Рішення № 75299803, 19.06.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2018 року м. Рівне №817/1229/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1, відповідача: представник Федуна Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Гр.ОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Білокриницька сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання дій неправомірними, В С Т А Н О В И В:

Громадянин ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області про визнання неправомірними дій щодо надання дозволу Білокриницькій сільській раді Рівненської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби.

Ухвалою від 18.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Білокриницьку сільську раду Рівненського району Рівненської області, призначено підготовче судове засідання у справі на 29.05.2018.

29.05.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області (а.с.77-82).

Ухвалами від 29.05.2018 судом було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі та про залишення позовної заяви без розгляду; закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 19.06.2018.

В судовому засіданні 19.06.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги в судовому засіданні в повному обсязі підтримані позивачем. На їх обґрунтування зазначено, що в жовтні 2015 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області з клопотанням в порядку частини шостої статті 118 Земельним кодексом України щодо надання дозволу на розробкеу проекту відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га на території Білокриницької сільської ради Рівненської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Відповідачем було відмовлено в наданні такого дозволу, мотивуючи це тим, що зазначена позивачем земельна ділянка фактично використовується жителями сіл Білокриницької сільської ради для ведення особистого селянського господарства, що прямо суперечить вимогам частини шостої статті 118 ЗК України. Позивач оскаржив вказане рішення та згодом відповідачем було надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, що оформлене наказом №4293/0/16-16 від 17.10.2016. Проте, позивачу стало відомо, що Головним управлінням Держгеокадастру в Рівненській області наказом від 21.10.2016 за №14-4353/16-16-СГ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби, яка включає і земельну ділянку щодо якої позивачем отримано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Вважає, що відповідач, приймаючи вказане рішення перевищив надані Конституцією і Земельним кодексом України повноваження. За таких обставин, просив позов задовольнити.

Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника в засіданні, позов не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 11.10.2016 (тобто до прийняття наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Білокриницької сільської ради) до відповідача звернулася Білокриницька сільська рада з клопотанням щодо надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби. Ствердив, що у відповідача не було жодних законних правових підстав для відмови у задоволенні клопотання Білокриницької сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому ним правомірно та обґрунтовано було прийнято наказ №17-4353/16-16-СГ від 21.10.2016 та в подальшому наказ №17-294/16-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки площею 10 га у комунальну власність Білокриницької сільської ради. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила. Про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. В матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника (а.с.122).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

28.10.2015 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, у межах норм безоплатної приватизації (а.с.30).

Листом від 30.11.2015 за №77-17-77.53-2639/22-15 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повернуло дане клопотання позивачу без прийняття відповідного рішення з тих мотивів, що земельна ділянка, щодо якої звернувся позивач для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розміщена в масиві, який фактично використовується жителями сіл Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.33).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 по справі №817/550/16, яка набрала законної сили 30.11.2016 (а.с.34-37), визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо повернення 30.11.2015 ОСОБА_1 матеріалів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, для ведення особистого селянського господарства, без прийняття відповідного рішення.

До того, а саме 17.10.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області прийнято наказ №17-4293/16-16-СГ про надання дозволу гр.ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с.41).

21.10.2016 відповідачем було також прийнято наказ про надання дозволу Білокриницькій сільській раді на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння і випасання худоби за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с.42).

Виготовивши документацію із землеустрою, 05.01.2017 ОСОБА_1 звернувся із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, однак рішенням від 19.01.2017 за №РВ-5600208262017 державним кадастровим реєстратором відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: невідповідність поданих документів вимогам, установлених Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: невідповідність електронного документа установленим вимогам та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а.с.44).

Дізнавшись про те, що фактичною підставою для відмови йому у реєстрації слугувала та обставина, що Білокриницька сільська рада Рівненського району першою реалізувала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданий наказом відповідача №17-4353/16-16-СГ від 21.10.2016, ОСОБА_1 звернувся в суд за даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає свідчить, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до цього, у відповідача не було жодних правових підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Що стосується Білокриницької сільської ради Рівненського району, то порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність регулюється статтею 117 Земельного кодексу України.

За правилами частини першої цієї статті, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За правилами частини другої цієї статті, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.

Жодних інших заборон не встановлено.

Натомість, за правилами частини третьої статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Відповідно до цього, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, як територіальний орган, уповноважений частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб, не мав жодних правових підстав для того, щоб відмовити Білокриницькій сільській раді у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у комунальну власність земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наявність у ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, наданого наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 17.10.2016 за №17-4293/16-16-СГ, також не могла розглядатися як правова підстава для відмови Білокриницькій сільській раді у наданні такого дозволу.

Відповідно, до цього, видаючи наказ №17-4353/16-16-СГ від 21.10.2016, відповідач діяв у межав своїх повноважень, на підставі чинного законодавства, правомірно і обгрунтовано.

Поряд з цим, суд також звертає увагу, що стаття 118 Земельного кодексу України, яка визначає порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами, передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

-затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таки чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, оскільки є лише одним з таких послідовних етапів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 545/808/17 та від 19.06.2018 у справі №819/1061/17.

Більше того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 цього Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В силу вимог частини другої статті 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом з тим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки хоча і є передумовою для отримання у власність земельної ділянки, проте наказ про надання такого дозволу не є рішенням про передачу у власність земельної ділянки та не створює жодних майнових прав на цю ділянку. На момент звернення Білокриницької сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку (в межах якої знаходиться і земельна ділянка, яку хотів зареєструвати позивач) та надання такого дозволу відповідачем, право власності у позивача на цю земельну ділянку не виникало та зареєстровано не було. Будь-яких доказів зворотного позивачем в ході судового розгляду надано не було.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, приймаючи наказ про надання дозволу Білокриницькій сільській раді Рівненської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби, діяло на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Крім того, судом встановлено, а сторонами визнано, що Білокриницька сільська рада Рівненської області реалізувала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданий наказом відповідача №17-4353/16-16-СГ від 21.10.2016, та зареєструвала на відповідну земельну ділянку право комунальної власності. Відповідно до цього, захист прав позивача у обраний ним спосіб, а саме шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо надання дозволу Білокриницькій сільській раді Рівненської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби, взагалі є неможливим.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 33023) в позові до Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області (код ЄДРПОУ 39768252, вул.С.Петлюри, 37, м.Рівне, 33013), третя особа - Білокриницька сільська рада (код ЄДРПОУ 04387125, вул.Рівненська, 94,с.Біла Криниця, 35342) про визнання неправомірними дій щодо надання дозволу Білокриницькій сільській раді Рівненської області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 02 липня 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.