Постанова № 75304090, 12.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/472/2018(м)

265/8286/17

Головуючий у 1 інстанції Гноєвой С.С.

Доповідач Мальцева Є.Є.

Категорія 50

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Мироненко І.П., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя, про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області, ухвалене 26 квітня 2018 року у місті Маріуполі Донецької області,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відкликання відповідного виконавчого листа.

Вказав, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 10 червня 2013 року з нього стягуються аліменти на утримання дитини на користь відповідача ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки від його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

09 червня 2017 року він вступив у шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року від шлюбу у них народилась дитина ОСОБА_5. Його дружина ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку. На підставі рішення суду від 14 листопада 2017 року він платить аліменти на користь дружини ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку до досягнення їх дитиною 3 років. На підставі викладеного, а саме у зв'язку із зміною його сімейного стану, просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з розміру 1/4 частки від заробітку до розміру 1/6 зі всіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову та до повноліття дитини.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 квітня 2018 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що суд першої інстанції не застосував закон, який регулює дані правовідносини - ч.5 статті 183 СК України. Суд неправильно прийняв до уваги відсутність змін у матеріальному стані відповідача і не надав оцінки тому факту, що змінився сімейний та матеріальний стан позивача, тобто, невірно тлумачив ч.1 ст.192 СК України.

Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягала на законності та обґрунтованості оскарженого рішення, вказувала, що позивачем не доведено обставин змін матеріального стану, погіршення або поліпшення здоров'я, що могло б дати підстави для зменшення розміру аліментів. Крім того, він має заборгованість по аліментам перед відповідачем на утримання дитини, аліменти на утримання саме якої просить зменшити. Судом правильно враховано, що матеріальний стан відповідача і стан здоров'я її дитини, що має інвалідність, не змінився з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на її утримання. Донька потребує регулярного лікування та додаткових витрат на санаторно-курортне лікування. Тому суд вирішив спір правильно.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень; також у відсутності позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя, які надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно зі ст.264 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Проте рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено підстав для зменшення розміру аліментів. При цьому суд правильно встановив обставини справи, зокрема те, що позивач вже після стягнення аліментів на старшу доньку отримав обов'язок утримувати молодшу дитину та непрацездатну дружину до досягнення дитиною трирічного віку, а також те, що матеріальний стан відповідача і стан здоров'я дитини, на утримання якої стягнуті аліменти, не змінився.

Однак з висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 статті 182 СК України).

Суд першої інстанції, безмовно, правильно посилався на положення ч.ч.1,2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.2989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, згідно з якими держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. І батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що рішенням суду від 10 червня 2013 року з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 22 квітня 2013 року до досягнення дитиною повноліття, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.3).

Згідно з довідкою-розрахунком Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя №14.1-59/12374 від 09.01.2018 року позивач має заборгованість по аліментам перед відповідачем станом на 01.01.2018 року в розмірі 20825,76 гривень (а.с.33)

09 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_3 (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року у позивача в новому шлюбі народилась донька ОСОБА_5 (а.с.5).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14 листопада 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2017 року до досягнення дитиною ОСОБА_5 трирічного віку ( а.с.48).

А рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 грудня 2017 року з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2017 року до досягнення дитиною повноліття, але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( а.с.49,50).

В заперечення проти позовних вимог відповідач ОСОБА_2 пояснювала суду першої інстанції, що її матеріальний стан і стан здоров'я дитини, яка має статус дитини з інвалідністю (а.с.32), з моменту прийняття рішення суду про стягнення аліментів на її користь не змінився. Суд врахував такі обставини, не спростовані позивачем, усі інші обставини, встановлені під час судового розгляду, і прийшов до висновку, що позивачем не доведено підстав для зменшення розміру аліментів, а тому його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров'я когось з них.

Зі справи вбачається, що з часу стягнення аліментів на користь відповідача змінився сімейний стан позивача, а також змінився і його матеріальний стан, оскільки позивач належно підтвердив, що на даний час зобов'язаний утримувати не одного, а двох малолітніх дітей, та непрацездатну дружину.

Отже, неможливо не погодитися із доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно не врахував такі обставини, які є умовами зменшення розміру аліментів у відповідності до положень частини 1 статті 192 СК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи, і суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність законних підстав для задоволення вимог позивача про зменшення розміру аліментів на утримання старшої дитини.

Тому на підставі статті 376 ЦПК України рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 26 квітня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на користь відповідача з 1/4 частини його заробітку до 1/6 частини, і відповідно, про відкликання попереднього виконавчого листа.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 квітня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити.

Змінити розмір стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 1/4 частини зі всіх видів його заробітку щомісяця на 1/6 частину всіх видів його заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області від 10.06.2013 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його доходів щомісяця - відкликати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 липня 2018 року.

Судді :

Є.Є. Мальцева

І.П. Мироненко

В.М. Барков