Рішення № 75299789, 11.07.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1196/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Паращука Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06.04.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач), в якій /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог/ просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.02.2018 №1632/0/26-18 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки у власність площею 1,64 га за рахунок земель с/г призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 119.01.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,64 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ним подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,64 га за рахунок земель с/г призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області. Однак рішенням відповідача, яке набрало форму листа від 22.02.2018 №1632/0/26-18 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовлено. Вказану відмову позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що Земельним кодексом та Цивільним кодексом не виділено колективної форми власності та відповідач уповноважений розпоряджатися обраною позивачем земельною ділянкою на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

23.04.2018 відповідач надав до суду відзив (а.с.37-39), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що земельна ділянка щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відноситься до земель колективної власності, а Головне управління не наділене повноваженнями щодо розпорядження землями колективної власності. Крім того зазначає, що позивач використав своє право на отримання земельної ділянки.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 23.01.2018 ОСОБА_1звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою від 19.01.2018 (вх.№К-853/0/25 від 23.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,64 га на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району, за межами населених пунктів, із земельної ділянки площею 17,9911 га державної власності, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.40).

До вказаної заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду, дані публічної карти на земельну ділянку площею 17,9911 га, лист ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 24.10.2017.

22.02.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивачу направлено лист вих. №1632/0/26-18, у якому зазначено про відсутність у Головного управління повноважень щодо розпорядження землями колективної власності, оскільки за інформацією, наданою відділом у Диканському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, бажана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, згідно державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 від 07.12.1995 виданого КСП "Дружба" (а.с.23).

Позивач, розцінюючи вищезазначений лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області як відмову в задоволенні його заяви, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою (вх.№К-853/0/25 від 23.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,64 га на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району, за межами населених пунктів, із земельної ділянки площею 17,9911 га державної власності, кадастровий номер НОМЕР_2.

У заяві позивачем зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До вказаної заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.

Листом від 22.02.2018 №1632/0/26-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено позивачу, що за інформацією відділу у Диканському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель колективної власності.

Також відповідачем надано до суду копію Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 виданого 07.12.1995 КСП "Дружба" Петро-Давидівською сільською Радою народних депутатів у тому, що вказаному власнику передається у колективну власність 3247 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення колективного сільського господарства відповідно до рішення Петро-Давидівської сільської Ради народних депутатів від 06.12.1995 №11 (а.с.23).

Таким чином, зважаючи на те, що земельна ділянка є колективною власністю, відповідач зазначив про відсутність в нього права розпоряджатися земельною ділянкою.

Посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 від 07.12.1995 виданого КСП "Дружба", внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею, є помилковим.

На підтвердження своєї позиції ГУ Держеокадастру у Полтавській області надано суду копію Державного Акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 від 07.12.1995 виданого КСП "Дружба".

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, Конституція України передбачає наступні форми власності: приватну, державну та комунальну.

Глава 23 Цивільного кодексу України передбачає наявність також приватної, державної та комунальної власності.

Згідно частини третьої статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та згідно частини першої статті 84 Земельного кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Як встановлено статтею 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною першою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У відповідності до частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті, і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

Судом встановлено, що колгосп "Дружба" реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Дружба", яке є правонаступником колгоспу з його правами та обов'язками. Відповідно до протоколу № 3 зборів уповноважених КСП "Дружба" від 08.02.2000 створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба".

Колективне сільськогосподарське підприємство "Дружба" (ідентифікаційний код 03772039) було включене до ЄДРПОУ у 1996 році. З 22.02.2000 в ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 03772039 значиться суб'єкт з назвою Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба".

Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" зареєстровано як юридична особа 16.02.2000 (а.с.61-67).

На запит суду Петро-Давидівська сільська рада надала інформацію, що земельна ділянка орієнтовною площею 1,64 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Петро-Давидівка у полі загальною площею 17,9911 га, використовується гр.ОСОБА_1 із 1993 року, так як після розподілу земель та реорганізації КСП "Дружба" дане поле відійшло до земель запасу сільської ради і по рішенню сесії сільської ради було виділено земельні ділянки жителям сільської ради для ведення особистого селянського господарства (а.с.94).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" на запит суду повідомило, що на спірну земельну ділянку не переоформлялося право власності та вона не використовується у господарській діяльності товариства. В 1993 році вказана земельна ділянка перейшла в землі запасу Петро-Давидівської сільської ради (а.с.74).

Отже, судовим розглядом встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 1,64 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Петро-Давидівка у полі загальною площею 17,9911 га перебуває у користуванні позивача та право власності на неї не переоформлялося Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба".

Вищевказані докази свідчать, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель колективної власності. Доказів належності її до земель приватної чи комунальної власності суду також не надано, а відтак слід дійти висновку про належність її саме до земель державної власності.

Відповідно до указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" колективні сільськогосподарські підприємства були реформовані на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями).

Однак відповідачем, який стверджував про належність відповідної земельної ділянки до колективної власності, не досліджено в повній мірі відповідне питання, та не встановлена подальша юридична доля земельних ділянок КСП "Дружба". Натомість, відповідач необґрунтовано, керуючись виключно державним актом на право колективної власності, прийшов до висновку про належність спірної земельної ділянки до колективної власності, існування якої не передбачено нормами чинного законодавства. Належними доказами такі висновки не підтверджені.

Відповідно до пунктів а, б, статті 1 Указу Президента України від 03.12.1999 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" 1529/99, Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міськім державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо: а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань; запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах; забезпечення встановлення сторонами договору оренди земельної частки (паю) розміру плати за її оренду на рівні не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю); збереження по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв; запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування; виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок; забезпечення суворого додержання встановленого порядку відведення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у разі їх виходу з колективних сільськогосподарських підприємств; зменшення вартості виготовлення документів, необхідних для одержання державного акта на право приватної власності на землю, для осіб, що виявили бажання одержати такий акт за плату, до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; передачі окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам колективних сільськогосподарських підприємств - власникам земельних часток земельної ділянки в натурі, у рахунок погашення належних їм майнових паїв; б) підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств шляхом: надання громадянам, яким у встановленому порядку із земель колективного сільськогосподарського підприємства відведено земельні ділянки в натурі на основі земельної частки (паю), можливості розширювати особисті підсобні господарства без створення юридичної особи за рахунок цих ділянок, а також одержаних при виході з зазначених підприємств майнових паїв; реалізації громадянами та селянськими (фермерськими) господарствами права вільного викупу земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму, яка приватизується безкоштовно), за ціною не нижче визначеної в установленому порядку грошової оцінки землі; створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби; створення селянами та суб'єктами господарювання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій; в) забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому Державний акт на право колективної власності виданого КСП "Дружба" не може вважатись належним доказом права колективної власності на спірну земельну ділянку.

Відсутність законодавчо врегульованого механізму припинення колективної власності на земельну ділянку, на яку відповідач посилається в своїх запереченнях не може бути перешкодою для реалізації позивачами свого права власності, гарантованого статтями 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України.

Згідно частини другої статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

При цьому повноваження щодо розпорядження землями державної власності відповідачу надано частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України, якою передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області має повноваження для прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів на території Піщанської сільської ради Решетилівського району.

Як зазначалося судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 22.02.2018 №1632/0/26-18, суд прийшов до висновку, що вони законом не передбачені, а отже є незаконними.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на позов на те, що позивач використав своє право на отримання земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

А відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 має у приватній власності земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,64 га.

Отже, позивачем не порушено вимоги Земельного кодексу України щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,64 га.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Разом з тим, частиною дев'ятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Лист відповідача від 22.02.2018 №1632/0/26-18 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки у власність площею 1,64 га за рахунок земель с/г призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області, за змістом та формою не може вважатись відмовою у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,64 га за рахунок земель с/г призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2018 вх.№853/0/25-18 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,64 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини третьої статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн., і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 704,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 38510; рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038; код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,64 га за рахунок земель с/г призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області.

Зобов'язати Головне управління Держгоекадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) розглянути заяву (від 23.01.2018 вх.№853/0/25-18) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,64 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення ОСГ, яка знаходиться на території Петро-Давидівської сільської ради (за межами населеного пункту) Диканського району Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 липня 2018 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко