Рішення № 75299632, 06.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2091/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тістечко Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Львівська митниця ДФС, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС у вигляді вимог по відшкодуванню ОСОБА_3 витрат на зберігання на складі Львівської митниці ДФС товару загальною вагою 18300 кг, вилученого на підставі протоколу про порушення митних правил №3220/20900/17 від 06.07.2017 року та зазначеного як "шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої в користуванні та демонтованої АТС не придатні для використання за прямим призначенням код УКТЗЕД 7112990000";

-зобов'язати Львівську митницю ДФС видати уповноваженому представнику ОСОБА_3 товар загальною вагою 18300 кг, вилучений на підставі протоколу про порушення митних правил №3220/20900/17 від 06.07.2017 року та зазначений як "шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої в користуванні та демонтованої АТС не придатні для використання за прямим призначенням код УКТЗЕД 7112990000" без відшкодування витрат на зберігання цього товару на складі Львівської митниці ДФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2017 у справі № 461/8076/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 14.03.2018, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 Митного кодексу України (далі - МК України) закрито у зв'язку із спливом строку накладення адміністративного стягнення, а вилучений товар повернуто ОСОБА_3 Зазначає, що 23.04.2018, коли уповноважений представник ОСОБА_3 прибув на митний пост «Рава Руська» для фактичного отримання вилученого товару за протоколом про порушення митних правил № 3220/20900/17 від 06.07.2017, йому повідомили, що товар може бути виданий тільки після сплати коштів за його зберігання на складі в сумі 107 689,47 грн., про що було видано відповідне повідомлення. Позивач вважає дії Львівської митниці ДФС у вигляді вимог по відшкодуванню ОСОБА_3 витрат на зберігання на складі Львівської митниці ДФС товару, вилученого на підставі протоколу № 3220/20900/17 06.07.2017 протиправними. Свою позицію позивач аргументує зокрема тим, що відповідно до ч.1 ст. 52 МК України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, а у справі за протоколом про порушення митних правил ОСОБА_3 не була визнана винною у вчиненні порушення митних правил та на неї не було накладено постановою суду жодного адміністративного стягнення. Водночас просить звернути увагу також і на ту обставину, що ОСОБА_3 не припустилась жодного зволікання із зверненням за вилученим товаром, оскільки не мала можливості подати Львівській митниці ДФС заяву про повернення товару раніше, ніж вона отримала належним чином оформлене судове рішення апеляційного суду, яке не було видано сторонам у день розгляду справи 14.03.2018 року з незалежних від сторін причин.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у поданому письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив, покликаючись, зокрема, на наступне. Відповідно до ст. 242 МК України, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Відповідач зазначає, що Митним кодексом України передбачено звільнення особи від оплати витрат на зберігання лише у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Водночас, відповідач вказує на те, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України - закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, а не за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, відповідач просить суд відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

06.07.2017 на митному пості «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил № 3220/20900/17 стосовно громадянки Республіки Польща ОСОБА_3, яка працює директором «ТДМ Електроніко». Згідно з вказаним протоколом на підставі ст.511 МК України було тимчасово вилучено товар, який у протоколі зазначено як «шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої у використанні та демонтованої АТС не придатні для використання за прямим призначенням. Код УКТЗЕД 7112990000», загальною вагою 18 300 кг.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 30.11.2017 у справі № 461/8076/17 (а.с.10-12), яка набрала законної сили 14.03.2018, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.483 МК України закрито на підставі п.2 ст. 467 МК України, тобто за закінченням строку накладення адміністративного стягнення у справах про порушення митних правил.

10.04.2018 ОСОБА_3, на адресу Львівської митниці ДФС подано заяву щодо повернення товару, а саме: «шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої у використанні та демонтованої АТС, не придатні для використання за прямим призначенням», загальною вагою 18300 кг., вилученого відповідно до протоколу про порушення митних правил № 3220/20900/18 від 06.07.2017 на підставі постанови Галицького районного суду міста Львова від 30.11.2017 та постанови Апеляційного суду Львівської області від 14.03.2018 у справі № 461/8076/17.

23.04.2018 року, коли уповноважений представник ОСОБА_3 прибув на склад митниці на митний пост «Рава Руська» для фактичного отримання вилученого за протоколом про порушення митних правил № 3220/20900/17 товару, йому повідомили, що товар може бути виданий тільки після сплати коштів за його зберігання на складі в сумі 107 689,47 грн., про що було видано відповідне повідомлення (а.с. 22).

24.04.2018 до Львівської митниці ДФС з приводу підстав нарахування коштів за зберігання вилученого товару представником позивача адвокатом ОСОБА_5 направлено адвокатський запит.

25.04.2018 на вказані дії посадових осіб Львівської митниці ДФС було подано скаргу та порушено питання про вжиття заходів для невідкладного повернення вилучених 06.07.2017 року товарів володільцю (ОСОБА_3) на підставі заяви її представника ОСОБА_6 від 10.04.2018 року без висування вимог щодо сплати будь-яких платежів за цього товару.

Листом № 3687/10/13-70-03-05/19 від 23.04.2018 Львівська митниця ДФС повідомила, що для отримання майна, на підставі постанови суду від 30.11.2017 № 461/8076/17 позивачу потрібно звернутися на склад митниці. При цьому у вказаному листі відповідач посилається на ст.24 МК України, відповідно до якої, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

07.05.2018 за наслідками розгляду скарги на дії посадових осіб Львівської митниці ДФС надано відповідь № 245/У/13-70-03-05/19 (а.с. 29-31), в якій в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Македон П.М. повідомив, що частиною 3 ст.243 МК України передбачено, що якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються. Інших випадків звільнення особи від оплати витрат за зберігання товарів, як зазначає відповідач у своїй відповіді, Митний кодекс України не містить

Також в наданій відповіді відповідач покликається на п. 3 розділу III Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012 (далі - Порядок), згідно з яким, розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат у такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Аналогічне обгрунтування наведено у відповіді № 134/Адв/13-70-03-05/19 від 03.05.2018 року, наданій за результатами розгляду вказаного адвокатського запиту (а.с.32-34). Також зазначено, що у даному випадку датами початку та закінчення розрахунку суми витрат за зберігання є 24.03.2018 по 23.04.2018 включно, що складає 31 добу. Займана площа товару становить 111,4 м.куб. Відповідно, розмір відшкодування за зберігання на складі Львівської митниці ДФС товару складає 3453,40 євро (31 день по 111,4 євро за добу). Курс НБУ станом на 24.04.2018 становить 31,972453 грн за 1 євро, що в перерахунку складає 110413,67 грн.

Вважаючи, що у Львівської митниці ДФС відсутні законні підстави вимагати від ОСОБА_3 сплачувати витрати на зберігання товару, як і будь-які витрати у справі про порушення митних правил, позивач звернулася до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 201 МК України товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Згідно із частиною першою статті 239 МК України (далі - МК України) під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Частиною 5 статті 238 МК України передбачено, що крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися, зокрема, товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 511 МК України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів (частина 4 ст.511 МК України).

Статтею 240 МК України передбачені строки зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів.

За частиною 4 ст.240 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах органів доходів і зборів протягом 90 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням.

Згідно із частиною шостою статті 239 МК України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Згідно частини 3 статті 243 МК України якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (ст.520 МК України).

Статтею 528 МК України визначено особливості розгляду судом справ про порушення митних правил. У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові.

Частиною першою Розділу III Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 року визначено, що витрати в справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (далі - винна особа). Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у постанові про накладення стягнення.

Окрім цього, наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012 року затверджено також Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів.

Частиною 2 Розділу III цього Порядку визначено, що витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається (частина 3 Розділу III цього Порядку).

Судом встановлено, що відповідачем визначено до відшкодування позивачу, витрати за зберігання товару за період з 24.03.2018 по (одинадцятий день з дня набрання рішенням суду у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України законної сили) по 23.04.2018 року включно (останній день перебування товару на зберіганні).

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2017 року у справі № 461/8076/17, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 14.03.2018, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України закрито.

Таким чином, протиправності дій позивача щодо порушення митних правил встановлено не було, а відтак встановлено не було і вини позивача.

Як наслідок, витрати митного органу за зберігання товару, який був вилучений у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили постановою Галицького районного суду м.Львова відшкодуванню не підлягають, оскільки рішенням суду не було встановлено вини позивача, а Законом і Порядком не передбачено відшкодування витрат на зберігання товару невинною особою.

У силу ч.4 ст.242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для оскаржуваних дій.

Таким чином, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, керуючись ст. 245 КАС України (повноваження суду при вирішенні справи), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС у вигляді вимог по відшкодуванню ОСОБА_3 витрат на зберігання на складі Львівської митниці ДФС товару загальною вагою 18300 кг, вилученого на підставі протоколу про порушення митних правил №3220/20900/17 від 06.07.2017 року та зазначеного як "шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої у використанні та демонтованої АТС не придатні для використання за прямим призначенням код УКТЗЕД 7112990000".

Зобов'язати Львівську митницю ДФС видати уповноваженому представнику ОСОБА_3 товар загальною вагою 18300 кг, вилучений на підставі протоколу про порушення митних правил №3220/20900/17 від 06.07.2017 року та зазначений як "шасі з комутаційним обладнанням, які є частинами бувшої у використанні та демонтованої АТС не придатні для використання за прямим призначенням код УКТЗЕД 7112990000" без відшкодування витрат на зберігання цього товару на складі Львівської митниці ДФС.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, державний громадянський номер Республіки Польща НОМЕР_1) з Львівської митниці ДФС (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; ідентифікаційний код 39420875) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 1409,60 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2018

Суддя В.М. Сакалош