Рішення № 75299806, 05.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

5.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/984/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.

та

представників сторін:

від позивача - Андрєєв А.М. (довіреність від 26.12.2017 № 12)

від відповідача - Вишневська Г.С. (довіреність від 05.03.2018 № 105)

розглянувши в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в судовому засіданні справу за позовом

публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (далі - позивач, ПАТ «Луганськгаз») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо незабезпечення належного розгляду заяви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» від 22 лютого 2018 року про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» у бік економічно обґрунтованого;

- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належним чином розглянути питання щодо встановлення для публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, та за наслідками розгляду прийняти рішення, зокрема, щодо включення до складу такого тарифу: витрат на придбання природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормативних витрат на період 2018 року в обсязі, розрахованому відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 571/7892, та Методики визначення питомих витрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 жовтня 2003 року № 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1224/8545; компенсації недоотриманої тарифної виручки у зв'язку із зменшенням обсягів розподілу природного газу у 2015-2017 роках в сумі 146325,7 тис. грн без ПДВ; компенсації зобов'язань 2015-2017 років згідно з договорами реструктуризації заборгованості за природний газ перед ДК «Газ України» за попередні періоди в розмірі 64329,5 тис. грн без ПДВ; витрат на забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових в розмірі 16572,1 тис. грн без ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на відкритому обговорюванні (відкритому слуханні) проекту Плану розвитку ПАТ «Луганськгаз» на 2018-2027 рр. та проекту розрахунку структури тарифу (річної планової тарифної виручки) на послуги розподілу природного газу на 2018 рік ПАТ «Луганськгаз», яке відбулося 16 лютого 2018 року у м. Сєвєродонецьку Луганської області, обґрунтовано необхідність внесення змін до структури тарифу (річної планової тарифної виручки) на послуги розподілу природного газу для побутових та непобутових споживачів, для покриття витрат компанії, необхідних для забезпечення фінансування безаварійного та безпечного розподілу природного газу на території Луганської області.

На підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 розділу IV та пункту 2.1 розділу ІІ Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2013 року № 369 (далі - Процедура № 369), позивач 22 лютого 2018 року звернувся до відповідача з заявою за вихідним № 01-02-37/437 про встановлення економічно обґрунтованого тарифу, в якій просив переглянути тариф на розподіл природного газу і газу (метану) вугільних родовищ, але відповіді у встановлений 30-денний строк не отримав.

Враховуючи викладене, вважає, що відповідач допускає бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 22 лютого 2018 року про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами у бік економічно обґрунтованого, невиконання вимог чинного законодавства, що регламентує порядок розгляду таких заяв, внаслідок чого чинний на час винесення рішення тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 15 грудня 2016 року № 2296, не забезпечує позивачу відшкодування його обґрунтованих витрат в частині компенсації витрат природного газу для потреб ВТВ минулих періодів 2014-2016 року.

