Рішення № 75300238, 05.07.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року справа № 823/1427/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Волобуєва В.А.,

представника відповідача Засунька С.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення частини невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), в якому з урахуванням зміни позовних вимог просить:

- стягнути з відповідача заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 08.06.2017 на користь позивача в сумі 319 грн 44 коп.;

- стягнути з відповідача частину невиплаченого посадового окладу починаючи з 01.03.2016 по 30.06.2016 в сумі 280 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 15.12.2017 по 02.01.2018 на користь позивача в сумі 6125 грн. 89 коп., з врахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів, які підлягають відрахуванню при виплаті грошового забезпечення;

- стягнути з відповідача компенсацію за невикористану в 2017 році відпустку на користь позивача в сумі 5400 грн 00 коп.;

- стягнути з відповідача матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу за 2018 рік на користь позивача в сумі 2400 грн 00 коп.;

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 05.01.2018 по день ухвалення рішення судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що з 01.03.2016 по 30.06.2016 проходив службу в управлінні патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Унаслідок неправильного встановлення посадового окладу при призначенні позивача на посаду йому не виплачено частину посадового окладу за період служби у сумі 280 грн 00 коп. Також позивач вказує, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 у справі № 823/1566/17 стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 04.06.2017 в сумі 3 586 грн 56 коп. Як вказує позивач, унаслідок допущення технічної помилки при обрахунку суми зазначеної в позовній заяві не було враховано 319 грн 44 коп. Позивач 11.12.2017 звернувся до відповідача із заявою про виплату частини неврахованої доплати за службу в нічний час, однак станом на день звернення до суду з даним позовом відповіді не отримав. Крім того у позовній заяві позивач вказує, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 у справі №823/1430/17 його поновлено на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції та стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Наказ про поновлення позивача на посаді відповідно до вказаного рішення суду виконано відповідачем 03.01.2018, а тому, на думку позивача, період з 15.12.2017 по 02.01.2018 є вимушеним прогулом, за який належить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 6 125 грн 89 коп. Також позивачем у позові зазначено, що при звільненні зі служби в поліції 04.01.2018 йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку у сумі 5 400 грн 00 коп. та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2 400 грн 00 коп. Крім того, позивач вказує, що внаслідок затримки розрахунку при звільненні з відповідача належить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 05.01.2018 по день ухвалення рішення судом.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач надав відзив, згідно з яким вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не прибув, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов та вказав, що рішення суду на підставі якого позивача було поновлено на посаді інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_2 з 01.03.2016 проходив службу безпосередньо в управлінні патрульної поліції в м. Черкаси як територіальному (відокремленому) структурному підрозділі Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора роти №3 батальйону управління.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 17.08.2017 № 303 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за ч. 1 ст. 77 цього Закону (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України).

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 у справі № 823/1430/17 позов ОСОБА_2 задоволено повністю - визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 17.08.2017 №303 о/с в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_2 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби; поновлено лейтенанта поліції ОСОБА_2 на службі в управлінні патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора роти №3 батальйону управлінні патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції з 17.08.2017; стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання вказаного рішення суду наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.01.2018 за № 3 о/с позивача поновлено на посаді з 18.08.2017.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.01.2018 № 1о/с відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 вказане рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доказів оскарження позивачем у касаційному порядку постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі №823/1430/17 суду сторони не назвали та не надали.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/1566/17 від 08.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 04.06.2017 в сумі 3 586 грн 56 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є встановлення наявності правових підстав для стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості по виплаті коштів, право на одержання яких виникло у позивача на підставі судових рішень у інших адміністративних справах.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов'язковості судових рішень закріплений і в ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання..

Суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Так, по суті заявлених вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 319 грн 44 коп. по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 08.06.2017 внаслідок допущення технічної помилки при обрахунку суми під час звернення до суду із відповідним позовом, суд зазначає наступне.

Обрахунок розміру належної до виплати позивачу доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 08.06.2017 був предметом розгляду Черкаським окружним адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи 823/1566/17.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 823/1566/17 від 08.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 04.06.2017 в сумі 3 586 грн 56 коп.

Отже, враховуючи підстави та предмет спору вбачається, що позивач, звертаючись із вимогою стягнути з відповідача заборгованість по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.03.2016 по 08.06.2017 в сумі 319 грн 44 коп. - фактично оскаржує розмір доплати за службу в нічний час, стягнутої за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Статтею 253 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі необхідності суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви

Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів з дня її надходження.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить висновку, що у задоволенні вказаної позовної вимоги належить відмовити.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає про таке.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання урегульовано положеннями наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260.

Схема окладів поліцейських стройових підрозділів поліції затверджено додатком 8 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Додатком 10 вказаної постави Кабінету Міністрів України затверджено схему посадових окладів поліцейських з числа молодшого складу поліції.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що посадовий оклад позивача, призначеного 24.03.2016 наказом № 56 о/с на посаду середнього складу - інспектора роти №3 не залежить від звання у якому перебував позивач.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 13 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі.

Поліцейським, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - шести років, матеріальна допомога не надається.

Отже, надання матеріальної допомоги є правом керівника на прийняття такого рішення при наявності такої можливості, тобто асигнувань на зазначені цілі.

Абзацом 7 п. 8 Розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.01.2018 за № 3 о/с позивача поновлено на службі в поліції з 18.08.2017, наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.01.2018 № 1о/с відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції.

Одночасно суд наголошує, що звертаючись до суду із вимогами про стягнення з відповідача частини невиплаченого посадового окладу починаючи з 01.03.2016 по 30.06.2016, середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 15.12.2017 по 02.01.2018, компенсації за невикористану в 2017 році відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу за 2018 рік, позивач посилається на те, що обов'язок відповідача щодо виплати заявлених у позовній заяві сум виник у відповідача на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 у справі № 823/1430/17.

Однак, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного веб-порталу судової влади України судом встановлено, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 у справі №823/1430/17 не набрало законної сили, оскільки скасоване постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018.

Таким чином на підставі вищевикладеного та враховуючи, що рішення суду на підставі якого позивача було поновлено на посаді та стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на час розгляду даної справи не набрало законної сили, доказів оскарження позивачем у касаційному порядку постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі № 823/1430/17 суду надано не було, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати невиплаченого грошового забезпечення при звільненні працівника по день фактичного розрахунку, починаючи з 05.01.2018 по день ухвалення рішення судом, суд зазначає про таке.

Згідно з наданим розрахунковим листом за січень 2018 року позивачу виплачено грошове забезпечення за 2 дні січня 2018 року у сумі 551 грн 70 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, виходячи з наведених вимог закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Враховуючи, що підставою для звернення позивача до суду з даною вимогою є затримка у виплаті йому грошового забезпечення при повторному звільненні після поновлення позивача на службі в поліції на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову і в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код 40108646) про стягнення частини невиплаченої заробітної плати - відмовити повністю.

Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення в повному обсязі складено 16.07.2018.