Постанова № 75301154, 11.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/228/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

11 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2;

представника позивача: ОСОБА_2;

представника відповідача: Плахотнюка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративними позовами до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року адміністративні позови задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, про відмову в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2, водночас представник позивача ОСОБА_4, заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року, в адміністративній справі № 802/24/17а, позов ОСОБА_4 задоволено, визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею два гектари із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, що знаходяться за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Також, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 року, в адміністративній справі № 802/33/17а, позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею два гектари із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, що знаходяться за межами населеного пункту.

21.06.2017 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ № 101 "Про внесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності до переліку права оренди на які можу бути реалізовано на земельних торгах".

Згідно додатку до вказаного наказу, за номером 10 включена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1.

ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, в листами № 77/0-4911/6-17 від 06.07.2017 року та № 57/0-4507/6-17 від 04.07.2017 року, відмовило у наданні дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2 га із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, що знаходиться за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, з посиланням на частину 3 статті 136 ЗК України, в зв'язку із включенням земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності до переліку права оренди на які можу бути реалізовано на земельних торгах.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивачі звернулись до суду з адміністративними позовами.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні позивачам дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ведення особистого селянського господарства, викладених у листах від 06.07.2017 за №77/0-4911/6-17 та від 04.07.2017 року №57/0-4507/6-17, у зв'язку з чим, вважав оскаржені відмови протиправними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 33 ЗК України передбачено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

За змістом ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України вказано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Згідно п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, в оскаржуваних листах відповідача не міститься аргументованих підстав ненадання позивачам дозволу на виготовлення проектів землеустрою, як і не міститься категоричної форми про відмову. За результатами розгляду клопотань позивачів, всупереч наведеним нормам, направлено лише лист "Щодо розгляду клопотання", без прийняття будь-якого рішення.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Тобто, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Згідно вказаних листів "Щодо розгляду клопотання" № 77/0-4911/6-17 від 06.07.2017 року та № 57/0-4507/6-17 від 04.07.2017 року земельні ділянки, які позивачі бажають отримати, включені до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Так суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обмеження встановлені статтею 136 ЗК України не розповсюджуються на правовідносини щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки, хоча даний етап і є передумовою для отримання у власність земельної ділянки, проте саме рішення про надання дозволу не є рішенням про передачу у власність, а тому ототожнення відповідачем цієї процедури із поняттям "відчуження земельної ділянки" є помилковим.

Таким чином, суд І інстанції вірно відхилив посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 136 ЗК України, згідно якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач двічі відмовляв позивачам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з тих чи інших підстав, які (рішення про відмову), в першому випадку були визнанні протиправними, за наслідком судового оскарження в справах № 802/33/17-а та 802/24/17а, в другому - в даній адміністративній справі.

Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки позивачі неодноразово звертались до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з одного і того ж питання, враховуючи наявність судових рішень зі спірних питань, які набрали законної сили, належним способом захисту порушених прав позивачів буде зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2 га із земель резервного фонду Ольгопільської сільської ради Чечельницього району Вінницької області, що знаходиться за межами населеного пункту, згідно викопіювання.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки останній всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 липня 2018 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Ватаманюк Р.В.