З посиланням на норму частини шостої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви від 22 лютого 2018 року та невстановленні нового тарифу для позивача, протиправною та просить зобов'язати відповідача належним чином розглянути заяву позивача від 22 лютого 2018 року та прийняти рішення за наслідками її розгляду.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, позов не визнала, про що подала відзив на позовну заяву від 20 квітня 2018 року за № 192/15-18, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (т. 2 арк. спр. 63-73). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що листом від 22 березня 2018 року № 01-02-37/438 публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» (вхідний № Т-108/18 від 06 березня 2018 року) звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із заявою про встановлення (перегляд) тарифу. Ураховуючи те, що додані до заяви документи відповідали пункту 2.1 Процедури № 369, відповідачем не було застосовано положення абзацу другого пункту 3.1 Процедури № 369, яким передбачено, що у разу надання неповного пакету документів, визначеного пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури, заява не розглядається, про що НКРЕ повідомляє заявника у письмовій формі у 10-денний строк з дня надходження таких документів до НКРЕ та повертає їх заявнику. Здійснивши аналіз наданої позивачем заяви та доданих до неї документів, листом від 22 березня 2018 року № 2840/16.1.1/7-18 було надано обґрунтовану відповідь у встановлені чинним законодавством терміни, зокрема, у 30 денний строк. Таким чином, резюмує відповідач, твердження позивача про вчинення НКРЕКП бездіяльності щодо розгляду заяви ПАТ «Луганськгаз», наданої листом, є передчасними та не відповідають обставинам справи, а отже підстави для задоволення позову відсутні. У листі НКРЕКП від 22 березня 2018 року № 2840/16.1.1/7-18 наголошувалась увага позивача на тому, що листом НКРЕКП від 29 грудня 2017 року № 13405/16.1./7-17 ПАТ «Луганськгаз» було надано детальні пояснення, що копії документів, які надаються до НКРЕКП для перегляду тарифу, мають бути оформлені належним чином, а саме підтверджені підписами уповноважених представників Міненерговугілля та мають бути оформлені відповідно до чинного законодавства. За відсутності зазначених підписаних документів НКРЕКП не мала законних підстав враховувати зазначену суму відрахувань плати за надане в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора, що була зазначена одноосібно ПАТ «Луганськгаз» у додатку до договору. Оскільки заява від 22 лютого 2018 року про перегляд тарифу не враховувала попередні рекомендації НКРЕКП, сформовані згідно з вимогами чинного законодавства, адже надана позивачем інформація не була оформлена належним чином, що повністю спростовує хибні твердження позивача про «не розгляд належним чином», а тому підстави для задоволенні позовної заяви відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання НКРЕКП належним чином розглянути питання щодо встановлення для позивача економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами та за наслідками розгляду прийняти рішення щодо включення до складу такого тарифу певних витрат у визначеному позивачем розмірі, відповідач вказав, що зазначене виходить за межі адміністративного судочинства, адже визначення розміру таких складових у структурі тарифу віднесено до внутрішньої компетенції НКРЕКП. Жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати та/або переглядати тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, без врахування постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових».

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивач подав відповідь на відзив від 24 травня 2018 року за № 01-02-43/947, в якій вказав, що Процедурою № 369 чітко визначено порядок та строки, протягом яких НКРЕКП має право зупинити розгляд заяви та доданих до неї документів або повернути заявнику, а у разі відповідності заяви та доданих до неї документів розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕКП. Зі змісту відповіді НКРЕКП від 22 березня 2018 року № 2840/16.1.1/7-18 вбачається, що НКРЕКП було надано відповіді ПАТ «Луганськгаз» на листи від 22 серпня 2018 року за № 01-02-37/1584 та від 15 серпня 2017 року № 01-02-37/1539. Відповіді за наслідками розгляду заяви позивача від 22 лютого 2018 року № 01-02-37/438 про встановлення економічно обґрунтованого тарифу, відповідачем не надано. В листі від 22 березня 2018 року № 2840/16.1.1/7-18 НКРЕКП не конкретизовано, чи було відмовлено у розгляді заяв позивача та саме в розгляді якої було відмовлено, не було повідомлено про необхідність надання додаткових матеріалів чи додаткового вивчення документів, не було повідомлено про необґрунтованість наведених позивачем розрахунків витрат, що саме й свідчить про бездіяльність. Відповідач в порушення норм чинного законодавства та власних нормативних актів допустив бездіяльність, не розглянувши належним чином заяву позивача про перегляд тарифу, не повідомив про наслідки її розгляду, а також не усунув існуючої протягом тривалого часу невідповідності тарифів фактичним витратам позивача, внаслідок чого для позивача залишається чинним економічно необґрунтований та дискримінаційний тариф, який не покриває витрат позивача на придбання природного газу для потреб ВТВ (т. 2 арк. спр. 102-104).

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, відповідач подав заперечення від 04 червня 2018 року за № 257/15-18, в яких повторно акцентував увагу суду, що листом від 22 березня 2018 року № 2840/16.1.1/7-18 НКРЕКП повторно застерігала ПАТ «Луганськгаз» від порушення чинного законодавства, зокрема, від порушення вимог пункту 2.5 Процедури № 369 щодо обґрунтування кожної складової витрат. Крім того, за твердженням відповідача, додатковим підтвердженням (доказом) необґрунтованості позовних вимог є лист Міненерговугілля від 23 березня 2018 року № 31.1-ВИХ/399-18, додатком до якого є протокол наради Міненерговугілля від 20 березня 2018 року, з якого вбачається, що ПАТ «Луганськгаз» не повідомлено Міненерговугілля про залишкову балансову вартість складових газорозподільних систем, які обліковуються на його балансі як «державні» згідно діючих між Міненерговугілля та Операторами ГРМ додатків до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових (т. 2 арк. спр. 121-122).

