Постанова № 75305379, 16.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4509/18 Справа № 189/369/18 Головуючий у 1 й інстанції - Лукінова К. С. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до заяви № б/н від 12.03.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати комісії, передбачені цим договором. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.12.2017 року має заборгованість в розмірі 117 000,00 грн, з яких: 4 398,92 грн - заборгованість за кредитом; 112 601,08 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. В зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 117 000,00 грн за кредитним договором та судові витрати по справі.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заяви від 12 березня 2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 1 000 гривень, який пізніше змінювався відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с.10).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, про що свідчить його підпис у заяві (а.с.10), тобто між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, який підписаний сторонами та за яким досягнуто згоди з усіх істотних умов. При цьому сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач підписав договір без застережень, власноручно, його волевиявлення було вільним і було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором.

Так, починаючи з 12.03.2012 року відповідач користувався наданим йому кредитним лімітом по картковому рахунку. Останнє поповнення карткового рахунку відбулося 12.06.2014 року. Після цього ніяких поповнень відповідач по рахунку не здійснював, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 12.03.2012 р., укладеного між позивачем та відповідачем, станом на 31.12.2017 року (а.с.6-8).

В матеріалах справи наявна заява відповідача ОСОБА_2 від 03.05.2018 року, в якій останній ставить питання про застосування строку позовної давності (а.с.55).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що останній платіж відповідачем було здійснено 12 червня 2014 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 19 березня 2018 року, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.253,256,258,261,267,527,530,631 ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування до спірних правовідносин загального трирічного строку позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правовою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, черговими платежами впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як на це посилається позивач.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12та відповідають висновкам Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова