Постанова № 75306490, 04.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/152/18 Справа № 183/5598/16 Головуючий у 1 й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом- задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_1) право користування земельною ділянкою площею 1,000 га., яка надана для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. (Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 25 липня 2000 року Миколаївською сільською радою, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10201 на ім'я ОСОБА_3). В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі Керівник Новомосковськоїмісцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить скасувати заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року у справі №183/5598/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу Керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року від інших учасників справи до суду не надходило.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи за ним право користування спірною земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_2 правомірно на підставі ст.ст. 1216,1218 ЦК України виникло право користування земельною ділянкою.

Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_2, виданого Миколаївською сільською радою народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 25 липня 2000 року, ОСОБА_3 було надано земельну ділянку площею 1,000га., яка розташована на території Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення особистого підсобного господарства (а.с.10).

10 лютого 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідно до якого заповідала ОСОБА_2 все своє майно (а.с.6).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої Новомосковською районною державною нотаріальною контороюзаведено спадкову справу (а.с.8).

Постановою нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори від 11.01.2016 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку, в зв'язку з відсутністю інформації щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 та не надання правовстановлюючого документу за земельну ділянку.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі ст. ст. 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Оскільки, ОСОБА_3 набула права користування земельною ділянкою на підставі державного акту, а не на підставі договору, яким передбачені види користування земельною ділянкою та які у відповідності до ст. ст. 402, 407, 413 ЦК України можуть бути успадковані, тому ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом не може набувати право користування землею набуте на підставі державного акту, так як відповідно до вище проаналізованих норм діючого законодавства таке право не може спадкуватися.

Водночас, слід звернути увагу, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладання договору про право користування земельною ділянкою із власником землі (договору оренди земельної ділянки), припиняється зі смертю особи, якій таке право належало і, як наслідок, не може входити до складу спадщини, із заявою про прийняття якої звернувся позивач до Новомосковської державної нотаріальної контори.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі №181/698/14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року необхідно скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 607,21 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задовольнити.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 607,21 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича