Рішення № 75301838, 05.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/5116/18

Провадження № 2/127/899/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 липня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді: Гриневича В.С.,

при секретарі: Марценюк А.М.,

за участю:

позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника: ОСОБА_5

відповідача: ОСОБА_6, його представника: ОСОБА_7

представника відповідача (виконавчого комітету Вінницької міської ради): ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №127/5116/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зміну договору найму жилого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зміну договору найму жилого приміщення.

Свій позов мотивували тим, що в їх користуванні знаходиться квартира АДРЕСА_1, наймачем якої була ОСОБА_9, яка померла 05.12.2017 року. В квартирі залишилася проживати їх сім’я та ОСОБА_6 Квартира не приватизована, складається з трьох окремих кімнат, житловою площею 44,2 кв.м., загальною площею 60,8 кв.м. Зазначають, що домовитися з відповідачем про укладення окремого договору найму та виділу в їх користування двох кімнат по 17,07 кв.м. неможливо, а тому вказане і стало підставою для звернення до суду.

Позивачі, з урахуванням уточнень, просили виділити їм в користування дві кімнати площею 17,02 кв.м. та 17,01 кв.м., підсобні приміщення: кухню, коридор, туалет, ванну кімнату залишити в загальному користуванні та зобов’язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради ухвалити рішення про укладення договору найму за відсутності згоди ОСОБА_6 на кімнати площею 17,02 кв.м. та 17,01 кв.м., включивши в договір найму всіх позивачів.

ОСОБА_10 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував щодо задоволення вимог. Свої заперечення обґрунтовував тим, що наймачем квартири була мати братів ОСОБА_6 та ОСОБА_1 – ОСОБА_9, після її смерті жоден із синів договір найму не уклав, а тому неможливо змінити договір. Крім того вказував, що позивачі не є належними, адже право звернення до суду щодо укладення чи зміни договору найму жилого приміщення у них може виникнути лише з набуттям статусу наймача або члена сім’ї наймача жилого приміщення, вони ж такого статусу не мають. Відповідач також вказує, що встановленням запропонованого порядку будуть порушені його права, оскільки він є окремою сім’єю, а відповідно до ст.48 ЖК України має право на проживання у кімнаті, яка перевищує 13,65 кв.м.

Позивачі надали свої пояснення на відзив, в яких зазначають, що ОСОБА_1 (один із позивачів) був включений в ордер на вселення в квартиру та був членом сім’ї ОСОБА_9 Його дружина та діти також набули право користування квартирою. Спір виник з приводу укладення окремого договору найму, а тому і звернулися до суду. При цьому зазначали, що даний спір не є спором про надання житла, а тому є необґрунтованими твердження про порушення прав відповідача. ОСОБА_6 пропонується виділити кімнату площею 10,3 кв.м., дана площа відповідає санітарним та технічним нормам і такий порядок не призводить до постановлення відповідача на квартирний облік.

ОСОБА_10 подав заперечення, в яких вказує, що він не є членом сім’ї ОСОБА_9, хоча і мешкає з ними в одній квартирі. Спір не може бути вирішений, адже він не є наймодавцем, а також зазначає, що поділ квартири, яка відноситься до державного житлового фонду, не відповідає чинному законодавству.

ОСОБА_10 клопотав про залишення позову без розгляду з підстав відсутності предмету спору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2018 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради, як один із відповідачів, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_7 заперечували щодо позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позову.

Представник Виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні, щодо позовної вимоги про встановлення між позивачами та відповідачем ОСОБА_6 порядку користування квартирою поклалася на розсуд суду, а щодо вимоги до Виконавчого комітету Вінницької міської ради - заперечувала, посилаючись на те, що виконком Вінницької міської ради прав позивачів не порушував, сторони з приводу позовних вимог не зверталися. Крім того, як зазначила представник відповідача, Виконавчий комітет Вінницької міської ради договорів найму не укладає, а лише надає дозвіл на укладення договору найму обслуговуючою організацією.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлені наступні фактичін обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані Житловим кодексом Української РСР в частині порядку користування житловими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 (попередня назва - Спартаковська, 89а) в місті Вінниці була виділена сім’ї ОСОБА_11 відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міьскої ради від 31.03.1976 року на склад сімї з 5 осіб, що пітверджується копією ордера №0359 від 03.04.1976 року ( а.с.75,93-94).

Відповідно до рішення Ленінського нарсуду м.Вінниці від 29.06.1990 року ОСОБА_11 визнаний таким, що втратив право користування цієї квартирою та вирішено змінити договір найму жилого приміщення на АДРЕСА_3 та визнати ОСОБА_12 наймачем цього житлового приміщення (а.с.92).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 12.12.1990 року №369 житловим органам надано дозвіл на переоформлення особового рахунку по вказанй квартирі на ОСОБА_9 зі складом сім’ї 3 особи, в тому числі два сини ( а.с.88-90).

ОСОБА_2, дружина ОСОБА_1, була вселена в дану квартиру як дружина останнього після реєстрації шлюбу. Іхні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з моменту свого народження мешкають в цій квартирі. Право на проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_4 визнано рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 31.10.2001 року ( справа №72752/01) (а.с.55).

Вказаним судовим рішенням також було зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в прописці ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_5.

ОСОБА_9 померла 23.11.2017 року.

За даними особового рахунку та довідки від 05.12.2017р. №6840, виданої МКП «ЖЕК №12», станом на 05.12.2017р. в цій квартирі зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (сторони по справі).

Дане житло, знаходитсья в будинку, який перебуває на обслуговуванні в МКП «ЖЕК №12», квартира не приватизована, кімнати ізольовані.

Квартира складається з 3 кімнат житловою площею 44,6 кв.м., в тому числі: кімнати площею 17,2 кв.м., 17,1 кв.м., 10,3 кв.м., кухні площею 5,2 кв.м, вбиральні площею 1,0 кв.м., ванної кімнати площею 2,1 кв.м., коридору площею 6,8 кв.м., комори площею 0,7 кв.м. Квартира обладнана двома балконами, загальною площею 61, 8 кв.м (а.с.47-48).

Позивачі - сім’ї ОСОБА_4, звертаючись до суду, просять виділити ім в окреме користування дві кімнати площею 17,2 кв.м., 17,1, квм.

Відповідач заперечує щодо задоволення позову та вказує, що наймач житлового приміщення померла, жоден із синів договір найму не укладав, такий договір повинен бути укладений в письмовій формі, тобто, щоб замінити наймача жилого приміщення необхідно укласти письмовий договір з новим наймачем.

Згідно частиною першою статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Судом встановлено, що договір найму в письмовій формі щодо користування спірною квартирою у вигляді єдиного документа не укладався. Разом з тим, не укладення його в такій формі не є підставою для твердження про його не укладення чи недійсність, при наявності доказів в підтвердження обставин користування квартирою (проживання, реєстрація, споживання комунальних послуг тощо). Смерть наймача за договором найму припиняє правовідносини лише за його участю, однак не позбавляє права осіб, які мають право на користування квартирою, на їх продовження.

Щодо твердження відповідача про необхідність укладення договору з новим наймачем в разі смерті попереднього, а лише згодом вирішення питання про зміну договору, то суд зазначає, що чинне законодавство не виключає одночасне застосування положень статті 104 та статті 106 ЖК УРСР.

Згідно зі статтею 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Згідно положень частин першої, другої статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Тобто, законодавством визначено рівність прав і обов'язків усіх членів сім'ї наймача та передбачено можливість встановлення судом порядку користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду при вирішенні питання про зміну договору найму жилого приміщення.

Враховуючи, що наймач квартири померла, а між сторонами наявний спір щодо користування квартирою, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Щодо посилання відповідача на відсутність відмови наймодавця в укладенні з позивачами договору найму на спірну квартиру, то суд зазначає, що вказане не є підставою для відмови у позові, оскільки право позивачів не визнається відповідачем, що спонукало їх до звернення за вирішенням спірного питання до суду.

Крім того, суд звертає увагу, що обрання ж певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. При цьому, суд враховує, що право позивачів відповідач не визнає.

Відповідач також звертає увагу, що позивачі є неналежними позивачами, оскільки не є членами сім’ї.

Наразі суд зауважує, що відповідно до статті 64 ЖК УРСР д о членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Як встановлено судом та не заперечуєтся сторонами, ОСОБА_1 є сином померлої (наймача квартири), відповідно як член сім’ї має право користуватися спірною квартирою. Його дружина та діти набули право користування квартирою також як члени сімї, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 31.10.2001 року. Позивачі проживали і проживають в спірній квартирі. Смерть же наймача (ОСОБА_9Ю.) не змінила та не позбавила їхнього права, отриманого як членами сім’ї, звернутися за захистом своїх прав.

Згідно зі статтею 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 63 ЖК Української РСР предметом договору найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване житлове приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, а також одноквартирний житловий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі, частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Відповідно до частини першої статті 48 ЖК УРСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.

Згідно з пунктом 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. Рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в населеному пункті визначається і періодично переглядається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів спільно з радами профспілок виходячи з даних статистичної звітності.

Відповідно до пункту 3 постанови виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів і Президії обласної Ради профспілок від 10 січня 1985 року №11 «Про порядок введення квартирного обліку та розподіл житла», жиле приміщення надається громадянам не менше рівня середньої забезпеченості жилою площею 7,8 кв.м. на кожного члена сім’ї.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що відповідно до ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром, меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Чинне житлове законодавство не передбачає можливості зміни договору житлового найму у випадках, коли розмір житлової площі, яка припадає на користувача, не відповідає розміру площі, що виділяється для укладення окремого договору найму, як при згоді на це всіх інших користувачів, так при вирішенні спору у суді. Зміна договору житлового найму не дозволяється, якщо це призведе до погіршення житлових умов користувачів житла.

Як слідує з характеристики спірної квартири, остання має житлову площу 44,6 кв.м. та включає в себе 3 ізольованих житлові кімнати площею відповідно 17,2 кв.м., 17,1 кв.м., 10,3 кв.м. Право користування цією квартирою мають п’ять осіб, тобто на одну особу припадає 8,92 кв.м. Позивачі, звертаючись до суду, просять надати їм в користування кімнат площею 17,2 кв.м та 17,1 кв.м., відповідно в користуванні відповідача залишиться кімната площею 10,3 кв.м. Виходячи із загальної житлової площі вказаної квартири, розташування кімнат, розміру кожної жилої кімнати, кількості осіб, що зареєстровані та проживають у квартирі, розміру жилої площі, що припадає на одну особу, наявність неприязних стосунків, які склалась між сторонами, суд приходить до висновку про виділення в користування позивачів кімнат площею 17,2 кв.м. та 17,1 кв.м, відповідачу площею 10,3 кв.м та залишення в загальному користуванні: кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату, комору.

Такий порядок користування квартирою не порушує прав відповідача, адже кімната, яка виділяється особі в користування не менше встановленої норми, відповідає санітарним та технічним нормам і не призводить до штучного погіршення житлових умов відповідача і не викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Посилання відповідача на необхідність надання йому кімнати площею, яка перевищує 13,65 кв.м., не ґрунтується на нормах чинного законодавства, адже, як вказувалося, жиле приміщення надається у межах вказаної норми, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При встановленому порядку, розмір кімнати, яка виділяється відповідачу в користування за розміром не менше від встановленого для надання одній особі (надається 10,3 кв.м при нормі 7,8 кв.м), вона також не менше площі, яка припадає на одну особу в цій квартирі (надається 10,3 кв.м при 8,92 кв.м. в цій квартирі на одну особу), а тому суд не вбачає порушення прав відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання виконавчого комітету Вінницької міської ради укласти договір найму, то суд приходить до висновку, що така вимога є передчасною.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Наразі матеріали справи не містять, а позивачі не надали доказів, що виконавчим комітетом Вінницької міської ради були порушені права позивачів, а тому суд приходить до висновку про відмову в позові.

Питання розподілу судових витрат суд проводить відповідно до статті 141 ЦПК України, відповідно до якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує, що судові витрати позивачів (сплата судового збору) та звернення до суду пов’язані з невизнанням їхніх прав відповідачем ОСОБА_6, суд в цій частині позов задовольнив, а тому саме з нього на користь позивачі підлягає стягненню судовий збір. Враховуючи, що в позові до виконавчого комітету Вінницької міської ради відмовлено, відповідно з останнього не підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 230, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виділити у спільне володіння та користування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 частину квартири АДРЕСА_6, яка складається з кімнати, зазначеної на плані під номером «5» площею 17,2 кв.м. та кімнати, зазначеної на плані під номером «6» площею 17,1 кв.м.

Виділити у володіння та користування ОСОБА_6 частину квартири АДРЕСА_6, яка складається з кімнати, зазначеної на плані під номером «7» площею 10,3 кв.м.

Залишити в спільному володінні та користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 частину квартири АДРЕСА_6, яка складається з кухні – 5, кв.м., вбиральні – 1,0 кв.м., ванни – 2,1 кв.м., коридору – 6,8 кв.м., комори – 0,7 кв.м.

В частині позовних вимог до Виконавчого комітету Вінницької міської ради відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судові витрати пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 2819,20 грн. (дві тисячі вісімсот дев’ятнадцять грн. двадцять коп.) – по 704,80 грн. на користь кожного з позивачів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 13.07.2018

Суддя: