Рішення № 75299965, 11.07.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/736/18

11 липня 2018 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю: секретаря судового засідання Придаткевич Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сліворського О.Ю., довіреність №11/01/27-2017 від 10.01.2017

свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (надалі - ГУНП в Тернопільській області), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 №879 в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 №78 о/с "По особовому складу" в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту);

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області з 26.03.2018;

- зобов'язати нарахувати та стягнути з ГУНП в Тернопільській області в користь майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2018.

21.06.2018 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, однак ухвалою суду від 22.06.2018 вказану заяву повернуто позивачу на підставі частини сьомої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.03.2018 на виконання наказу ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 №879 його було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) на підставі наказу відповідача від 26.03.2018 №78 о/с.

Вважаючи вказані накази такими, що порушують права позивача та виданими ГУНП в Тернопільській області за відсутності належних на те правових підстав і з порушенням встановленого порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

02.05.2018 ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 23.05.2018 о 10:00 год. 23.05.2018 розгляд справи відкладено на 26.06.2018 о 10:00 год. 26.06.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 11.07.2018 о 14:30 год.

У судовому засіданні 11.07.2018 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення став висновок службового розслідування від 26.03.2018 за фактом грубого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 При цьому, взято до уваги складений відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення серії БД №066817 від 24.03.2018 про порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП. Проте постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.05.2018 у справі №607/5343/18, яка набрала законної сили, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Відтак, позивач стверджує, що вказана постанова має преюдиційне значення для розгляду даної справи, оскільки спростовує висновок службового розслідування від 26.03.2018, який покладено в основу оскаржених наказів. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.07.2018 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того, представник відповідача зазначив, що наявність або відсутність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення жодним чином не впливає на прийняття рішення ГУНП в Тернопільській області, так як факт порушення позивачем службової та транспортної дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, які встановлені службовим розслідуванням, в тому числі щодо фіксування факту перебування позивача за кермом транспортного засобу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмови в проходженні огляду на стан сп'яніння, відмови у наданні пояснень при проведенні службового розслідування, письмовими поясненнями працівників патрульної поліції та свідків. Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції було грубе порушення ним службової дисципліни, що проявилось в тому числі у недотриманні вимог Присяги працівника поліції, а не притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а не дисциплінарного проступку.

З врахуванням вказаного, оскаржені накази видані ГУНП в Тернопільській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відтак, на думку представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Наказом ГУНП в Тернопільській області від 20.02.2018 №43 о/с "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 (№0104584) призначено на посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 20.02.2018 (арк.спр.20).

24.03.2018 о 03.36 у м. Тернополі по вул. Бродівська, нарядом працівників УПП в Тернопільській області ДПП Національної поліції України (далі - УПП) "Юпітер - 0109" в складі інспектора роти №2 батальйону УПП лейтенанта поліції ОСОБА_6 та поліцейських цієї ж роти рядового поліції ОСОБА_7 та рядового поліції ОСОБА_5 в ході нагляду за дорожнім рухом у зв'язку із орієнтуванням, було зупинено автомобіль ЗАЗ 110307-40 НОМЕР_2, під керуванням старшого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_8

Під час спілкування із майором поліції ОСОБА_8 патрульні поліцейські виявили у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів.

Патрульними у присутності 2-х свідків гр. ОСОБА_3 жителя АДРЕСА_1 та гр. ОСОБА_4 жителя АДРЕСА_2, було запропоновано позивачу пройти відповідний огляд за допомогою приладу газоаналізатора "Drager Alcotest 6820" (повірка дійсна до 04.10.2018), з метою підтвердження чи спростування факту перебування в стані сп'яніння та керування в такому стані транспортним засобом.

В присутності вищевказаних свідків позивач відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу, а також від проходження огляду в спеціалізованому медичному закладі КУТОР ТОНД; по даному факту вищевказані громадяни надали письмові пояснення (арк.спр.34-35).

Із урахуванням вказаних обставин відносно ОСОБА_8 рядовим поліції ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 066817 від 24.03.2018 про порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 КУпАП. Від підписів у протоколі позивач в присутності свідків гр. ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_11 відмовився (арк.спр.29). Вказані свідки надали письмові пояснення по даному факту (арк.спр.30,33).

24.03.2018 на ім'я начальника ГУНП в Тернопільській області полковника поліції ОСОБА_12 направлено подання з метою розгляду та організації проведення службового розслідування з приводу порушення службової дисципліни майором поліції ОСОБА_1 (арк.спр.21).

