Постанова № 75300938, 16.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року справа № 265/2533/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Шишова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 7 травня 2018 року (повне судове рішення складення 14 травня 2018 року в м. Маріуполь) справі № 265/2533/17 (головуючий в І інстанції Щербіна А.В.) за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції України про визнання дій посадових осіб неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просила:

визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача - лейтенанта міліції, інспектора УПП у м. Донецьк Самарського Дмитра Олексійовича (нагрудний знак №0012009) та патрульного поліцейського Пелипас Олександра Івановича (нагрудний знак №0011745), якими порушено порядок збирання доказів по справі про адміністративне правопорушення;

визнати неправомірними дії посадової особи відповідача - лейтенанта міліції, інспектора УПП у м. Донецьк Самарського Дмитра Олексійовича (нагрудний знак №0012009) щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.03.2017 серії ЕАА №073588;

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.03.2017 серії ЕАА №073588 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення та закрити провадження у справі (а.с.1-3).

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що патрульні не роз'яснили їй права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), не надали переконливих доказів правомірності використання технічного засобу, яким нібито було зафіксоване правопорушення, не надали копію спірної постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Всупереч положенням ст. 283 КУпАП, у оскаржуваній постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не вказано порядку та строків її оскарження, відсутні будь-які посилання на інтернет-ресурс (веб-сайт тощо), на якому позивач могла б ознайомитися з відеозаписом правопорушення.

Крім того, копію оскарженої постанови надіслано з порушенням строків, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП. Зазначила, що спірна постанова прийнята всупереч вимогам ст.ст. 283, 285 КУпАП, оскільки не містить ані підпису про отримання позивачем її екземпляру, ані запису про відмову від її отримання.

Також зазначила, що оскаржена постанова за суттю не є документом згідно ДСТУ 4163-2003 («Державна уніфікована система документації»), оскільки виконана не на папері формату А-4, а на обрізку стрічки для реєстратора розрахунково-касових операцій. Даних про перевірку цього приладу не надавалось, жодні прилади із подібною сферою застосування не включені до переліку технічних засобів, які використовує патрульна поліція.

За таких обставин, вважала відеозапис поліції нікчемним, неналежним та недопустимим доказом, оскільки він добутий патрульними поліцейськими з порушенням порядку його отримання, а також не містить жодних відомостей, які б свідчили про наявність у діях позивача події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Крім того, чинне законодавство виключає здійснення юридичними особами публічного права (державні органи, органи виконавчої влади тощо) господарської та будь-якої іншої діяльності без використання печатки, а супровідний лист на оскаржувану постанову підписано від Управління патрульної поліції в місті Маріуполі певною посадовою особою без використання печатки, а значить Управління патрульної поліції в місті Маріуполі не є юридичною особою та не може бути відповідачем за адміністративним позовом, оскільки входить до складу апарату Департаменту патрульної служби (у якого не має відокремлених підрозділів зі статусом юридичної особи) та не підпорядковується ГУ Національної поліції у Донецькій області. Вважає, що зазначений адміністративний позов необхідно пред'являти до Департаменту патрульної служби - як до суб'єкта владних повноважень та належного відповідача.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 7 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви Управління патрульної поліції в м. Маріуполі ДПП про заміну неналежного відповідача (а.с.37).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 7 травня 2018 року відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 (а.с. 89-95).

Представником позивача на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права, ненадання належної правової оцінки доказам у справі.

В обґрунтування доводів посилалася на те, що судом першої інстанції взяті до уваги заперечення на адміністративний позов, що подані особою, яка не має повноважень з представництва інтересів відповідача. Крім того, відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 48 КАС України навіть за відсутності згоди позивача на заміну відповідача, суд може залучити іншу особу (належного відповідача) у якості другого відповідача. Однак судом не вжито заходів для всебічного розгляду справи по суті, оскільки не встановлено ані правовий статус УПП в м. Маріуполі, ані приналежність патрульного Самарського Д.О. до будь-якого органу чи підрозділу Національної поліції (а.с. 99-105).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

При цьому за клопотанням представника позивача судове засідання, призначене на 10.07.2018 відкладалось для забезпечення його участі в режимі відеоконференції, однак 16.07.2018 до Дарницького районного суду м. Києва, визначеного Донецьким апеляційним адміністративним судом на прохання представника позивача, останній не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку, передбаченому ч.1 ст. 268 КАС України, а саме: на зазначену ним електронну пошту (а.с.145).

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.03.2017 інспектором УПП у м. Донецьк лейтенантом поліції Самарським Д.О. в м. Маріуполі по вул. Менделеєвій, 7/68 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 073588 (а. с. 5).

