Постанова № 75301046, 09.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 591/5877/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Виконавчого комітету Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.04.2018 по справі № 591/5877/17, ухвалене в м. Суми, вул. Академічна, 13, 40030, о 15:32, повний текст рішення складено 08.04.2018р.

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради , Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам

про скасування рішення та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2017р. позивач, ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради та Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- скасувати рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.07.2017р. відносно позивача;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити виплату державної соціальної допомоги позивачу як інваліду з дитинства 2 групи за період з 03.02.2015р. по 06.06.2017р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що є інвалідом 2 групи з дитинства та проживала в м. Харцизьк Донецької області. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції та тимчасовою окупацією території м. Харизька Донецької області, 20.06.2014р. разом з матір'ю зняли реєстрацію свого місця проживання та переїхали тимчасово проживати до Російської Федерації, де перебували по 24.04.2017р. На даний час проживає в м. Суми та має статус внутрішньо переміщеної особи. 19.07.2017р. звернувшись з заявою про виплату їй неотриманої державної соціальної допомоги за період з 03.02.2015р. по 06.06.2017р., отримала рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.07.2017р. про відмову у відновленні державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства з 01.08.2014р. у зв'язку з неможливістю підтвердити проживання на території України за період з з 03.02.2015р. по 06.06.2017р.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05.04.2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (місце знаходження АДРЕСА_1) оформлене протокол № 29 від 27.07.2017 в частині відмови у призначенні (відновленні) державної соціальної допомоги ОСОБА_1 (фактичне місце проживання АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1).

Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (місце знаходження: м. Суми вул. Харківська, 35, ЄДРПОУ 26440890) відновити виплати та виплатити ОСОБА_1 (фактичне місце проживання АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) державну соціальну допомогу, як інваліду з дитинства 2 групи за період з 03 лютого 2015 року по 06 червня 2017 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, Виконавчий комітет Сумської міської ради подали апеляційні скарги, в яких, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просили скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача на адресу суду апеляційної інстанції не надходило відзиву на подану апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території м. Харцизьк Донецької області, яка з 28.04.2017р. по 07.09.2017р. перебувала на обліку в Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК та довідок до акта огляду МСЕК позивач є інвалідом 2 групи з дитинства. Відповідно до акта огляду МСЕК м. Донецька від 04.02.2013р. позивачу вперше встановлено 2 групу інвалідності з дитинства до 18 років до 01.03.2014 року.

03.02.2014р. МСЕК м. Донецька позивачу повторно встановила 2 групу інвалідності з дитинства до 18 років на строк до 01.03.2015р.

Як інвалід 2 групи з дитинства, позивач має право на отримання державної соціальної допомоги відповідно до Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України 30.04.2002р. № 226/293/169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2002р. за № 466/6754 (надалі - Порядок).

В період з 04.02.2013р. по 01.08.2014р. державна соціальна допомога позивачці виплачувалася Департаментом соціального захисту населення м. Харцизьк Донецької області, за місцем її проживання, після чого виплати припинені. Дана обставина зазначена позивачем та не заперечувалася відповідачем.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції та тимчасовою окупацією території м. Харцизька Донецької області, позивач 20.06.2014р. виїхала до Російської Федерації, де перебували до 24.04.2017р., після чого повернулася на Україну. Позивач не здійснювала виїзд за кордон на постійне чи тимчасове проживання. ЇЇ залишення України було вимушений у зв'язку з бойовими діями на Сході України. При цьому, на території Росії позивач перебувала у статусі біженця, що підтверджується відповідним рішенням (а.с. 10) .

В період перебування на території Російської Федерації пенсія як інваліду 2 групи з дитинства та щомісячна грошова виплата позивачці не призначалася, про що свідчать додані позивачем відповіді Управління Пенсійного фонду РФ в м. Златоуст Челябінської області від 18.08.2016р. та Управління Пенсійного фонду РФ в м. Киштимі Челябінської області від 18.08.2016р. (а.с. 23-25)

Повернувшись на територію України (переїхавши до м. Суми), позивач звернулася до Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам із заявою про виплату допомоги по інвалідності у період з 03.02.2015р. по 06.06.2017р. (а.с. 12).

Однак, рішенням комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.07.2017р., яке оформлене протоколом №29 позивачу відмовлено у відновленні державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства з 01.08.2014 року на підставі п 1.2 Порядку у зв'язку з неможливістю підтвердити її проживання на території України (а.с. 76).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Зазначений Закон є чинним, вказані положення Закону неконституційними не визнавались.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Так, особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання пенсійних та соціальних виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Предметом в спірних правовідносинах є правомірність дій Департаменту щодо відмови у поновленні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги , як інваліду з дитинства 2 групи за період з 03.02.2015р. по 06.06.2017р.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 04.02.2013 року по 01.08.2014 року державна соціальна допомога позивачці виплачувалася Департаментом соціального захисту населення м. Харцизьк Донецької області, за місцем її проживання, після чого виплати припинені.

Разом з тим, позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України (м. Харцизськ) до м. Суми з 21.08.2017р., що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.08.2017р. № 0000305395 (а.с. 8).

Отже, у період часу з 03.02.2015р. по 06.06.2017р. позивач не була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та не перебувала на обліку у відповідача, а тому підстави для виплатити ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства 2 групи за вказаний період у Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради - відсутні.

Судом першої інстанції даних обставин враховано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Тобто, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

У контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного перегляду справи не встановлено порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки доказів на підтвердження перебування на обліку відповідача ОСОБА_1 у період з 03.02.2015р. по 06.06.2017р. матеріали справи не містять.

З огляду на вищезазначене, підстави для відновлення та виплатити державної соціальної допомоги, як інваліду з дитинства 2 групи за період з 03.02.2015р. по 06.06.2017р. у Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради - відсутні.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції порушено норми матеріального права, то оскаржуване рішення від 05.04.2018р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Виконавчого комітету Сумської міської ради задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.04.2018 по справі № 591/5877/17 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про скасування рішення та спонукання до вчинення дій відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 16.07.2018.