вимогу не виконали.

Ухвалою суду від 17 листопада 2017 року про забезпечення доказів, було витребувано з ПАТ КБ «ПриватБанк» оригінал кредитного договору, однак вказану ухвалу відповідачем виконано також не було.

Також суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази вручення ОСОБА_4 повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором, що є порушенням п. 2.3 глави 16 розділу II «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд виходив із того, що відповідач та приватний нотаріус Швець Р.О. не надали на вимогу суду оригіналу кредитного договору № 2РМІАК19080831, укладеного 18 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4., що, на думку суду, ставить під сумнів факт його укладення, у зв»язку з чим він підлягає визнанню недійсним. Також, встановивши, що оспорюваний позивачем виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог закону, суд визнав його таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» звертає увагу на те, що судом розглянуто справу упереджено, докази у їх сукупності не були оцінені. Вважає, що ненадання оригіналу кредитного договору при наявності належним чином завіреної його копії з урахуванням інших обставин, які не були перевірені судом, а саме, що кредитні кошти за кредитним договором № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року були перераховані баком на сплату за придбання позивачем автомобілю ЗАЗ-110207, який позивач отримала та зареєструвала за собою в органах МРЕВ, а згодом передала за актом від 07.06.2011р. банку для його подальшої реалізації з метою погашення заборгованості за вказаним договором, а також позивач у певному періоді виконувала договір, здійснюючи платежі на погашення кредиту. Тому вважає, що, допустивши неповноту та однобічність у з»ясуванні дійсних обставин у справі, суд припустився помилки, ухваливши рішення про задоволення позову.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ч. 7 ст. 178 ЦПК України не надала.

Стаття 367 ЦПК України визнає межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 зазначеної норми суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході апеляційного розгляду справи при перевірці доводів апеляційної скарги було встановлено, що банк вже звертався з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та адвокат позивача - ОСОБА_5 надав копію рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 28.11.2018р. про розірвання кредитного договору № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року між банком і ОСОБА_4 та стягнення заборгованості, а також ухвалу цього ж суду від 21.12.2009р. про залишення позову Приватбанку до ОСОБА_4 без розгляду ( а.с.144-145).

Отже, виникла необхідність для огляду тієї цивільної справи, яка була витребувана

з Михайлівського районного суду Запорізької області ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2018р., якою одночасно витребувано оригінал оспорюваного кредитного договору у Приватбанку як ненаданий банком на ухвалу суду першої інстанції, у відповідності до положень ч. 7 ст. 81 ЦПК України, оскільки, на думку апеляційного суду, маються сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних обов»язків щодо повідомлення суду, у якому розглядається справа, про всі відомі рішення судів, які стосуються спірних правовідносин.

Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судовому засіданні апеляційного суду вказував, що оригінал договору № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року, укладений з ОСОБА_4, з невідомих причин не зберігся, що встановлено в ході службового розслідування, проведеного банком.

Вивченням матеріалів цивільної справи № 2-1072/08 встановлено, що 26.09.2008р. ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Михайлівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року у зв»язку з порушення позичальником його умов, та стягнення заборгованості у розмірі 26 213,50 грн.

До вказаного позову було долучено завірену представником банку та скріплену мокрою печаткою банку копію кредитного договору № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року, укладеного між банком та ОСОБА_4, яка є однаковою з копією договору у цій цивільній справі.

Зі змісту копій вказаного договору вбачається, що банк зобов»язався надати ОСОБА_4 кредитні кошти шляхом перерахування на відкритий у Укрексімбанку поточний рахунок № 260040328234290 Василівського ХРП «ЗАЗ-сервіс» на строк до 15.10.2010р. включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 24082 грн., зокрема, на купівлю автомобілю у сумі 17 324 грн. та на сплату страхових платежів і сумі 6 758 грн.

Заочним рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 28.11.2008р. позов Приватбанку задоволено: розірваного кредитний договір № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року та стягнуту зі ОСОБА_4 заборгованість в загальній сумі 26 213,50 грн.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 24.01.2009р. за заявою ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення вказане рішення скасовано та справу призначено до розгляду по суті в загальному порядку.

25 січня 2009р. ОСОБА_4 в тій цивільній справи подала заяву про забезпечення позову, у якій вказувала, що в провадженні суду розглядається позов банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та нею не заперечується той факт, що нею не виконуються в повній мірі обов»язки по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитними коштами. Зазначає, що вказаний кредит нею брався для придбання автомобілю ЗАЗ-110207, 2005р. випуску, р.н. НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію якого вона додає до цієї заяви. Оскільки автомобілем на той час користувався ОСОБА_11, який може розпорядитись ним, то просила суд накласти арешт на вказаний автомобіль.

Згідно до долученої до цієї заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, ОСОБА_4 зазначена в ньому як власник ТЗ - ЗАЗ-110207, 2005р. випуску, р.н. НОМЕР_1, а в особливих відмітках зазначено, що цей автомобіль придбано на підставі довідки-рахунку КІВ-276714 від 13.10.2005р. (розстрочка, кредит), відчуження заборонено, кредитор - ПРИВАТБАНК.