Наказом ГУНП в Тернопільській області від 24.03.2018 №874 за фактом грубого порушення транспортної дисципліни з боку старшого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в області майора поліції ОСОБА_1 та на підставі наказу МВС України від 12.03.2015 №230 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України" призначено службове розслідування, проведення якого доручено старшому інспектору ВІОС УКЗ ГУНП в Тернопільській області капітану поліції ОСОБА_13 (арк.спр.22).

Результати службового розслідування оформлені висновком від 26.03.2018, з якого вбачається, що в ході службового розслідування опитані рядовий поліції ОСОБА_7, рядовий поліції ОСОБА_5 та лейтенант поліції ОСОБА_14, які повністю підтвердили, що 24.03.2018 майор поліції ОСОБА_8 перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та під час спілкування повідомив, що є працівником поліції, від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння у будь-якій передбаченій законом процедурі останній в категоричній формі відмовився в присутності свідків (арк.спр.23-24). Вказані особи надали свої письмові пояснення з приводу зазначеного (арк.спр.32,36,37-38). Також у висновку вказано, що майор поліції ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за свої незаконні дії, в порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу НП України від 09.11.2016 №1179, не дотримуючись професійної та службової етики, замість того, щоб сприяти у проведенні повного та всебічного службового розслідування, зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, проявив неповагу та нещирість до колег по службі і у зухвалій формі відмовився дати пояснення про всі обставини вищевказаної події (арк.спр.23-24). Так, 26.03.2018 старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_13 складено акт №964/2/03/2018 про відмову надати пояснення, з якого вбачається, що 26.03.2018 ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення в рамках службового розслідування за фактом порушення службової та транспортної дисципліни. Однак, ОСОБА_1 відмовився, зазначивши, що не має бажання надавати пояснення, усно у відповідь на поставлені питання не пояснив, при цьому проявив зухвалість та нещирість (арк.спр.28).

Разом з цим, старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_13 26.03.2018 подано рапорт на ім'я начальника УКЗ ГУНП в Тернопільській області полковника поліції ОСОБА_15 про те, що майору поліції ОСОБА_1 в рамках службового розслідування по факту порушення службової та транспортної дисципліни неодноразово 24.03.2018, 25.03.2018 та 26.03.2018 пропонувалось надати пояснення, проте останній категорично відмовився надавати будь-які пояснення (арк.спр.27).

Крім того, у висновку службового розслідування зазначено, що протягом служби в ОВС та поліції майор поліції ОСОБА_1 неодноразово допускав грубі порушення службової дисципліни, 8 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності та має діюче дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, оголошеної наказом НП України від 05.05.2017 №636 за неналежне виконання службових обов'язків.

За підсумками службового розслідування за грубе порушення службової та транспортної дисципліни, вимог керівництва МВС України, Національної поліції України, ГУНП в Тернопільській області щодо суворого дотримання законності та службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги поліцейського, наказу НП України від 09.11.2016 №1179 "Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських", недотримання професійної та службової етики, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння при підозрі на керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, старшого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів майора поліції ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в Національній поліції України, про що вказано у висновку службового розслідування (арк.спр.23-24).

26.03.2018 ГУНП в Тернопільській області винесено наказ №879 "Про грубе порушення службової та транспортної дисципліни, допущене майором поліції ОСОБА_1 та покарання винних", відповідно до якого наказано старшого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції України (арк.спр.41-42).

Наказом ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 №78 о/с "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (арк.спр.43).

26.03.2018 № 969/2/05/2018 за трьома відомими ГУНП в Тернопільській області можливими адресами проживання позивача (АДРЕСА_3) було надіслано письмове повідомлення від 26.03.2018 №969/2/05/2018 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі наказів ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 №879 та від 26.03.2018 №78 о/с. До повідомлення долучено витяг з наказу ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 № 78 о/с. Одночасно позивачу було запропоновано прибути до УКЗ ГУНП для ознайомлення з наказами про його звільнення та отримання трудової книжки (парк.спр.44-46).

В зв'язку з неприбуттям позивача до ГУНП в Тернопільській області 30.03.2018 на всі вищевказані адреси було повторно надіслано повідомлення з аналогічним змістом від 30.03.2018 №1002/2/05/2018 разом з витягом з наказу ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 № 78 о/с. (арк.спр.47-49).

Наказом ГУНП в Тернопільській області від 05.05.2018 № 123 о/с "По особовому складу" на підставі довідки Кременецької районної комунальної лікарні від 23.03.2018 №53 внесено зміни до наказу ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 №78 о/с а саме змінено дату звільнення з 26.03.2018 на 31.03.2018 (арк.спр.51).

