Постанова № 75303989, 25.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ____________

справа № 412/9343/2012

ПОСТАНОВА

25 січня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Гончаренко В.М.

з секретарем – Гоц Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування по кримінальній справі № 412/9343/2012 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, а також ознайомившись з матеріалами кримінальної справи № 412/9343/2012, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2012 року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, та останньому, на підставі ст. 70 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на п'ять років з позбавленням права займати адміністративно-господарські посади строком на три роки, при цьому засуджений у відповідності до ст. 75 КК України був звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строк два роки, та на ОСОБА_2 було покладено ряд обов'язків згідно ст. 76 КК України.

На адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту з майна належного ОСОБА_2, що був накладений під час досудового розслідування кримінальної справи відносно останнього. В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що засуджений ОСОБА_2 помер 13 лютого 2015 року, після чого єдиною спадкоємицею за законом першої черги стала його мати ОСОБА_3, яка прийняла спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця була зареєстрована з ним за однією адресою. Проте, 19 вересня 2016 року ОСОБА_3 померла та спадкоємцем на арештоване майно стала заявник – ОСОБА_1, яка в порядку ст.ст. 1296-1297 ЦК України звернулась до нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно було відмовлено через те, що на це майно накладено арешт в рамках даної кримінальної справи.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи, а також ознайомившись з матеріалами кримінальної справи № 412/9343/2012, суд приходить до наступного.

Як випливає з п. 9 Розділу ІХ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

В частині 1 ст. 409 КПК України в редакції 1960 року передбачено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

Таким чином, питання щодо скасування арешту майна, яке було накладено постановою старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБУ в Дніпропетровській області від 23 березня 2012 року (а.с. 6, том 36) на підставі ст.ст. 125, 126 КПК України в редакції 1960 року, слід розглядати в порядку, що діяв до набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України в редакції 2012 року.

Так, постановою старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБУ в Дніпропетровській області від 23 березня 2012 року (а.с. 6, том 36) було накладено арешт на приналежне ОСОБА_2 нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, а також будинок № 59 по вул. Зелена в м. Підгороднє Дніпропетровського (нині-Дніпровського) району Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як зазначено в клопотанні ОСОБА_1, вона після смерті ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, проте вказані та описані у клопотанні обставини лише свідчать про її право на спадкування той частини майна, яка охоплена відповідним заповітом. Так, згідно заповіту, ОСОБА_3 було здійснено розпорядження лише щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, а інше майно, будинок № 59 по вул. Зелена в м. Підгороднє Дніпропетровського (нині-Дніпровського) району Дніпропетровської області, не був предметом заповіту, в зв'язку з чим для спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом встановлено окремий порядок переходу права власності. Зокрема слід зазначити, що відповідно до ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах, до числа цих спадкоємців також входять спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Проте будь-яких відомостей щодо наявності або відсутності спадкоємців за законом у клопотанні особи, яка звернулась до суду немає, у зв'язку з чим скасуванням арешту на відповідне нерухоме майно може бути завдано шкоду особам, які мають право на частку у спадщині.

Крім того, саме після відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, остання звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна накладеного в рамках даної кримінальної справи, однак на підтвердження звернення до відповідного нотаріусу та його відмову у видачі зазначеного свідоцтва не було надано належних доказів, у зв'язку з чим неможливо перевірити дійсність вказаних обставин та встановити підстави такої відмови нотаріусом щодо вчинення нотаріальних дій.

Таким чином встановити належну особу, за клопотанням якої може бути вирішено питання щодо скасування арешту з майна, право на яке було одержано за спадкуванням, у суду з пред’явлених документів немає можливості, тим більше вказані дії не входять до компетенції суду при розгляді клопотань про скасування арешту в порядку ст. 409 КПК України в редакції 1960 року. У зв'язку з цим, якщо є спір про право власності, заявнику необхідно звернутись з відповідним позовом про встановлення права власності. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасуванням арешту майна, накладеного в рамках кримінальної справи відносно ОСОБА_2, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 9 Розділу ІХ Перехідних положень КПК України, ст.ст. 125-126, 409 КПК України в редакції 1960 року, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування по кримінальній справі № 412/9343/2012 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України – відмовити.

Головуючий-суддя: В.М. Гончаренко