Представник позивача заперечував проти тих обставин, що мова йде про той самий кредитний договір, оскільки довідка-рахунок, на підставі якої здійснено реєстрацію автомобілю, датована 13.10.2005р., в той час як кредитний договір укладено 18.10.2005р., тобто пізніше.

Між тим, таке посилання є помилковим, оскільки довідка-рахунок датована 13.10.2005р. продавцем автомобілю, а оплата цього рахунку може відбуватись і пізніше, але все одно для реєстратора підставою для реєстрації буде саме довідка-рахунок від 13.10.2005р.

Крім того, сама ОСОБА_4 у адресованій суду заяві визнала наявність кредитних відносин з ПРИВАТБАНКОМ, згідно з якими придбала автомобіль ЗАЗ-110207, р.н. НОМЕР_1, в кредит, про що і зазначено в особливих відмітках свідоцтва про реєстрації цього ТЗ.

Про те, що саме за оспорюваним договором у сторін відбувались кредитні правовідносини, свідчать і подальші матеріали справи та наявні в них документи, на які посилався ПРИВАТБАНК у апеляційній скарзі.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 21.12.2009р. позовну заяву банку залишено без розгляду.

Згідно з актом від 27.06.2011р., наявним у досліджуваній справі, від позичальника за кредитним договором № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005 року ОСОБА_4 представником Приватбанку був прийнятий автомобіль ЗАЗ-110207, р.н. НОМЕР_1, який вона передала банку та доручила його реалізацію за ринковою вартістю, спрямувавши виручені кошти на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Для виконання доручення ОСОБА_4 23.06.2011р. видала нотаріально посвідчену довіреність ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на розпорядження вказаним автомобілем.

Крім того, з наданої банком виписки по рахунку № 29094055801497, відкритому ОСОБА_4 для погашення кредиту у відповідності до п. 1.2 кредитного договору, вбачається, що остання у період з 30.11.2005р. по 17.08.2006р. погашала кредит, сплативши за цей період 8058,59 грн.

Таким чином, сукупністю досліджених доказів підтверджуються доводи Приватбанку, викладені в апеляційній скарзі, про те, що незалежно від втрати оригіналу кредитного договору № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005р., наявність кредитних відносин за ним у сторін у справі є доведеною.

А отже, з огляду на вказані обставини з заявлених позивачем підстав визнати недійсним оспорюваний нею кредитний договір № 2РМІАК19080831 від 18 жовтня 2005р. не можна. Тому у відповідності до положень п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із відмовою в задоволенні цих позовних вимог.

Разом з тим, висновки суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є вірними, оскільки базуються на наявних матеріалах справи та відповідають наведеним судом нормам матеріального права, на підставі яких суд вирішив позов в цій частині.

Банк вказував в апеляційній скарзі, що суд безпідставно визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, з підстав відсутності оригіналу кредитного договору.

Проте одночасно з відсутністю оригіналу кредитного договору, якого нотаріусу банком надано не було у зв»язку із втратою, як з»ясувалось в ході апеляційного розгляду справи, у вмотивуванні своїх висновків суд базувався також на тому, що в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу повідомлення про заборгованість за кредитним договором, що є порушенням п. 2.3 глави 16 розділу «Про порядок вчинення нотаріальних дій», згідно з яким вчинення виконавчого напису в разі порушення боржником основного зобов»язання здійснюється після спливу тридцяти днів з моменту надіслання банком такого повідомлення.

Також апеляційний суд наголошує на тому, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом Швець Р.О. також допущено порушення у тій частині, що заборгованість визначено за 3991 день, а саме: за період з 18.05.2005р. по 21.09.2016р., що становить 11 років, хоча Порядком вчинення нотаріальних дій цей строк обмежений трьома роками для фізичних осіб - боржників.

А отже, суд правильно визнав, що є достатньо підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін із залишенням апеляційної скарги банку в цій частині без задоволення у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційній суд вирішує питання про судові витрати, які стягуються пропорційного до задоволених вимог. Оскільки частина вимог позивача залишається апеляційним судом без задоволення, то, відповідно до їх розміру, підлягає зменшенню стягнута судом з відповідача на користь позивача сума судового збору.

Позивачем заявлено позов з двома вимогами нематеріального характеру, за що сплачено судовий збір в сумі 1280 грн., а задоволено одну позовну вимогу, тому йому за рахунок відповідача належить до компенсації судовий збір у сумі 640 грн.

Між тим, банк за подання апеляційної скарги сплатив 1920 грн., за якою було скасовано рішення з відмовою у задоволенні однієї позовної вимоги, тому на користь банку піддягає компенсації за рахунок позивача 960 грн.

Проведеним взаємозарахуванням сум судового збору визначено, що зі ОСОБА_4 на користь банку слід стягнути: 960 - 640 = 320 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 січня 2018 року у цій справі скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору № ZРМІАК19080831, укладеного 18 жовтня 2005 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», та вирішення питання про судові витрати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору № ZРМІАК19080831, укладеного 18 жовтня 2005 року між нею та ПАТ КБ «Приват Банк».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 320 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 липня 2018р.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Дашковська О.В.