Постанова № 75305358, 04.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2422/18 Справа № 205/9764/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Басова Н. В. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про поновлення строку та відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2016 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про поновлення строку та відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4, РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, до ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (04080 м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40), про поновлення строку та відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.

Поновлено ОСОБА_4, РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, строк пред'явлення грошових претензій до спадкоємців кредитора ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_4, РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, суму відшкодування шкоди в розмірі 61029,15 грн. (шістдесят одна тисяча двадцять дев'ять гривень п'ятнадцять копійок), витрати, пов'язані з отриманням висновку автотоварозначого дослідження у розмірі 600,00 грн. (шістсот гривень), а всього - 61629,15 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот двадцять дев'ять гривень п'ятнадцять копійок).

Стягнуто рівними частками з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_3, проживає за адресою: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_4, РНОКПП: НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 616,29 грн. (шістсот шістнадцять гривень двадцять дев'ять копійок).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року, ухвалити нове рішення та відмовити ОСОБА_4 в задоволенні її позовних вимог про поновлення строку пред'явлення грошових претензій до спадкоємців та відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

У відзиві представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року просить залишити без змін рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 липня 2014 року за участю автомобілів марки Лексус RX 350, р/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, належного останній на праві власності, та автомобіля марки Деу, р/н НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_6, відбулась дорожньо-транспортна пригода.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до полісу № АС/7103778 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 14.02.2014 року до 13.02.2015 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

15 серпня 2014 року ОСОБА_4 зверталась до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про страховий випадок, пошкодження автотранспротного засобу в дорожньо-транспортній пригоді від 01 липня 2014 року, за результатами розгляду якої 06 жовтня 2014 року позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування страховиком з мотивів ненадання страховикові для огляду транспортного засобу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_4 суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 36430 грн. 26 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішенням, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування відмовлено у повному обсязі.

На підставі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2014 року винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_6 та накладено на нього адміністративне стягнення.

Однак, відповідно до матеріалів справи, а саме свідоцтва про смерть НОМЕР_6 від 31.01.2015 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до спадкової справи № 515-2015 (індекс справи №02-14).

Згідно зі статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по відшкодуванню шкоди (ч. 1 ст. 1231 ЦК України) включаються до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця.

Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_4 строку для пред'явлення грошових претензій до спадкоємців кредитора ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем з поважних причин було порушено строк пред'явлення грошових претензій до спадкоємців, оскільки відповідачі в порушення ч.1 ст.1281 ЦК України не повідомили позивача про відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Згідно висновку № 0409/14/14 експертного дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди спричиненого власнику КТЗ від 03 вересня 2014 року за зверненням ОСОБА_4, розмір матеріальної шкоди (з врахуванням втрати товарної вартості), спричиненої власнику автомобіля «Lexus RX 350» р/н НОМЕР_4, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 61029 грн. 15 коп.

До висновку експерта додано протокол огляду автомобіля «Lexus RX 350», р/н НОМЕР_4, від 14 серпня 2014 року, де зазначено про наявність пошкоджень даного транспортного засобу.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про задоволення позову і солідарно стягнув з відповідачів на користь позивача суму відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 61029,15 грн. та витрати , пов'язані з отриманням висновку автотоварозначого дослідження у розмірі 600 грн.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_4 з власної вини позбавила себе права отримати страхове відшкодування та всупереч закону заявила позовні вимоги до спадкоємців, які в свою чергу позбавлені права звернутися до страхової компанії з регресним позовом, колегія суду ставиться критично, оскільки відповідно до ч.1 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, який був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а відповідачі про справі прийняли спадщину.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції прийняв завідомо незаконне рішення щодо поновлення позивачу строку для пред'явлення грошових претензій до відповідачів, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідачі не повідомили позивача про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим позивачем з поважних причин було пропущено строк для пред'явлення грошових претензій до відповідачів.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича