Постанова № 75306455, 10.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/470/18 Справа № 189/2194/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Лукінова К. С. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4, про визнання права власності на ? частину спільного майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач за первісним позовом - ОСОБА_3 звернулась до Покровського районного суду Дніпропетровської областііз позовом до відповідача ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, в подальшому, неодноразово змінюючи та доповнюючи позовні вимоги, в остаточній редакції доповнень до позовної заяви від 20.06.2017 року просила суд: виділити у власність із спірного майна подружжя ОСОБА_3 автомобіль КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_4 вартістю 399 960,00 грн.; виділити у власність із спірного майна подружжя ОСОБА_2 грошові кошти від вартості трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заводський номер 82003417, вартістю 263 140 грн.; виділити у власність із спірного майна подружжя ОСОБА_2 житлову квартиру АДРЕСА_1, вартістю 132 714 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості спірного майна подружжя в сумі 4106 грн.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що між нею та відповідачем ОСОБА_5 реєстрації актів цивільного стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області 08.08.2009 року було зареєстровано шлюб, актовий запис № 56. Сторони проживаючи спільно однією родиною мали спільний бюджет, вели спільне господарство і на спільні кошти придбали: легковий автомобіль КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_4 та трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2011 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1.

Позивачці стало відомо, що відповідач без її згоди здійснив продаж трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, який був придбаний сторонами під час шлюбу, а тому вважає, що вказаний трактор вибув з власності подружжя без її згоди. Посилаючись на вимоги ст..ст. 60, 70, 71, 73 СК України, Пленум Верховного Суду України постанову від 21.12.2007 року № 11 просила задовольнити позовні вимоги та поділити вказане майно подружжя.

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину спільного майна, в подальшому, змінюючи та доповнюючи позовні вимоги, просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлової квартири АДРЕСА_1.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що сторони з 08.08.2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі і в період шлюбу ними за спільні кошти була придбана спірна житлова квартира. Посилаючись на вимоги ст..ст. 60, 60, 70 СК України просив задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 - задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину спільного майна, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 - задоволено в повному обсязі.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_3 на автомобіль KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_4 вартістю 399960,00 грн.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_3 на ? частину житлової квартири АДРЕСА_1, вартістю 132714,00 грн.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_2 на ? частину житлової квартири АДРЕСА_1, вартістю 132714,00 грн.

Виділено та визнано право власності за ОСОБА_2 на грошові кошти в сумі 263140,00 грн. отримані від продажу трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заводський номер 82003417.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 різницю у вартості спірного майна подружжя в сумі 68410 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 663,57 грн. судового збору та 2642,40 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3315,50 грн. судового збору та 4404,00 грн. витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні її позову повністю, у іншій частині залишити без змін, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно п.9 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що сторони з 08.08.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 і ОСОБА_6 уклали шлюб 08.08.2009 року, актовий запис № 56, після шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с. 6).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

З'ясовуючи джерела придбання майна подружжям, суд встановив, що під час перебування у шлюбі, відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2013 року, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 за згодою чоловіка - ОСОБА_2 (а.с. 52-53).

Покупцем квартири зазначена саме ОСОБА_3, яка і зареєструвала право власності за собою на вказане нерухоме майно 23.12.2013 року.

Також, 07.10.2011 року покупцем, яким виступив ОСОБА_2, було придбано транспортний засіб трактор колісни БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заводський номер 82003417, вартістю 263 140 грн.

Середньо ринкова вартість автомобіля складає 263 140,00 грн., згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи від 12.04.2017 року (т.1.а.с.167-172).

Крім того, 03.12.2011 року покупцем, яким виступив ОСОБА_2, було придбано транспортний засіб KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_4.

Середньо ринкова вартість автомобіля складає 399 960,00 грн., згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи від 12.04.2017 року (т.1.а.с.167-172).

Також, сторонами не заперечувався той факт, що вони спільно, разом, з часу придбання спірного майна користувались ними, вели спільне господарство, здійснювали догляд та утримання як за квартирою, так і за транспортними засобами.

