Рішення № 75300477, 13.07.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1730/18

РІШЕННЯ

іменем України

13 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою від 14.05.2018, в якій просить суд : 1) визнати протиправною відмову Військового комісару Хмельницького обласної військового комісаріату вих. № 14/925 від 19.04.2018 в наданні ОСОБА_1 статусу «Ветеран військової служби»; 2) зобов'язати Хмельницький обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_1 статус «Ветеран військової служби».

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що йому відмовлено у наданні статусу «Ветеран військової служби», оскільки відповідно до листа № 404/5/1555 Департаменту військової освіти, науки та соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України не має для цього законних підстав, оскільки для встановлення такого статусу на підставі пункту 3 статті 5 Закону вислуга на військовій службі повинна складати 20 років у календарному обчисленні.

Вказує, що загальний термін «вислуга років» застосовується як до календарної, так і до пільгової вислуги. Його ж вислуга років у пільговому обчисленні становить більше20 років.

Ухвалою суду від 15.05.2018 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву від 25.05.2018 за №11/1109, згідно якого надання позивачу, який має вислугу років у збройних силах в календарному обчисленні 18 років 07 місяців, у пільговому - 20 років 03 місяці, статусу ветерана військової служби чинним законодавством не передбачено.

Позивачем подано відповідь на відзив від 11.06.2018, в якій вказує, що пільгова вислуга є підставою для надання йому статусу «Ветеран військової служби».

У запереченні на відповідь позивача на відзив від 13.06.2018 за №11/1208, відповідач знову вказує про те, що надання позивачу статусу ветерана військової служби чинним законодавством не передбачено.

З'ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Згідно витягу з наказу Міністерства оборони України від 1.04.2004 №86, майор ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я. Вислуга років у ЗС: календарна - 18 років 07 міс.; пільгова - 20 років 03 міс. (арк. спр.9 ).

З 03.11.2017 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (захворювання: так, пов'язане з проходженням військової служби), що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 08.11.2017 серії АВ №1082447 (арк. спр.13).

12.02.2018 позивач звернувся до військового комісара Хмельницького ОВК із заявою, у якій просив згідно Закону України "Про статус ветеранів військової служби" надати йому статус ветерана військової служби. До заяви додано: копію посвідчення інваліда армії ІІ групи, копію довідки МСЕК.

Листом від 15.02.2018 за №14/372 Хмельницький обласний військовий комісаріат зазначив, що для вирішення даного питання надіслано лист директору Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України (арк. спр.19 ).

Відповідно до листа від 19.04.2018 за №14/925 Хмельницький обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що згідно з листом з Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України №404/5/1555 від 03.04.2018 року та Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» надати статус ветерана військової служби не має законних підстав (арк. спр.22).

Листом Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України №404/5/1555 від 03.04.2018 констатовано, зокрема, що оскільки у п.3 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» не згадується пільгова вислуга років, як це передбачено пунктами 1 та 5 статті 5 Закону, для встановлення статусу ветерана військової служби на підставі пункту 3 статті 5 Закону вислуга на військовій службі повинна складати 20 років у календарному обчисленні (арк. спр.23).

Відповідно до п.1 ст.5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР) ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили, зокрема, на військовій службі 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

Згідно п. 3 ст. 5 Закону №203/98-ВР ветеранами військової служби визнаються громадяни України: інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження, зокрема, військової служби, і які мають вислугу військової служби 20 років і більше.

Отже, пункт 3 статті 5 Закону №203/98-ВР не містить вимог про наявність календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Відповідно до ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 147 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Броньовський проти Польщі" від 22 червня 2004 року принцип законності передбачає, що положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні.

Відповідно до пункту 184 вказаного рішення ЄСПЛ, верховенство права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати у передбачуваний і узгоджуваний спосіб запроваджені ними закони, а ще й, що безпосередньо випливає з цього обов'язку, забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя.

Таким чином, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності стало наслідком можливості різного тлумачення питання, що стосується позивача, та порушення вимоги "якості закону", передбачену Конвенцією.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідачем не вказано норми закону, яка б вказувала про необхідність наявності 20 років саме календарної вислуги стосовно спірного випадку. Доводи відповідача про те, що інша норма (п.1 ст.5 Закону №203/98-ВР) містить посилання як щодо пільгової, так і календарної вислуги років, є безпідставними, оскільки така норма до спірних правовідносин не підлягає застосуванню.

Отже, в даному випадку Закон №203/98-ВР не відповідає критерію якості, а відповідачем зроблено його тлумачення у найменш сприятливий для позивача спосіб, без належної підстави (відмова не ґрунтується на положенні законодавства), що призвело до порушення прав останнього.

Відтак, рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу «Ветеран військової служби» є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно іншої позовної вимоги - зобов'язання Хмельницького обласного військового комісаріату надати ОСОБА_1 такий статус, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи встановлене судом у цій справі, і також те, що ветеранами військової служби визнаються, зокрема, інваліди II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, і які мають вислугу військової служби 20 років і більше, відповідача слід зобов'язати надати такий статус ОСОБА_1, як такому, що є інвалідом ІІ групи (інвалідність настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби) та має пільгову вислугу військової служби більше 20 років.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону, а позивач довів позовні вимоги, тому позов задовольняється, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Хмельницького обласного військового комісаріату (29000, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 64, код ЄДРПОУ 08202826) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницького обласного військового комісаріату про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби, оформлену листом від 19.04.2018 за №14/925.

Зобов'язати Хмельницький обласний військовий комісаріат прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби.

Судових витрат, які визначені ст.132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Повне рішення складене 13 липня 2018 року

Головуючий суддя А.І. Петричкович