Постанова № 75300763, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17165/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Бабенка К.А., Василенка Я.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємство "ЛІКОМ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство "ЛІКОМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Ліком" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25 серпня 2016 року форми "Р" № 0015361404 (далі - оскаржуване рішення) про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 678 400,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 497 700,00 грн., а всього на загальну суму 3 176 100,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.07.2016 № 4147 та направлень на проведення перевірки від 15.07.2015 № 620/26-15-14-04-05 та № 621/26-15-14-04-05 головним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціального аудиту Цілуйком Олександром Ігоровичем, інспектором податкової та митної справи III рангу та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціального аудиту Поляруш Анастасією Петрівною, інспектором податкової та митної справи III рангу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до пп.78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Ліком" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інфопромгруп" за період з 01.07.2015 по 31.10.2015, з ТОВ "Кобос-Трек" за період з 01.02.2016 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено Акт № 183/26-15-14-04-05/30638249 від 11.08.2016, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, встановлено заниження об'єкта оподаткування на загальну суму 14 880 000,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в пп. 3.1. розділу 3 акту перевірки, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 678 400,00 грн., в т. ч. по періодам: 1) за 2015 рік на суму 1 683 000,00 грн.; 2) за 1-й квартал 2016 року на суму 995 400,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки достовірності відображених показників у поданій Декларації з податку на прибуток рядка 02 "фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), фінансової звітності відповідно до національних положень стандартів бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за період з 01.01.2015 до 01.12.2015 та за період з 01.01.2016 до 31.03.2016 на підставі документів, встановлено заниження задекларованих ПП "Ліком" показників за 2015 рік на загальну суму 9350000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Інфорпромгруп" за період з 01.07.2015 по 30.10.2015, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 1 683 000,00 грн, та заниження задекларованих ПП "Ліком" показників за 1-й квартал 2016 року на загальну суму 5530000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Кобос-Трек" за період з 01.01.2016 по 31.03.2016, що призвело до заниження податку на прибуток за 1-й квартал 2016 року на суму 995 400,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2016 року № 0015361404 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 678 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 497 700,00 грн., а всього за загальну суму 3 176 100,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано до Державної фіскальної служби України відповідну скаргу № 102/16 від 02.09.2016, у задоволенні якої відмовлено рішенням Державної фіскальної служби України від 27.10.2016 № 23189/6/99-99-11-01-01-05.

Незгода позивача із даним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, між ПП "Ліком", в особі директора Войцеха Володимира Івановича (постачальник) та ТОВ "Кобос-Трек", в особі директора Чайковської Наталії Андріївни (покупець) було укладено договір поставки від 03.02.2016 № 33, відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари народного споживання на умовах DDP, або EXW, або FCA, в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмового або усного).

На виконання умов даного договору Постачальником передано товар та виписано (оформлено) видаткові накладні, податкові накладні на загальну суму 5 530 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 921 666,74 грн.).

Доводи суду першої інстанції про безтоварність цієї господарської операції з тих підстав, що ТОВ "Кобос-Трек" не подало податкову звітність, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана обставина не може свідчити про невиконання ПП "Ліком" своїх обов'язків за укладеним договором.

Також відповідно до умов договору поставки від 20.06.2015 № 232, укладеного між ПП "Ліком" (постачальник), в особі директора Войцеха В.І. та ТОВ "Інфопромгруп" (покупець), в особі директора Соболєва В.В., постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари народного споживання на умовах DDP, або EXW, або FCA, в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмового або усного).

На виконання умов даного договору Постачальником передано товар та виписано (оформлено) видаткові накладні, податкові накладні на загальну суму 9 350 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 558 333,29 грн.).

Доводи суду першої інстанції полягають у тому, що відсутня реальність вчинення господарських операцій між ПП "Ліком" та ТОВ "Інфопромгруп". Також судом зазначено, що станом на 18.02.2016 ТОВ "Інфопромгруп" свідоцтво ПДВ анульоване. На момент здійснення взаємовідносин з ПП "Ліком", кількість працівників складала 1 особа. Згідно з даними акту, стан підприємства - 12 (припинено, але не знято з обліку, КОР закриті, але не пусті).

Колегія суддів звертає увагу, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагенами, останні були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало статус платника ПДВ.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентами.

В акті перевірки прямо зазначено про наявність у позивача податкових та видаткових накладних, їх надання до перевірки. В акті перевірки не зазначено про наявність претензій до змісту первинних бухгалтерських документів позивача.

Колегія суддів також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Крім того, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій.

У рішеннях ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року «Булвес АД проти Болгарії» зроблено висновок, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи в повному обсязі у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи та первинними документами наданими позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємство "ЛІКОМ"- задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.08.2016 форми «р» №0015361404 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 678 400, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 497 700, 00 грн., а всього на загальну суму 3 176 100, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Бабенко К.А.

Василенко Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 13.07.2018.