Ухвалою від 10 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 26 квітня 2018 року о 10 год. 00 хв. (т. 1 арк. спр. 1-2).

26 квітня 2018 року підготовче засідання відкладено, наступне підготовче засідання призначено на 29 травня 2018 року о 15 год. 00 хв. (т. 2 арк. спр. 59).

Ухвалою від 17 травня 2018 року задоволено клопотання відповідача про участь його представника у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції (т. 2 арк. спр. 95-96).

Ухвалою від 29 травня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів (т. 2 арк. спр. 100-101).

У підготовчому засіданні 29 травня 2018 року відповідачу встановлено строк для надання заперечень до 07 червня 2018 року та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14 червня 2018 року до 10 год. 00 хв. (т. 2 арк. спр. 111-112).

Ухвалою від 06 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь його представника у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції внаслідок встановлення судом перешкоди для розгляду справи в режимі відеоконференції (т. 2 арк. спр. 117-118).

Ухвалою від 14 червня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 05 липня 2018 року о 09 год. 30 хв. (т. 2 арк. спр. 150-151).

Ухвалою від 25 червня 2018 року задоволено клопотання відповідача про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т. 2 арк. спр. 158-159).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ПАТ «Луганськгаз» (ідентифікаційний код 05451150) є юридичною особою, зареєстрованою 11 травня 1994 року, місцезнаходженням якої є Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 87, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10 квітня 2018 року за № 1003843110, та здійснює свою діяльність на підставі статуту (т. 1 арк. спр. 10-12, 132-135).

ПАТ «Луганськгаз» здійснює діяльність з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ на підставі ліцензії серія АВ № 527279, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України 26 серпня 2010 року, та входить до переліку суб'єктів природних монополій (т. 1 арк. спр. 23, 24).

Листом від 22 лютого 2018 року за № 01-02-37/438 ПАТ «Луганськгаз» звернулось до НКРЕКП із заявою про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року та доданими до неї документами, перелік яких наведений в листі від 22 лютого 2018 року за № 01-02-37/438 (т. 1 арк. спр. 79-81, 81 зв., 82-118, 144-146, 147, 148-255; т. 2 арк. спр. 1-54).

Листом від 22 березня 2018 року за № 2840/16.1.1/7-18 (т. 1 арк. спр. 120; т. 2 арк. спр. 55) НКРЕКП розглянула лист ПАТ «Луганськгаз» від 22 лютого 2018 року № 01-02-37/438 та повідомила позивачу, що ПАТ «Луганськгаз» листом від 24 листопада 2017 року № 01-02-37/2298 (далі - лист від 24 листопада 2017 року), додатками до якого були листи від 22 серпня 2017 року № 01-02-37/1584 та від 15 серпня 2017 року № 01-02-37/1539, надало копії Додаткової угоди з додатками, які не були оформлені належним чином, та повторно звернувся з проханням забезпечити прийняття рішення щодо перегляду рівня структури тарифу для ПАТ «Луганськгаз» з урахуванням витрат, пов'язаних з відрахуванням плати за право експлуатації державного майна.

В листі від 22 березня 2018 року за № 2840/16.1.1/7-18 акцентовано увагу на тому, що ігноруючи вимоги НКРЕКП зазначеним листом ПАТ «Луганськгаз» надало не підписаний зі сторони Міненерговугілля Протокол розбіжностей до Додаткової угоди № 1, у якому підприємством в одноосібному порядку було визначено, що плата за експлуатацію газорозподільних систем або їх складових, що є державним майном, мала здійснюватися ПАТ «Луганськгаз» за умови включення такої плати до структури тарифу.

Також у наданому ПАТ «Луганськгаз» пакеті документів від 24 листопада 2017 року (який містить копії попередніх звернень та їх дублює) для перегляду рівня діючої структури тарифу, зокрема, у Додатку до Договору у Переліку державного майна, яке перебуває на балансі підприємства ПАТ «Луганськгаз» та надається на праві господарського відання, було вказано суми визначені станом на 31 грудня 2016 року та не були підтверджені підписами уповноважених представників Міненерговугілля відповідно до вимог Постанови № 95.

У відповідь НКРЕКП листом від 29 грудня 2017 року № 13405/16.1./7-17 (далі - лист від 29 грудня 2017 року) детально пояснила, що копії документів, які надаються до НКРЕКП для перегляду тарифу, мають бути оформлені належним чином, а саме підтверджені підписами уповноважених представників Міненерговугілля та мають бути оформлені відповідно до чинного законодавства. Крім того НКРЕКП у листі від 29 грудня 2017 року повторно наголосила, що листом від 01 вересня 2017 року № 9567/16.1.1/7-17 надавала рекомендації щодо необхідності надання завірених належним чином документів. Проте, ПАТ «Луганськгаз» усупереч рекомендаціям НКРЕКП листом від 22 лютого 2018 року № 01-02-37/438 повторно звернулось до НКРЕКП з того самого питання щодо перегляду діючої структури тарифу, при цьому зазначило у своєму листі, що до розрахунку структури тарифу було внесено елемент статті витрат «Плата за надання в експлуатацію державних систем або їх складових, згідно постанови КМУ від 21 лютого 2017 року № 95, пов'язаних із забезпеченням ефективного використання газорозподільних систем або їх складових», проте до НКРЕКП не було надано підтверджений підписами уповноважених представників Міненерговугілля Перелік державного майна, яке перебуває на балансі підприємства ПАТ «Луганськгаз» та надається на праві господарського відання.

Таким чином, зазначено в листі від 22 березня 2018 року за № 2840/16.1.1/7-18, ПАТ «Луганськгаз» звертається з одного і того ж питання, нехтуючи вимогами НКРЕКП щодо надання необхідних документів, свідомо порушує вимоги положень пункту 2.5 Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2013 року № 369, щодо обґрунтування кожної складової витрат. Тому НКРЕКП повторно застерігає ПАТ «Луганськгаз» від порушення чинного законодавства та наголошує, що за відсутності зазначених підписаних документів НКРЕКП не має законних підстав враховувати вказані суми відрахувань плати за надане в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора (т. 1 арк. спр. 120; т. 2 арк. спр. 55).

Вирішуючи позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура № 369 застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при встановленні або перегляді тарифів: на транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами; на транспортування природного газу та газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами; на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; на закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (пункт 1.2 розділу І Процедури № 369).

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Процедури № 369 для встановлення тарифу, визначеного у пункті 1.2 розділу І цієї Процедури, суб'єкт господарювання подає до НКРЕ не пізніше ніж за 30 робочих днів до початку планованого періоду заяву про встановлення тарифу (далі - заява) за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Процедури, до якої додаються передбачені підпунктами 2.1.1-2.1.12 документи.

Суб'єкт господарювання обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду ліцензованої НКРЕ діяльності, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) та прибутку документами, визначеними пунктом 2.1 цього розділу (пункт 2.5 розділу ІІ Процедури № 369).

Розділом ІІІ Процедури № 369 визначений порядок розгляду заяви. Так, пунктом 3.1 розділу ІІІ Процедури № 369 передбачено, що:

заява та документи, що до неї додаються, перевіряються структурним підрозділом НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, щодо її відповідності вимогам цієї Процедури;

у разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури, заява не розглядається, про що НКРЕ повідомляє заявника у письмовій формі у 10-денний строк з дня надходження таких документів до НКРЕ та повертає їх заявнику;

у разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури, відповідний структурний підрозділ НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕ;

у разі потреби НКРЕ може звернутися до суб'єкта господарювання, що провадить або має намір провадити господарську діяльність, зазначену у пункті 1.3 розділу І цієї Процедури, щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб'єктом господарювання до НКРЕ у визначений нею строк, підписані керівником та засвідчені печаткою суб'єкта господарювання;

розгляд заяви призупиняється на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу або інвестиційної програми, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕ виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕ письмово повідомляє суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ Процедури № 369 НКРЕ може відмовити суб'єкту господарювання у встановленні або перегляді тарифу або знизити його рівень у разі:

встановлення факту нецільового використання коштів, передбачених структурою встановленого тарифу, або фінансової неспроможності та економічної недоцільності здійснення відповідного виду ліцензованої діяльності суб'єктом господарювання, який має намір його провадити;

надання до НКРЕ недостовірної інформації або необґрунтованості складових витрат, визначених розділом ІІ цієї Процедури.

Згідно з підпунктом 3.3.5 пункту 3.3 розділу ІІІ Процедури № 369 структурний підрозділ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, готує проект рішення НКРЕ та проект структури тарифу (планованої тарифної виручки) згідно з формами, що наведені у додатках 23 та/або 24.