Відповідне повідомлення про внесення змін до наказу ГУНП в Тернопільській області від 26.03.2018 №78 о/с про звільнення ОСОБА_1 в частині дати звільнення було надіслано позивачу листом від 05.05.2018 № 1291/2/05/2018 (арк.спр.52).

Не погодившись з наказами відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VІІІ, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За змістом частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно зі статтею 18 Закону №580-VІІІ, поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону №580-VІІІ, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За нормами пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

До набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VIII, яким затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

Згідно з статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Враховуючи вищезазначені приписи, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Суд зазначає, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника органів внутрішніх справ і його ставлення до вчиненого.

У статті 14 Дисциплінарного статуту вказано, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з пунктом 5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Таким чином, повноваження щодо призначення службового розслідування, оцінки результатів його проведення, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника.

В свою чергу, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи.

Як встановлено судом, при визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано попередню поведінку позивача, а саме той факт, що протягом служби в ОВС та поліції майор поліції ОСОБА_8 неодноразово допускав грубі порушення службової дисципліни, 8 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності. А на час проведення службового розслідування мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, оголошеної за неналежне виконання службових обов'язків наказом Національної поліції України від 05.05.2017 №636, що свідчить про те, що належних висновків він не зробив та продовжував порушувати службову дисципліну.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції уповноваженим керівником враховано суть діяння, обставини його скоєння та характеристику позивача за попередній період служби.

Перед накладенням на позивача стягнення у вигляді звільнення зі служби, ГУНП в Тернопільській області отримало письмову згоду Тернопільської обласної профспілкової організації Профспілки атестованих працівників ОВС України, яка оформлена листом від 26.03.2018 №9 (арк.спр.40).

Таким чином, під час службового розслідування встановлено та не спростовано у ході судового розгляду справи, що майор поліції ОСОБА_8, маючи не зняте дисциплінарне стягнення, продовжував допускати порушення службової та транспортної дисципліни, а саме - свідомо ігнорував вимоги керівництва МВС України, Національної поліції України та ГУНП в Тернопільській області щодо необхідності неухильного дотримання службової та транспортної дисципліни, а також порушив вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги поліцейського, наказу НП України від 09.11.2016 №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських". Позивач, як працівник поліції, будучи зобов'язаним, відповідно до статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, Правил дорожнього руху, неухильно виконувати вимоги статутів і наказів начальників та бути прикладом у дотриманні законності та службової дисципліни, замість того щоб сприяти у зміцненні службової дисципліни, недотримуючись професійної та службової етики, допустив грубе порушення транспортної та службової дисципліни.

Факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, які встановлені службовим розслідуванням, письмовими поясненнями працівників патрульної поліції та свідків, в тому числі щодо відмови в проходженні огляду на стан сп'яніння, відмови у наданні пояснень при проведенні службового розслідування.

Дані обставини також підтвердили ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, допитані в судовому засіданні 11.07.2018 у якості свідків.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що ОСОБА_1 порушив Присягу працівника поліції, вимоги статей 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", вимоги Правил етичної поведінки поліцейських, тобто скоїв вчинок, який дискредитує звання поліцейського Національної поліції України.

В той же час, суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно посилань, як на підставу протиправного винесення оскаржених наказів, на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.05.2018 у справі №607/5343/18, якою провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржених наказів, позивача звільнено саме за порушення службової та транспортної дисципліни. Тобто в даному випадку звільнення за порушення дисципліни є окремою підставою для звільнення поліцейського, яке ніяк не пов'язано з кінцевим рішенням у вищезазначеній адміністративній справі.

Приписами статті 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

При цьому, право накладати дисциплінарні стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту віднесено до компетенції відповідача за результатом службового розслідування та не пов'язано з рішенням суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В той же час суд погоджується з аргументами представника відповідача про те, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 став саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

Суд наголошує, що в даному випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що в силу положень частини першої статті 64 Закону №580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

З огляду на викладене, суд зазначає, що до старшого слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів майора поліції ОСОБА_1 правомірно застосовано крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в Національній поліції України. Стягнення було накладене у строки, визначені статтею 16 Дисциплінарного статуту та з урахуванням приписів частини дев'ятої статті 14 Дисциплінарного статуту щодо тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, попередньої поведінки особи та невизнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Валова 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40108720) про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 липня 2018 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.