Рішення № 75299362, 06.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року № 810/2755/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01.11.2011 основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи І категорії, потерпілій від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до рішення Бородянського районного суду Київської області від 02.06.2011 по справі № 2-а-4798/11 та статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ";

- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1, починаючи з 01.11.2011, відповідно до рішення Бородянського районного суду Київської області від 02.06.2011 по справі № 2-а-4798/11.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 02.06.2011, яке набрало законної сили 13.06.2011, було, зокрема, зобов'язано пенсійний орган провести перерахунок та виплату її пенсії, з 21.05.2011, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, позивач пояснює, що пенсійним органом виконувалось зазначене рішення суду, починаючи з травня 2011 року, однак у листопаді 2011 року, з не зрозумілих їй причин, пенсія була нарахована у значно нижчому розмірі. На підставі викладеного, позивач вважає, що пенсійним органом, починаючи з 01.11.2011, неправомірно здійснюється розрахунок її пенсії, оскільки керується, при цьому, нормами закону, які набрали чинності вже після набрання законної сили судовим рішенням стосовно нарахування пенсійних виплат, адже немає жодних норм права, які дозволяють органам пенсійного фонду самостійно встановлювати строковість нарахування та виплати пенсії у разі, якщо судовим рішенням не визначено такий строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що Законом України ''Про внесення змін до Закону України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік'', який набрав чинності 19.06.2011 прикінцеві положення Закону України ''Про Державний бюджет на 2011 рік'' доповнено пунктом 4 і установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', статті 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни'', статей 14, 22, 37 та частину 3 статті 43 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб'' застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, у зв'язку з цим, на думку представника відповідача, відсутні підстави для перерахунку додаткової пенсії позивача. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений статтями 122-123 Кодексу адміністративного судочинства.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням від 05.01.1999 Серії НОМЕР_1.

Згідно з вкладкою № НОМЕР_2 до вказаного посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі акта огляду МСЕК, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської катастрофи.

Позивач перебуває на обліку в Ірпінському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує, зокрема, пенсію по інвалідності та додаткову пенсію як потерпіла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 02.06.2011 по справі № 2-а-4798/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплати недоотриманої суми пенсії, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності з 21.05.2011, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в меншому розмірі, ніж передбачено статтями 39, 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області провести перерахунок та виплату з урахуванням виплачених коштів пенсії ОСОБА_1 відповідно статей 39, 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', нарахувавши з 21.05.2011 державну пенсію по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю,- у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячну грошову доплату до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю - в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Постанову звернено до негайного виконання. Вказане рішення набрало законної сили 13.06.2011.

Як убачається з письмових пояснень позивача, вищезазначене рішення суду виконувалось пенсійним органом до листопада 2011 року,- було проведено перерахунок пенсії з 21.05.2011 відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', отримано доплату у розмірі 2260,64 грн. та з серпня 2011 року позивач отримувала пенсію у новому розмірі 8060,60 грн.

У зв'язку з отриманням у листопаді 2011 року пенсії в значно меншому розмірі, позивач неодноразово зверталась до пенсійного органу з заявами, в яких просила роз'яснити причину такої виплати, на що їй було повідомлено, що кошти по рішенню суду нараховуються, а виплата буде проводитись, коли в управління з'являться кошти.

29 березня 2018 року, вважаючи що вищевказане рішення суду не виконано, позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою, в якій просила надати роз'яснення та виплатити заборгованість по пенсійним виплатам, починаючи з 01.11.2011.

Розглянувши заяву позивача, пенсійний орган, листом від 27.04.2018 № 230/07, повідомив їй, що згідно рішення Бородянського районного суду Київської області від 02.06.2011 по справі № 2-а-4798/11 їй було проведено перерахунок пенсії відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' з 21.05.2011, виплату пенсії в новому розмірі 8000,60 грн. та доплату в сумі 2260,64 грн. було проведено у серпні 2011 року, виплата пенсії в розмірах, встановлених рішенням суду, проводилась по 31.10.2011. Крім того, в листі зазначено, що Законом України ''Про внесення змін до Закону України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік'', який набрав чинності 19.06.2011 прикінцеві положення Закону України ''Про Державний бюджет на 2011 рік'' доповнено пунктом 4 і установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', статті 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни'', статей 14, 22, 37 та частину 3 статті 43 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб'' застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, з огляду на що, пенсія позивачу виплачується відповідно до чинного законодавства, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з статтею 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).

Отже, Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI, 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Отже, з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-ХІІ, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.

Отже, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року та з 01 січня 2015 року Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяло правомірно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року (справа № 285/4300/14-а), а також висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 619/2262/17 (№ К/9901/1564/17).

Щодо можливого пропуску позивачем строку звернення до суду передбаченого статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зазначене положення продубльоване також в статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Таким чином, строк звернення до суду встановлений статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України до даної категорії спорів не застосовується.

Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абзаці 6 пункту 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого, у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI, органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій, таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в березні 2011 року.

У рішенні «Великода Валентина Ніканорівна проти України» (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У абзаці 10 пункту 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

З огляду на зазначене, доводи позивача про те, що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Щодо заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то зважаючи на обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що з метою відновлення порушених прав позивача, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в цій справі та зобов'язати відповідача у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату пенсії згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.