Рішення № 75299732, 16.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/592/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Орленко А.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_1 взагалі не повідомлено про проведення контролюючим органом перевірки, за результатами якої складено Акт №1828/15-32-13-04/НОМЕР_1 від 08.12.2017р. ФОП ОСОБА_1 не отримував жодних документів, які стосуються перевірки, окрім отриманих 06.02.2018р. оскаржених податкових повідомлень-рішень. Також, позивач наголошує, що контролюючим органом до матеріалів справи не додано жодних матеріалів,з урахуванням яких суб'єкт владних повноважень обґрунтовує донараховані ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання та штрафні санкції. Крім того, позивач наголошує, що ФОП ОСОБА_1 не отримував від ПАТ «УкрСиббанк» повідомлення про прощення (анулювання) боргу. При цьому, ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Приморського районного суду м.Одеси із заявою по справі №522/12660/15-ц щодо залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із сплатою відповідачами заборгованості за основним боргом, відсоткам, пені по кредитному договору, за наслідками розгляду якої, Приморським районним судом м.Одеси у справі №522/12660/15-ц 28.03.2016р. винесено Ухвалу про залишення цивільної справи за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягненя заборгованості за кредитним догвором без розгляду. Також, позивач зазначає, що за період дії Договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1, з метою погашення тіла кредиту, на користь ПАТ «УкрСиббанк» сплачено більше двох мільйонів гривень, що еквівалентно 141858 доларів США,, тоді як тіло кредиту за договором складало 130000 доларів США, що еквівалентно 629564грн.

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 20.03.2018р. вхід.№7877/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304, оскільки в ході проведення перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, встановлено не надання підприємцем до контролюючого органу Декларації про майновий стан і доходи за 2016р., що призвело до за ниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.168.2.1 п. 168.2 ст.168, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168, п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Подат кового кодексу України, а також встановлено заниження зо бов'язання з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2016рік, внаслідок чого порушено приписи пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/592/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304.

Ухвалою суду від 17.05.2018р., з урахуванням приписів ч.7 ст.181 КАС України, судом закінчено підготовче засідання по даній адміністративній справі, та розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи у судове засідання 03.07.2018р. не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідночин, податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 27.11.2017р. по 01.12.2017р., головним державним ревізор-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Гончаром Дмитром Станіславовичем на підставі п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 21.11.2017р. №6110, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків Фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку, як додаткове благо за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку, як додаткове благо за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.» від 08.12.2017р. №1828/15-32-13-04/НОМЕР_1, у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не надано до контроюючого органу Декларацію про майновий стан і доходи за 2016р., що призвело до за ниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.168.2.1 п. 168.2 ст.168, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168, п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Подат кового кодексу України, а також встановлено заниження зо бов'язання з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2016рік, внаслідок чого порушено приписи пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки від 08.12.2017р. №1828/15-32-13-04/НОМЕР_1, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304.

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними, та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного, на момент виникнення спірних правовідночин, податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як зазначено в Акті Головного управління ДФС в Одеській області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку, як додаткове благо за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.» від 08.12.2017р. №1828/15-32-13-04/НОМЕР_1 копію Наказу №6110 від 21.11.2017р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмового повідомлення №1036/1304 від 16.11.2017р. про проведення перевірки ОСОБА_1 надіслано поштою листом з повідомленням.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2756-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідночин), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачено статтею 78 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 якої документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Ообливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено статтею 79 Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 79.1, 79.2 якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Так, судом встановлено, що контролюючим органом до матеріалів справи не надано будь-які докази на підтвердження належного та своєчасного надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, доводи Головного управління ДФС в Одеській області про направлення на адресу позивача наказу про проведення перевірки до її початку не узгоджуються з вимогами вищенаведених норм податкового законодавства, оскільки за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не лише направлення відомостей, з якими платник податків має бути обізнаний, а й отримання ним зазначених відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 27.01.2015р. у справі №21-425а14, Верховним Судом у Постановах від 05.05.2018р. у справі №810/3188/17, від 15.05.2018р. у справі №809/1578/17.

Також, у Акті перевірки Головного управління ДФС в Одеській області від 08.12.2017р. №1828/15-32-13-04/НОМЕР_1 зазначено, що згідно відомості з ЦБД ДРФО ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. ОСОБА_1 отримано дохід як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкротства, до закінчення строку позовної давності.

Водночас, з означеною позицією контролюючого органу неможливо погодитись, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Приписами статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п.164.1.1, 164.1.2, п.п.«д» п.п.164.2.17 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності;

Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:, у тому числі, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобовязаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобовязаний виконати всі обовязки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається наступний алгоритм дій суб'єктів вищеозначених правовідносин: кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що ПАТ «УкрСиббанк» повідомляло ОСОБА_4 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під розпис особисто про анулювання (прощеного) боргу.

Додаткове благо кваліфікується як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, то приріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахунок суми, взятої в борг. Сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшує дохід, оскільки надається на умовах повернення. У разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, вказана сума збільшує дохід боржника, зокрема, і його оподатковуваний доход як платника податку.

Як встановлено судом, 28 липня 2008року між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір про надання споживчого кредиту у розмірі 130000 доларів США, (629564грн.).

Також, 28.07.2008року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено Договір поруки №220131, згідно якого громадянка ОСОБА_6 зобов'язалась відповідати перед ПАТ «УкрСиббанк» за виконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань, що випливають з умов Договору про надання споживчого кредиту від 28.07.2008р.

Судом з'ясовано, що на виконання умов Договору про надання споживчого кредиту від 28.07.2008р., ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» сплачено значно більшу суму грошових коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими квитанціями, у яких в призначенні платежу зазначено: «погашення кредиторської заборгованості зг. кред. договору №0000011377110 позичальник ОСОБА_4».

Крім того, судом встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Приморського районного суду м.Одеси із заявою по справі №522/12660/15-ц щодо залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із сплатою відповідачами заборгованості за основним боргом, відсоткам, пені по кредитному договору, за наслідками розгляду якої, Приморським районним судом м.Одеси у справі №522/12660/15-ц 28.03.2016р. винесено Ухвалу про залишення цивільної справи за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягненя заборгованості за кредитним догвором, без розгляду.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області неправомірно збільшено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування.

Згідно з пунктом 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Водночас, зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність збільшення контролюючим органом Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по військовому збору.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304 Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено безпідставно, та неправомірно.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 26.01.2018р. №00081304, №00071301, №00091304.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 2173(дві тисячі сто сімдесят три)грн. 04коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.