З урахуванням вищензазначеого та матеріалів справи, колегією встановлено, що спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є:

квартира АДРЕСА_1;

транспортний засіб трактор колісни БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заводський номер 82003417, вартістю 263 140 грн.Середньо ринкова вартість автомобіля складає 263 140,00 грн., згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи від 12.04.2017 року (т.1.а.с.167-172).

транспортний засіб KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_4. Середньо ринкова вартість автомобіля складає 399 960,00 грн., згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи від 12.04.2017 року (т.1.а.с.167-172).

Згідно ухвали Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року було забезпечено позовну заяву та заборонено зняття з реєстраційного обліку та будь-яке інше відчуження майна, що є предметом позову, а саме - трактора колісного БЕЛАРУС-82.1 заводський номер 82003417 (а.с.25).

Згідно відповіді Держсільгоспінспекції Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 22.03.2016 року вбачається, що з 10.10.2011 року ОСОБА_2 був власником трактора колісного БЕЛАРУС-82.1 заводський номер 82003417, а з 07.10.2015 року власником цього ж трактора є ОСОБА_4 (а.с. 98).

Згідно копії заяви ОСОБА_4 від 07.10.2015 року, копії висновку спеціаліста від 07.10.2015 року, копії довідки-рахунку від 07.10.2015 року, копії заяви ОСОБА_2 від 07.10.2015 року убачається, що ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 трактор колісний БЕЛАРУС-82.1 заводський номер 82003417, доказів надання письмової згоди зі сторони дружини ОСОБА_3 на продаж вказаного майна матеріали справи не містять (а.с. 99-106).

Згідно відповіді територіального сервісного центру 1247 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області Міністерства Внутрішніх Справ України від 30.03.2016 року вбачається, що з 03.12.2011 року власником автомобіля KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_2 (т.1а.с. 108).

Згідно ухвали Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11.09.2015 року було забезпечено позовну заяву та накладено заборонену на зняття з реєстраційного обліку, продаж (реалізацію) чи будь-яке інше відчуження майна, що є предметом позову, а саме - легковий автомобіль KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_4 який належить ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 (т.1а.с.10).

Згідно висновку № 4769-16 експерта за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи по цивільній справі № 189/2194/15-ц видно, що середня ринкова вартість легкового автомобіля KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_4 складає 399 960,00 грн.; середня ринкова вартість трактора колісного БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер 82003417 складає 263 140,00 грн. (т.1 а.с. 167-175).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 4768-16 по цивільній справі № 189/2194/15-ц убачається, що дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 визначена порівняльним підходом, станом на 09.12.2016 року складає: 132 714 грн. (т.1а.с. 145-160).

Згідно ст.. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В ході розгляду справи судом встановлено, що все спірне майно придбано подружжям під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.

Положеннями цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно із частиною п'ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України роз'яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Такого ж по суті висновку щодо необхідності внесення одним з подружжя коштів на депозитний рахунок суду при поділі майна подружжя дійшов суд касаційної інстанції під час касаційного розгляду справ № 6-46518св13, № 6-4280св15, № 6-2891св15 та така правова позиція висловлена Верховним судом України у справі 6-2811цс15.

У справі, яка переглядається, один з подружжя, пред'явивши вказані позовні вимоги, не погодився на присудження судом сплати грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на майно, а інший з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду не вніс.

Таким чином, судом встановлено, що будь-хто з подружжя не виявив бажання отримати квартиру в цілому та сплатити другому з подружжя замість його частки грошову компенсацію.

Що стосується рухомого майна, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Спірний автомобіль KIA SPORTAGE, 2011 року випуску та трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску були придбані під час перебування в шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а тому також є спільною сумісною власністю подружжя.

Позивач ОСОБА_3 зазначає, що зазначені транспортні засоби вибули з власності подружжя без її згоди.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана у письмовій формі.

Однак, відповідно до положень частин першої та другої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна зі сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

У випадку порушення письмової форми надання згоди на вчинення відчуження цінного спільного майна подружжя (правочину) якщо один з подружжя надав таку згоду усно, а другий з подружжя погодився з такою згодою, то такий правочин може бути визнаний дійсним.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у справі 6-7цс15.

