Рішення № 75305226, 16.07.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2226/18

2/212/1593/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Колочко О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Деменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2., до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» моральної шкоди завданої смертю її батька на виробництві у розмірі по 176 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 грудня 1997 року о 00 годині 30 хвилин в автотранспортному цеху №1 перевантажного пункту «Східний» під час виконання трудових обов'язків водія автомобіля БелАЗ-751210, внаслідок раптового обрушення гірничої маси, що потягло за собою падіння автомобіля з висоти був смертельно травмований батько позивача - ОСОБА_3. Внаслідок нещасного випадку смертю батька їй завдано моральну шкоду. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила близьку людину, залишилася без батьківського піклування, комплексувала з приводу відсутності у неї батька навчаючись у школі, мала відчуття неповноцінності її сім'ї, що завдавало їй глибоких моральних страждань, які також не стихають до теперішнього часу.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 29.05.2018 клопотання представника відповідача ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про розгляд справи в загальному порядку відмовлено.

16 липня 2018 року на адресу суду надійшли пояснення представника відповідача ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» В.В. Слюта, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що нещасний випадок стався в тому числі із власних дій постраждалого. Крім того позивачем не підтверджено жодним документом наявність моральних страждань, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Слюта В.В. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (07.12.1997 року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені у ст. 456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п. 8 Правил.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли з грудня 1997 року, коли з ОСОБА_3 - батьком позивача стався нещасний випадок, в результаті якого він помер.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач являється дочкою загиблого ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження, згідно якого ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками записані: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_6, про що зроблено актовий запис №439 (а.с. 9).

За життя ОСОБА_3 працював в автотранспортному цеху №1 перевантажного пункту «Східний» ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» правонаступником якого є підприємство відповідача - ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

07 грудня 1997 року при виконанні трудових обов'язків з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений акт № 23 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Згідно зазначеного акту визначено працівників, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці: ОСОБА_7 - машиніст екскаватора; ОСОБА_8 - начальник автоколони автотранспортного цеху №1; ОСОБА_9 - начальник автотранспортного цеху №1; ОСОБА_10 - в.о. начальника кар'єру 1-2. (а.с.4-7).

За таких обставин суд приходить до висновку, що смертю ОСОБА_3 при виконанні трудових обов'язків в результаті нещасного випадку, його дочці - позивачу по справі, завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року, яка у силу

ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, а також з того, що з часу смерті чоловіка позивача пройшло понад 20 років та враховуючи принцип розумності і справедливості, вважає за розумне таке відшкодування у розмірі 80 000 грн.

Посилання представника відповідача на те, що позивач не має право на відшкодування моральної шкоди як член сім'ї потерпілого, оскільки таке право виникло до набрання чинності ЦК України 2003 року, яким передбачено право члена сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю (стаття 1167), а тому позов не підлягає задоволенню, суд вважає необґрунтованими, так як зазначена норма не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сімей працівника, завданої його загибеллю в результаті нещасного випадку на виробництві, які виникли до 1 січня 2004 року, тоді як до 2004 року такі правовідносини регулювались статтею 440-1 ЦК УРСР, на яку і посилався позивач при обґрунтуванні своїх позовних вимог.

Отже, виходячи з викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На підставі ст.141 ЦПК України з ПрАТ «Централний гірничо-збагачувальний комбінат» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 4,12, 23, 76-83,141,247,258, 259,263,264,265, 268, 271,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_2., до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (50066, М. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00190977) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), моральну шкоду, завдану смертю працівника на виробництві в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 16 липня 2018 року.

Суддя: О. В. Колочко