Рішення № 75303278, 10.07.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7104/17

№ провадження 2-а/208/126/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2018 р. м. Кам'янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Івченко Т.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області «про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій»,-

в с т а н о в и в:

13 грудня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся в суд з адміністративним позовом до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та спонукання до вчинення дій.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 лютого 2018 року відкрито провадження у справі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що до жовтня 1999р. проживав у Калінінському районі АДРЕСА_1, отримував пенсію за віком, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії йому припинено.

15.04.2015р. в зв'язку з проведенням в Донецькій області АТО та нездійсненням УПФУ в Калінінському районі м. Донецька своїх функцій, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська із заявою від 14.04.2015р. про витребування пенсійної справи ОСОБА_1, взяття його на облік, як пенсіонера, та заявою від 15.04.2015р. про поновлення виплати пенсії.

Управлінням повідомлено, що заява на запит та поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто.

05.05.2015р. представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.07.2015р. по справі № 208/3383/15-а позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015р. по постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.07.2015р. у справі № 208/3383/15-а скасовано, прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено. Судом апеляційної інстанції зазначено, що вимоги щодо поновлення виплати пенсії є передчасними.

19.02.2016р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська із заявою про взяття на облік, як пенсіонера.

Листом УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська № 1667/03/40 від 25.02.2016р. повідомлено, що Законом не передбачено питання пенсійного забезпечення громадян, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

02.03.2016р. представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.05.2016р. по справі № 208/1308/16-а зобов'язано Дніпродзержинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік ОСОБА_1, як пенсіонера.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016р. по справі № 208/3383/15-а касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.07.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дніпродзержинське об'єднане УПФУ Дніпропетровської області, на виконання постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.05.2016р. по справі № 208/1308/16-а, взяло ОСОБА_1 на облік, як пенсіонера, але виплату пенсії не поновило.

Враховуючи, що на виконання постанови від 06.05.2016р. по справі № 208/1308/16-а управлінням було взято на облік ОСОБА_1 25.10.2016р., представник позивача - ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги по справі № 208/3383/15-а та просив зобов'язати Дніпродзержинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.01.2017р. по справі № 208/3383/15-а зобов'язано Дніпродзержинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017р. постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.01.2017р. скасовано, прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задоволено частково. Зобов'язано Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2015 року з прийняттям відповідного рішення.

Рішенням Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 65 від 20.11.2017р. в поновленні виплати пенсії відмовлено.

В обґрунтування відмови управлінням зазначено, що ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебував. Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником за місцем перебування на обліку, а не за місцем реєстрації довіреної особи. Наданими документами не підтверджено місце проживання ОСОБА_1 на території України в м. Кам'янське.

Вважає протиправним рішення Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.

Просить зобов'язати Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 07.10.2009р., з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з врахуванням 39 років 10 місяців стажу зазначеного у трудовій книжці, 3 років періоду проходження служби у Радянській Армії, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, збільшення розміру пенсії за 14 років понаднормативного стажу, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

В запереченнях Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровсько області, припинене на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопад 2017 року № 821 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійнол фонду України», у зв'язку з приєднанням до Головного управління Пенсійного фонд України в Дніпропетровській області, яке є правонаступником, зазначило, що з вимогами, викладеними в позовній заяві, управління не погоджується та вважають їх не обґрунтованими з наступних підстав.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин справи.

Як зазначено в заяві позивача від 15.04.2015 року про поновлення/перерахунок пенсії, останнє місце реєстрації - АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 1999 році).

Пунктом 2.8. Порядку № 22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Документи, передбачені пунктом 2.8 Порядку № 22-1, ОСОБА_1 до управління не надавались.

Як вже зазначалось, згідно абз.4 п.1.5 Порядку № 22-1 заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації). Заява на запит пенсійної справи особисто ОСОБА_1 до управління не наддавалась.

Тож, чергові вимоги ОСОБА_1 у справі № 208/7104/17-а щодо поновлення виплати пенсії безпідставні, оскільки заява на запит пенсійної справи особисто ОСОБА_1 до управління не наддавалась.

Щодо поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.09.2009 року управління зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Позивач до суду таку заяву та докази, які б підтверджували факт неможливості подачі позовної заяви до суду в шестимісячний строк з об'єктивних підстав, не подавав.

Отже, вимоги позивача в частині поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 поза межами строку звернення до адміністративного суду підлягають залишенню без розгляду.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині поновлення виплати пенсії за віком поза межами строку позовної давності починаючи з 07.10.2009 - залишити без розгляду, в іншій частині позовних вимог в межах строків позовної давності - відмовити в повному обсязі

Суд, дослідивши письмові докази надані сторонами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що до жовтня 1999р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у Калінінському районі АДРЕСА_1, отримував пенсію за віком, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. В зв'язку з виїздом на постійне проживання за межі України виплату пенсії позивачу припинено.

15.04.2015р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська із заявою від 14.04.2015р. про витребування пенсійної справи ОСОБА_1 і взяття його на облік, як пенсіонера, та заявою від 15.04.2015р. про поновлення виплати пенсії.

Листом УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська № Ф-6/30 від 23.04.2015р. на заяву від 14.04.2015р. повідомлено, що заява на запит пенсійної справи подається пенсіонером особисто. Листом УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська № 3486/05/43 від 23.04.2015р. на заяву від 15.04.2015р. повідомлено, що заява на поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто.

Не погодившись з прийнятим рішенням представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.07.2015р. по справі № 208/3383/15-а позов задоволено.

Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо відмови у не взятті на облік та переведення по інвалідності другої групи на пенсію за віком ОСОБА_1, протиправною.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області взяти на облік ОСОБА_1, перевести пенсію по інвалідності другої групи на пенсію за віком та виплачувати з моменту припинення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015р. по справі № 208/3383/15-а постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.07.2015р. скасовано, прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

19.02.2016р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 особисто звернувся до УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська із заявою про взяття на облік, як пенсіонера.

Листом УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська № 1667/03/40 від 25.02.2016р. повідомлено, що Законом не передбачено питання пенсійного забезпечення громадян, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

02.03.2016р. представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.05.2016р. по справі № 208/1308/16-а зобов'язано Дніпродзержинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік ОСОБА_1, як пенсіонера.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016р. по справі № 208/3383/15-а касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 03.07.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На виконання постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.05.2016р. по справі № 208/1308/16-а Дніпродзержинським об'єднаним УПФУ Дніпропетровської області взято ОСОБА_1 на облік. Виплату пенсії позивачу управлінням не поновлено.

Представник позивача уточнив позовні вимоги по справі № 208/3383/15-а та просив зобов'язати Дніпродзержинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009р. із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.10.2016р. по справі № 208/3383/15-а визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду (а.с. 123).

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.01.2017р. по справі № 208/3383/15-а зобов'язано Дніпродзержинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017р. по справі № 208/3383/15-а постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.01.2017р. скасовано, прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задоволено частково. Зобов'язано Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2015 року з прийняттям відповідного рішення.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що заява про поновлення виплати пенсії пенсійним органом по суті не розглядалася та рішення у відповідності до п. 4.3 Порядку № 22-1 не приймалось.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017р. Кам'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1.

Рішенням Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 65 від 20.11.2017р. в поновленні виплати пенсії відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебував. Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником за місцем перебування на обліку, а не за місцем реєстрації довіреної особи. Наданими документами не підтверджено місце проживання ОСОБА_1 на території України в м. Кам'янське.

В постанові Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 травня 2016р. по справі № 208/1308/16-а зазначено, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26.09.2014 р.).

Судом встановлено що, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визначено, що пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

У цьому рішенні зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейського суду з прав людини зазначено, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

За таких обставин, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та відмітки на першій сторінці трудової книжки ОСОБА_1 призначено пенсію Калінінським райсобезом м. Донецька з 01.02.1997 року довічно.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 травня 2016р. по справі № 208/1308/16-а встановлено, що ОСОБА_1, проживав у м. Донецьку та отримував призначену йому пенсію до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Згідно штампу у паспорті ОСОБА_1 вилетів з України на постійне місце проживання до Ізраїлю 19.10.1999 року.

Факт припинення виплати пенсії позивачу в жовтні 1999р. відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пункт 1.5 Порядку № 22-1, на який відповідач посилається у своїй відмові, не відповідає Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, відповідач посилається на п. 1.5 Порядку № 22-1, який не приведено у відповідність до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу ніж нормативно-правовий акт.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ст. 46 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених стоків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-III компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 42 цього Закону пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмір 103 відсотки.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у п. 3 цього Порядку) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п. 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій документами, які підтверджують, що особа не працює є трудова книжка.

Останнім записом у трудовій книжці позивача є запис № 31 від 05.06.1998р. про звільнення. Отже відповідач повинен відновити виплату пенсії позивачу як не працюючому пенсіонеру.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Згідно з записами трудової книжки стаж роботи ОСОБА_1 складає 39 років 10 місяців 1 день.

Крім того, згідно з записом № 2 трудової книжки ОСОБА_1 звільнено 14.10.1955р. в зв'язку із призивом на службу в ряди Радянської Армії. З 1949р. строк служби в сухопутних військах і авіації був встановлений 3 роки, що відповідно до п. «в» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також зараховується до стажу роботи.

Отже, загальний стажу роботи ОСОБА_1 складає 42 роки 10 місяців 1 день.

Відповідно до п. 4-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:

мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу;

збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік понаднормативного страхового стажу пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Таким чином, понаднормативний стаж ОСОБА_1 складає 14 років та відповідно розмір пенсії повинен бути збільшений на 14 відсотків розміру пенсії але не більш як на 14 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Таким чином, для розрахунку розміру пенсії відповідач крім страхового стажу повинен врахувати заробітну плату для обчислення пенсії.

Позивачем для відновлення пенсійної справи надано до управління трудову книжку, довідки про стаж роботи, заробітну плату для обчислення пенсії, перейменування (реорганізацію) підприємств, які є достатніми для відновлення виплати пенсії та мають бути враховані при розрахунку розміру пенсії.

18.11.2004р. набув чинності Закон України «Про соціальний захист дітей війни», яким установлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії на соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Станом на 2 вересня 1945 року вік ОСОБА_1 складав 8 років. Таким чином, позивач має право на надбавку до пенсії, як дитині війни.

Ст. 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд бере до уваги, що ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у поновленні та перерахунку позивачу виплати пенсії за віком у зв'язку із постійним проживанням в Ізраїлі є неправомірним, оскільки суперечить Конституції та законам України.

Керуючись рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, статтями 24, 46 Конституції України, статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтями 5, 6, 27, 28, 42, 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 6, 7, 9, 52, 90, 122, 242 КАС України, суд, -

Вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 65 від 20.11.2017 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 07.10.2009р., з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з врахуванням 39 років 10 місяців стажу зазначеного у трудовій книжці, 3 років періоду проходження служби у Радянській Армії, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, збільшення розміру пенсії за 14 років понаднормативного стажу, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення

(ухвали) суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.

Строк на оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя Івченко Т. П.