Зі змісту зазначеної постанови встановлено, що позивач 19.03.2017 о 18 год. 54 хв., керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser р.н. НОМЕР_1 в м. Маріуполі по вул. Пашковського, 12 порушив вимоги дорожнього знаку 2.2, а саме: проїхав, не зупинившись перед знаком 2.2, чим порушив п.8.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, внаслідок чого до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є факт вчинення позивачем порушення п.8.4 Правил дорожнього руху та як наслідок правомірність прийняття відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 073588 від 19.03.2017 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Зі змісту заперечень Управління патрульної поліції в м. Маріуполі ДПП на позову заяву встановлено, що 19.03.2017 року інспектором Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП лейтенантом поліції Самарським Д.О. була складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки водій керуючи транспортним засобом порушив вимоги дорожнього знаку 2.2, а саме проїхав не зупинившись перед знаком 2.2, чим порушив п.8.4. ПДР України - порушення вимог дорожніх знаків (а.с.22).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено технічну помилку в назві посади інспектора патрульної поліції.

Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, позивач ознайомилась з посвідченнями поліцейських, їх нагрудними знаками, вони представились на її вимогу, а їх дані ОСОБА_2 записала.

Доказів того, що лейтенант поліції Самарський Д.О. не є інспектором Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП, яким було складено спірну постанову, фальшивості його документів, представником позивача суду не надано, хоча відповідно до приписів частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому позивачем та його представником не було надано доказів відповідного звернення з цього питання до органів Національної поліції України та відмови останніх надати інформацію.

Таким чином, лейтенант поліції Самарський Д.О. є уповноваженою особою Управління патрульної поліції в місті Маріуполі ДПП, який має право від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, відповідно до покладених на нього повноважень.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, передбачені зокрема ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина 1 статті 246 КУпАП передбачає, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. А відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених ч.2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частина 1 статті 283 КУпАП передбачає, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже, аналіз вищевказаних положень законодавства дає суду підстави зробити висновок, що працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання та який в силу закону має відповідні повноваження є окремим суб'єктом владних повноважень під час розгляду справ про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП і відповідно накладання адміністративного стягнення за нього.

При цьому, на думку суду, орган Національної поліції, зокрема Департамент патрульної поліції, як державний орган, в розумінні ст.ст.222, 246, 252, 258, 283 КУпАП не є безпосередньо тим суб'єктом владних повноважень, який приймає рішення щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Доказів того, що саме рішенням, дією чи бездіяльністю Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, були порушені права, свободи або інтереси позивача, суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції, є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Не можуть заслуговувати на увагу суду апеляційної інстанції посилання на характер відносин Департаменту патрульної поліції з УПП в м. Маріуполі ДПП, оскільки, у всесвітній мережі Інтернет у вільному доступі на офіційних джерелах Департаменту є Положення про останній, затверджене наказом НПУ від 06.11.2015 № 73, яким передбачено наявність в його складі територіальних відокремлених підрозділів та особливості взаємовідносин між ними. Те саме стосується і Положення про УПП в м. Маріуполі ДПП, затвердженого Наказом ДПП № 1090 від 30.05.2016. У зв'язку з офіційним оприлюдненням наведених документів, можливо встановити обставини шляхом ознайомлення на офіційних веб-порталах.

А головне, в матеріалах справи наявні беззаперечні докази вчинення позивачем вказаного правопорушення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з реєстратора автомобіля патрульної поліції, з якого вбачається факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Так, пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом 8.4 «б» ПДР України встановлено, що знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 33.2 «Знаки пріоритету» розділу 33 ПДР України - «Проїзд без зупинки заборонено», забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.

Частиною першою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

При цьому в процедурі розгляду справи поліцейським апеляційний суд не побачив порушень вимог КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності використання технічного засобу спростовуються наведеними положеннями законодавства.

Інші доводи, як то не надання (надіслання з порушенням строків) копії спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність підпису про отримання позивачем її екземпляру (запису про відмову від її отримання), виконання постанови не на папері формату А-4, щодо довіреності представника відповідача не обумовлюють скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Апелянтом не вмотивовано з посиланням на конкретні норми діючого законодавства не використання печатки при складенні певних документів.

Апеляційний суд критично ставиться до посилань скаржника про допущення відповідачем у оскаржуваній постанові помилок, оскільки вони носять лише формальний характер та не спростовують доведеність порушення позивачем вимог ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 264/818/17.

На підставі встановлених обставин справи в сукупності з наведеними вище нормами матеріального закону, якими регулюються спірні відносини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч.2 ст.77, cт.195, ч.3 ст.272, ст.286, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст. 321, 322, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 7 травня 2018 року в справі № 265/2533/17 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції України про визнання дій посадових осіб неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Повне судове рішення - 16 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Сіваченко

Судді: А.В. Гайдар

О.О. Шишов