Рішення № 75304371, 11.07.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9351/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

представника позивача - Михайлишина В.М.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відовідача на користь ПАТ «ВіЕс Банк»,який є правонаступником ВАТ «Електрон Банк», заборгованість по кредитному договору № КF 46188 з додатками на отримання споживчого кредиту укладеному 20 грудня 2007 року між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_3, згідно якого відповідачу було надано кредит на загальну суму 195 000,00 грн., з кінцевим строком погашення не пізніше 19.12.17 р. під 14,5% річних, а саме саме заборгованість на суму 555352,56 грн. з яких: 160 419,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 133774,81 грн. заборгованість по відсоткам, 261158,75 грн. пені та 59565,49 грн. судовий збір.

В обгрунтування позову ПАТ «ВіЕс Банк»зазначає, що відповідач неналежно виконував свої обов"язки по кредитному договору від 20.12.2007 року, а тому рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року за позовом позивача ( судова справа 2-5079/11) з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 204187,11 грн., із яких 160419,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 34987,70 грн. заборгованість по відсотках, 6961,41 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, а також судові витрати. Відповідно до п. 7.1. кредитного договору від 20.12.2007 р. кредитний договір діє до повного виконання вважає, що має право нараховувати відсотки з 04.07.11 (дата станом на яку позивачем було сформовано розрахунок заборгованості розміром 204 187,11 грн. - предмет позову судової справи 2-5-79/11) до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. 28 листопада 2012 року позивач отримав виконавчий лист на виконання рішення суду та подано для примусового виконання до ДВС. Триває виконавче провадження, рішення суду не виконано.

В судовому засіданні яке відбулося 04.12.2017 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в якій вказав, що у жовтні 2016 р. відповідач частково здійснила погашення кредитного боргу. Справа знаходиться на розгляді суду з вересня 2016 року, борг по кредиту станом на 19.08.16 р. становив 555 352,56 грн., борг повністю не погашено, залишок боргу 124 017,34 грн. із яких: 43 693,04 грн. заборгованість по відсотках, 78324,3 грн. - заборгованість за пенею. Просив позов, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задовольнити з аналогічних підстав та стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача зменшений позов не визнав та пояснила, що сторонами 20 грудня 2007 р. укладено кредитний договір № КF 46188 на отримання споживчого кредиту до якого вносилися зміни. Виконання зобовязань за вказаним кредитним договором забезпечено укладеним 20.12.07 р. іпотечним договором з ВАТ «Електрон Банк», предметом якого було належне на праві власності відповідачу нерухоме майно: аптека загальною площею 141.3 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Позивачем було змінено строк виконання зобовязань по кредитному договору, подано позовну заяву до Ужгородського міськрайонного суду, яка судом задоволена, і згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року стягнуто з відповідача всю заборгованість по кредитному договору. Вважає, що кредитний договір припинив свою дію, тому вимоги про стягнення процентів після дострокового припинення строку дії договору, стягнення всієї суми боргу рішенням суду від 21.05.12 р., задоволенню не підлягають. Позивач повторно звертається до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав. На задоволення своїх вимог 26.10.16 р. Позивач продав іпотечне майно в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з»ясувавши обставини та дослідивши докази по справі вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 20 грудня 2007 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір № KF 46188 до якого вносилися зміни і доповнення, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 195 000,00 гривен з терміном погашення в строк не пізніше 19 грудня 2017 року.

В забезпечення договірних зобовязань по даному кредитному договору між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки, згідно умов якого передано позивачу в іпотеку нерухоме майно: аптека загальною площею 141.3 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

У зв"язку з тим, що відповідач неналежно виконував умови кредитного договору, ПАТ "Фольксбанк" звернувся до відповідача до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору, яка станом на 04.07.11 р. складала 204187,11 грн., із яких 160419,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 34987,7 грн. заборгованість по відсотках, 6961,41 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, судові витрати.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду 21 травня 2012 року за позовом ПАТ "Фольксбанк" до ОСОБА_3 ( судова справа 2-5079/11), з відповідача стягнуто заборгованість у сумі 204187,11 грн., із яких: 160419,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 34987,7 грн. заборгованість по відсотках, 6961,41 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків, судові витрати.

Дане рішення вступило в законну силу 01.06.12 р.

Таким чином, ПАТ "Фольксбанк" у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, змінив строк виконання зобовязання за кредитним договором та скористався правом звернутися до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості і його позовні вимоги були задоволені повністю, що вбачається із рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року.

Відповідно до вимог визначених ст. 611 ЦК України, після того, як кредитор звернувся до боржника з вимогою про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 19.12.17 р. року, був правомірно змінений кредитором.

Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з часу звернення позивача з вимогою про дострокове погашення кредиту.

Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення (визначених договором, який припинив свою дію, а саме п.1.3, п.6.2., п.6.3.) відсотків та пені після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту, набуття законної сили рішенням суду про задоволення позову .

Після зміни строку виконання зобовязання, ухвалення судового рішення про дострокове погашення всієї заборгованості, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення і не підлягали виконанню.

Про таке застосування норм права щодо кредитних правовідносин зробила висновок колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду при розгляді справи 564/2199/15-ц у Постанові від 14 лютого 2018 року, таку правову позицію Верховний Суд України у постановах від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15), які згідно зі ст. 417 ЦПК України є обов»язковою для судів.

Таким чином, після вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості, задоволення її судом, кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, пені поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобовязань відповідача, правовідносини сторін перейшли в іншу площину виконання судового рішення.

Постановою державного виконавця міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ Роман В.Я. 24.04.13 р за заявою позивача відкрито виконавчого провадження в.п.37735352 на виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду по судовій справі 2-5079/11.

В межах виконавчого провадження за заявою позивача державним виконавцем накладено арешт на аптеку по АДРЕСА_1, як на майно, яким забезпечено виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у порядку визначеному законодавством, виконавча служба передала арештоване майно на реалізацію шляхом проведення електронних торгів. Торги, відповідно до повідомлення ДП «Сетам» від 28.09.16 р. були призначені на 26-28.10.16 р. з ціною продажу 1 657141.3 грн.

26 жовтня 2016 року позивач самостійно уклав з громадянином ОСОБА_5 договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку»).

Листом від 03.11.16 р. за вих. № 10. 3/18829 позивач повідомив відповідача, що продав іпотечне майно за ціною 253013,08 грн., отримані кошти від реалізації майна направив на погашення простроченого кредиту, а саме: 92594,08 грн. простроченої заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, 160 419,00 грн. простроченої заборгованості по тілу.

27 жовтня 2016 р. позивач подав до державної виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з врегулюванням спору шляхом погашення боргу відповідачем.

З аналізу приписів ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що після завершення позасудового врегулювання (після передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу) будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою, відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (зобов'язання боржника за договором кредиту) є недійсними.

З урахуванням наведеного, суд уважає, що в задоволенні зменшених позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк»слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355, 417 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні зменшеного позову ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано.

Повне рішення складено 13 липня 2018 року.

Суддя: О.А. Придачук