Рішення про встановлення або перегляд тарифів приймається НКРЕ на засіданнях у формі відкритих слухань. Копія прийнятого рішення НКРЕ, завірена в установленому законодавством порядку, направляється суб'єкту господарювання не пізніше ніж на п'ятий робочий день з дня прийняття такого рішення (пункти 1.8, 1.9 розділу І Процедури № 369).

Заява про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року, надіслана ПАТ «Луганськгаз» листом від 22 лютого 2018 року за № 01-02-37/438 до НКРЕКП, відповідає формі, наведеній в додатку 1 до Процедури № 369, та до неї додані передбачені підпунктами 2.1.1-2.1.12 цієї Процедури документи.

Таким чином, отримавши вказану заяву та додані до неї документи НКРЕКП повинна була розглянути їх протягом 30 календарних днів з дня надходження та прийняти або рішення про перегляд тарифу, або рішення про відмову суб'єкту господарювання у перегляді тарифу внаслідок необґрунтованості складових витрат. Також, у разі потреби відповідач міг звернутися до позивача щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб'єктом господарювання до НКРЕКП у визначений нею строк, підписані керівником та засвідчені печаткою суб'єкта господарювання, та призупинити розгляд заяви на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу або інвестиційної програми, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕКП виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕКП письмово повідомляє суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що відповідач до позивача щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань не звертався і письмове повідомлення позивачу про призупинення розгляду заяви на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу, не надсилав. Лист від 22 березня 2018 року за № 2840/16.1.1/7-18 суд не вважає вимогою про надання додаткових пояснень та обґрунтувань та письмовим повідомленням про призупинення розгляду заяви на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу, оскільки вказаний лист не містить такої інформації.

Протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та доданих до неї документів відповідачем не було прийнято ані рішення про перегляд тарифу, ані рішення про відмову суб'єкту господарювання у перегляді тарифу внаслідок необґрунтованості складових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в ЄДРСР 54398764).

Під час судового розгляду судом встановлено, що жодного рішення, передбаченого Процедурою № 369, за заявою про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року, надісланою ПАТ «Луганськгаз» листом від 22 лютого 2018 року за № 01-02-37/438, відповідачем прийнято не було, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у питаннях перегляду структури тарифу на послуги розподілу природного газу, які віднесені до його виключної компетенції.

Суд вважає, що неприйняття НКРЕКП жодного рішення за заявою позивача про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року, надісланою ПАТ «Луганськгаз» листом від 22 лютого 2018 року за № 01-02-37/438, у строк, закріплений абзацом третім пункту 3.1 розділу ІІІ Процедури № 369 (протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕКП), ставить позивача у правову невизначеність, що є недопустимим відповідно до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує його конституційні права щодо розгляду його звернення органом державної влади.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року по справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Виходячи із завдань КАС України, як то ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної (юридичної) особи прав (чи інтересів). При цьому, обраний позивачем спосіб захисту має відповідати об'єкту порушеного права.

У спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року відповідно до Процедури № 369 та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року відповідно до Процедури № 369.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним): визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо не розгляду заяви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року відповідно до Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2013 року № 369 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року за № 685/23217, та зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розглянути заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року відповідно до Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2013 року № 369 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року за № 685/23217.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача за наслідками розгляду заяви прийняти рішення, зокрема, щодо включення до складу такого тарифу певних витрат та компенсацій суд відмовляє, оскільки зазначені вимоги є передчасними.

З огляду на викладене позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позов задовольняється частково, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 881,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (ідентифікаційний код 05451150, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код 39369133, місцезнаходження: 03057, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Смоленська, будинок 19) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо не розгляду заяви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року відповідно до Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2013 року № 369 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року за № 685/23217.

Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розглянути заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про встановлення (перегляд) тарифу від 22 лютого 2018 року відповідно до Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2013 року № 369 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року за № 685/23217.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача за наслідками розгляду заяви прийняти рішення, зокрема, щодо включення до складу такого тарифу певних витрат та компенсацій відмовити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (ідентифікаційний код 05451150, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 87) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код 39369133, місцезнаходження: 03057, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Смоленська, будинок 19) судовий збір в сумі 881,00 грн (вісімсот вісімдесят одна грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 16 липня 2018 року.

Суддя Т.І. Чернявська