Постанова № 75300827, 10.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/2790/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Болюк Н.В.

представника відповідача - Сахарчука А.А.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року (головуючий суддя: Андрусенко О.О., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення - 12.03.2018) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

встановив:

ФОП ОСОБА_4 11.01.2018 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.11.2017 № 0254421302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Обґрунтовує позов тим, що відповідачем безпідставно прийнято рішення від 07.11.2017 № 0254421302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачем вчасно та у повному обсязі здійснено сплату єдиного внеску, що підтверджується відповідними квитанціями.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини досліджені судом неповно та не об'єктивно, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному доручені (квитанції) під час сплати суми збору не є достатньою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений строк Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Апелянт вказує, що у зв'язку з тим, що позивачем не виконано належним чином ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме єдиний внесок за IV квартал 2013 року, І-IV квартали 2014 року, І-IV квартали 2015 року, І-ІІІ квартали 2016 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Отже, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Представник відповідача - Сахарчук А.А. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їхня участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача - Сахарчука А.А., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 05.06.1996 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

ГУ ДФС у Волинській області 07.11.2017 прийнято рішення № 0254421302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф за період з 21.01.2014 до 03.02.2015 у розмірі 485,21 грн., за період з 21.01.2015 до 14.12.2016 у розмірі 1717,60 грн. та нараховано пеню у розмірі 1177,11 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням від 07.11.2017 № 0254421302 позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 № 17138/Х/99-99-11-02-02-25 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.11.2017 № 0254421302 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов слід задовольнити, оскільки помилкове зазначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні (квитанції) під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону штрафних санкцій, і відповідно для нарахування пені.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі-Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, а з 01.01.2015 року (згідно Закону України від 28.12.2015 № 77-VІІ) у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з п.п. 2 п. 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Згідно копій квитанцій (а.с. 9-14), ФОП ОСОБА_4 своєчасно та у повному обсязі, починаючи з січня 2014 року по грудень 2016 року, сплачував єдиний внесок.

Податковий орган покликається на те, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме: єдиний внесок за ІV квартал 2013 року, І- ІV квартали 2015 року, І-ІІІ квартали 2016 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Зазначає, що позивачем самостійно за 2013 рік було нараховано єдиний внесок у розмірі 1194,03 грн. відповідно до декларації від 06.02.2014 № 1402407310 з терміном сплати 10.02.2014 року. Однак, станом на 10.02.2014 вказані кошти на рахунок, призначений для сплати єдиного внеску, не надійшли, тому станом на 10.02.2014 у нього виникла недоїмка по сплаті єдиного внеску. Сплачені в подальшому ним суми єдиного внеску (з 2014 по 2016 роки) були зараховані в рахунок сплати вказаної недоїмки, про що свідчить інтегрована картка платника податків (а. с. 34-39).

Згідно матеріалів справи, 08.10.2013 позивачем було сплачено єдиний внесок у розмірі 1194,03 грн., що підтверджується копією квитанції від 08.10.2013 року № 216/342, водночас вказана сума була зарахована на невірний (невідповідний) рахунок № НОМЕР_1 (а. с. 52). Разом з тим, лише у грудні 2016 року контролюючий орган, повідомив позивача, що єдиний внесок у розмірі 1194,03 грн. згідно квитанції від 08.10.2013 року № 216/342 був сплачений на невірний (невідповідний) рахунок, оскільки реквізити для сплати єдиного внеску були змінені. Однак, останнього не було повідомлено про зміну рахунку для сплати єдиного внеску. Так як позивачу стало відомо про не зарахування коштів, сплачених 08.10.2013 року, лише в грудні 2016 року, підприємець подав до контролюючого органу заяву від 08.12.2016 (а. с. 54), в якій просив перерахувати помилково сплачені кошти в розмірі 1194,03 грн. з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2, призначений для сплати єдиного внеску.

Платіжним дорученням № 135 від 14.12.2016, кошти у розмірі 1194,03 грн. були зараховані на рахунок № НОМЕР_2 (перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший), що підтверджується інтегрованою карткою платника податків (а. с. 35).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що єдиний внесок у розмірі 1194,03 грн. відповідно до квитанції від 08.10.2013 № 216/342 був сплачений на невідповідний рахунок № НОМЕР_1, однак ця помилка не призвела до ненадходження коштів до бюджету, оскільки у грудні 2016 року вказані кошти були зараховані на рахунок - № НОМЕР_2, який призначений для сплати єдиного внеску.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, однак не можуть застосовуватися у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що було підтверджено копіями квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи. Отже, є безпідставним та необґрунтованим твердження відповідача, що помилка платника єдиного внеску не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов необхідно задовольнити, оскільки помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні (квитанції) під час сплати суми збору не є достатньою підставою для висновку про несплату ФОП ОСОБА_4 необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом № 2464-VI строк, а відтак і для застосування штрафних санкцій, і відповідно для нарахування пені.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 803/39/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Повне судове рішення складено 16.07.2018