Ні суду першої, ні апеляційної інстанції не було надано доказів надання ОСОБА_3 відповідним чином посвідченої згоди на продаж цього майна.

Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Продаж транспортних засобів підлягають обов'язковій державній реєстрації, а тому відповідач мав отримати від позивачки нотаріально посвідчену згоду на їх продаж, в звязку з чим судом не приймається до уваги довод представника відповідача про отримання відповідачем усної згоди позивачки на продаж транспортних засобів.

Крім того, вказані транспортні засоби були зняті з реєстраційного обліку під час дій ухвал суду про заборону відчуження та накладення арешту.

Також, станом на момент розгляду справи жодна зі сторін не внесла на депозитний рахунок суду половину вартості спірного автомобіля та половину від вартості спірного трактору колісного, що на думку суду ставить сторони в нерівне положення у разі виділу відповідачу ще й спірного автомобіля, та свідчить про наявність спору. Суд не вправі змусити жодну зі сторін вчинити дані дії, а тому спір має бути розглянутий по суті.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у справі № 6-486цс16.

Оскільки, позовні вимоги ґрунтувались фактично на визнанні спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, а сторонами не було доведено факту, що відчуження майна було здійснено не в інтересах сім'ї, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині виділення та призначення грошової компенсації.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за кожним окремо, права по ? частці на автомобіль КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_4 вартістю 399 960,00 грн. та трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заводський номер 82003417, вартістю 263 140 грн.

Як зазначалось вище, згідно вимог ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що ніякої домовленості щодо розподілу майна між позивачем та відповідачем не існувало, шлюбний договір між ними не укладався, отже майно, що було придбано ними за час шлюбу, а саме: квартира АДРЕСА_1; транспортний засіб трактор колісни БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заводський номер 82003417, вартістю 263 140 грн.; транспортний засіб KIA SPORTAGE, 2011 року випуску, білого кольору, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_4. вартістю 399 960,00 грн., в силу ст. 60 СК України, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Ураховуючи положення приведених норм, колегія вважає, що право спільної сумісної власності сторін безумовно розповсюджується на спірне майно, як нерухоме, так і рухоме.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судом було безперечно встановлено, що вказане майно було придбано за час шлюбу та відповідно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, судом було встановлено, що домовленістю між сторонами або шлюбним договором не визначено частки у спільному майні подружжя, тому колегія суддів вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними. А відтак і вимоги позивача за зустрічними вимогами в частині визнання за им права власності на 1/2 частину нерухомого майна, яке є спільною власністю подружжя, є законними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

В свою чергу, не є виходом за межі заявлення позовних вимог вирішення питання судом апеляційної інстанції щодо іншої ? частини квартири АДРЕСА_1. Оскільки, зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя та згідно витягу з реєстру прав власності вже було зареєстровано саме за ОСОБА_3 Тому, є доцільним визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, розглядаючи позови в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, з'ясувавши мету звернення позивача та відповідача до суду, юридичну природу виниклих правовідносин, оцінивши надані докази та документи у їх сукупності, висновки судової будівельно-технічної експертизи з врахуванням зазначених норм Конституції України та вимог законодавства України, колегія вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню виключно в частини визнання за кожним права на ? частину спільного рухомого майна подружжя, а зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на ? частину квартири підлягають задоволенню повністю.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статей 77, 78 цього Кодексу докази мають бути належними та допустимими.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, судові витрати понесені сторонами в зв»язку з переглядом судового рішення підлягають розподілу у відповідності до 141 ЦПК України. Підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2судовий збір у розмірі 4 310,62 грн. (663,57 грн. та 3 647,05 грн. за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити.

РішенняПокровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за кожним окремо, право по ? частці наавтомобіль КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_4 вартістю 399 960,00 грн. та трактор колісний БЕЛАРУС-82.1, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, заводський номер 82003417, вартістю 263 140 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину спільного майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 132 714,00 грн.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 132 714,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2судовий збір у розмірі 4 310,62 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

І.А. Єлізаренко