Рішення № 75300093, 09.07.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1941/18

РІШЕННЯ

іменем України

09 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

за участі:секретаря судового засідання Музики Д.О. позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Ратушної Т.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.04.2018 №813/с-8 щодо відмови виконати Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 та Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 у нарахуванні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст. ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.11.2011 неправомірними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконати Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 та Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 та здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично виплачених сум;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконати Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 та Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 нарахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_1 за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заборгованості по пенсії, згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строки їх виплати".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 2-ї групи, що підтверджується посвідченнями.

Вказав, що відповідно до постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013, суд вирішив зобов'язати УПФУ у Дунаєвецькому районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії інваліду ІІ групи Чорнобильської катастрофи з 01.12.2010 в розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.54 та ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та забезпечити в подальшому її виплату відповідно до цього закону.

Однак, починаючи з 01.11.2011, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу не правильно виплачувало державну пенсію згідно рішення суду.

22.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку згідно рішень судів. Листом від 03.04.2018 за №813/С-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що норми статей 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначено, що у 2016-2018 роках бюджетні призначення та виплату пенсій відповідно до ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначені у інших розмірах, ніж ті, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачені.

Позивач, вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.06.2018 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду. Відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 09.07.2018.

02.07.2018 до суду надійшов відзив відповідача, в якому він просив відмовити у задоволення позовних вимог. Зазначив, що на виконання постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 позивачу виплачено пенсії в сумі 40656,10 грн. за період з 01.12.2010 по 22.07.2011.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" було передбачено, що у 2011 році норма та положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України. Кошти в Державному бюджеті були передбачені з урахуванням розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745.

Відповідно до Прикінцевих положень Законів України "Про Державний бюджет України" на 2012, 2013, 2014 та 2015 роки, норми і положення статтей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З 01.01.2012 питання встановлення та фінансування пенсій згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" регулювалось постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

До того ж, відповідно до Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, що набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, текст статті 50 викладено у новій редакції. Тобто, з 01.01.2015 отримало своє чітке нормативно-правове регулювання визначення розмірів пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, що віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Вказав, що оскільки що у 2016-2018 роках бюджетні призначення та виплату пенсій відповідно до ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не передбачені, підстав для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає.

09.07.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що пріоритетним є застосування до правовідносин із соціального захисту осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили порівняно з нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві.

Заслухавши вступні пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд зазначає наступне.

У період з 06.06.1986 по 24.06.1986 ОСОБА_1 перебував на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що підтверджується архівною довідкою №698 від 06.07.2004 виданою Галузевим державним архівом Міністерства оборони України.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії 2-18 АГ №298444 від 06.11.2002 та витягом із акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕК серії ХМ №221271.

Відповідно до постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013, суд вирішив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі здійснити перерахунок та виплату пенсії інваліду 2-ї групи Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 з 01.12.2010 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно ст.54 та ст.50 щомісячної додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком Закону України "Про статус та соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та забезпечити в подальшому її виплату відповідно до цього закону.

На виконання постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 позивачу виплачено пенсії в сумі 40656,10 грн. за період з 01.12.2010 по 22.07.2011.

22.03.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку згідно рішень судів.

Листом від 03.04.2018 за №813/С-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що у 2016-2018 роках бюджетні призначення та виплату пенсій відповідно до ст.50 та ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи", визначені у інших розмірах, ніж ті, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачені.

Вважаючи відмову відповідача такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 49 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 № 3491-VI (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Положення пункту 4 розділу VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року №2857-VI з наступними змінами, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Таким чином, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), норми і положення статей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014, який набрав чинності 03.08.2014, доповнено розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Крім того, 28.12.2014 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У 2016-2018 роках бюджетні призначення та виплату пенсій відповідно до ст.50 та ст.54 Закону №796-ХІІ також не передбачені.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, в вказаному рішенні зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 09.10.1979 констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland) від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У пункті 21 рішення від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавства, Суд констатує, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічний висновок зроблений в рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

З аналізу наведених норм суд вважає, що визначення порядку та розмірів виплат категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі і позивачу, делеговано Кабінету Міністрів України.

Таким чином, відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, діяв правомірно. Тому відсутні підстави для визнання неправомірними Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.04.2018 №813/с-8 щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст. ст.50, 54 Закону №796-ХІІ з 01.11.2011.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії у зв'язку із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до ст.ст. 8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ з розрахунку 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити зазначену заборгованість з 01.11.2011 за відрахуванням фактично виплачених сум, є похідними від перших вимог та не належать до задоволення, оскільки відсутні ознаки протиправності дій відповідачів при його не здійсненні.

Статтею 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки відсутні правові підстави для висновку про втрату позивачем частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, слід відмовити в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити компенсацію ОСОБА_1 за втрату частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заборгованості по пенсії, згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строки їх виплати".

Позовні вимоги щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконати Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.03.2011 по справі №2-а-1173/11 та Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 не може вирішуватися в межах розгляду цієї справи, оскільки законодавчо встановлений порядок для виконання судових рішень.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, а позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати позивачу не відшкодовуються. Доказів понесення судових витрат відповідачем суду не надано.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 32400, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 липня 2018 року

Головуючий суддя Г.В. Лабань