Рішення № 75299085, 10.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 р. Справа№805/1850/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бахмутсько -Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, які пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС. Ступінь втрати професійної працездатності 70% встановленої з 04.08.2011 року. Має І категорію особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи призначену 13.12.1997року.

Відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (редакції на час виникнення спірних правовідносин) позивач має право на отримання державної пенсії по інвалідності, (державної та додаткової пенсій) з 04.10.2008 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

В зв'язку з цим позивач в жовтні 2008 року звернувся з відповідним позовом до

Донецького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області в перерахунку його пенсії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі №2-а-25491/08 від 12 грудня 2008 року позов задоволено та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності (державної та додаткової пенсій) з 01.10.2008 року в розмірі шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб та 50% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

На виконання вказаної постанови суду було видано виконавчий лист №2-a-25491/08 від 09.10.2009 року, який на теперішній час знаходиться на виконанні в Бахмутському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідачем по вказаному виконавчому листу проведено перерахунок пенсії позивача починаючи з 01.10.2008 року та здійснювались виплати в перерахованому вигляді до 01.01.2012 року.

З 01.01.2012 року та до теперішнього часу відповідач перестав здійснювати виплати пенсії позивача в розмірі встановленому за рішенням суду.

Позивач 01.03.2018 року звернувся до відповідача з зверненнями про здійснення перерахунку його пенсії з 01.01.2012 рік з урахуванням постанови Донецького окружного адміністративного суду в справі №2-а-25491/08 від 12 грудня 2008 року в розмірі шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб та 50% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Своєю відповіддю від 05.03.2018 року №202/0-10-01-03 відповідач повідомив позивача що у 2012 році відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та у 2013 році відповідно до пункту 4 «Прикінцевих положень» закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено застосування норм і положень статей 50, 54 закону №796 у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та бюджету Пенсійного фонду

України.

Також пенсійний фонд повідомив, що пенсія позивача обрахована на теперішній час відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210

«Про підвищення рівня соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи», яким затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до розрахунків зроблених пенсійним фондом пенсія позивача на теперішній час складає: 3924,22 грн.

Позивач вважає, що відповідач порушує право позивача на справедливе і законне обчислення його пенсії в розмірі встановленому за рішенням суду.

Права позивача на пенсію встановлену не нижче шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб підтверджене відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили, та не підлягає перегляду.

До 01.01.2012 року відповідач перерахував пенсію позивача у відповідності до вимог законодавства.

Вказує, що не може існувати кінцевої дати перерахунку щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Дані виплати не можуть бути обмежені будь-яким кінцевим терміном, оскільки це обмежувало б право позивача на отримання пенсій у відповідному розмірі як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, дані виплати повинні виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну.

Просив суд поновити строк подання позову до суд; визнати протиправним дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2012 року розміру пенсії; зобов'язати відповідача поновити з 01.01.2012 року виплату пенсії в розмірі визначеному постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі №2-а-25491/08 від 12 грудня 2008 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період; зобов'язати відповідача провести з 01.01.2012 року нарахування та виплату пенсії в розмірі визначеному постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі №2-а-25491/08 від 12 грудня 2008 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період.

Ухвалою від 20 березня 2018 року судом у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАСУ позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2008 року ухвалу від 20 березня 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою від 17 квітня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням та призначив до підготовчого судового засідання на 14 травня 2008 року.

09 травня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному УПФУ Донецької області. Пенсія йому виплачена до 01.04.2018 року.

Виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей».

Постановою КМУ №509 від 01.10.2014 «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ №365 від 08.06.2016 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ №136 від 18.02.2016 «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації. ..» та деякими іншими.

Враховуючи вищевказані постанови, виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2018 року була призупинена (згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутського району).

Для подальшого поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до відповідача особисто та надати необхідні документи.

Вказує, що позивач в своїй позовній заяві посилається на рішення Європейського суду, при цьому Управління вважає, що при розв'язанні спірних правовідносин судом також повинно бути врахована й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 p., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційна допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційне допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення також зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР). У Рішенні від 2 березня 1999 року N2pn/99 (v002p710-99) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, підсумовуючи викладене, позивач у визначеному законодавством порядку не вживав заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат та у зв'язку з цим не зміг отримати вказані виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право.

Позивачем не надано до суду доказів того, що він був позбавлений права і можливості реалізувати своє право на пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України в порядку, визначеному вищевказаними нормами законодавства України, зокрема Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», тобто не встановлено порушення його прав.

Посилання Позивача на той факт, що Управління в супереч нормам Конституції України грубо порушує його пенсійні права та рівень її соціального захисту є такими, що не ґрунтуються на Законі, а тому не можуть бути взяті до уваги судом при прийнятті даного рішення.

На підставі викладеного, відповідачу вказує, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, тому права позивача порушені не були.

Ухвалою від 14 травня 2018 року за клопотанням представника позивача зобов'язано відповідача надати певній докази по справі.

14 травня 2018 року оголошено перерву до 06 червня 2018 року.

06 червня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за наслідками пропуску строку звернення до суду.

06 червня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду уточнений відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вказав, що видатки, необхідні для виконання судових рішень про перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не передбачені бюджетною програмою за КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», згідно з якою Пенсійному фонду України виділяються бюджетні асигнування.

Отже, виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень громадянам, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, може бути здійснена лише за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України.

Управління Пенсійного фонду України, як орган державної влади, може діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами і України (ч.2 ст.19 Конституції України).

У 2012 році відповідно до пункту 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про

Державний бюджет України на 2012 рік» та у 2013 році відповідно до пункту 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» також передбачено застосування норм і положень статей 50, 54 Закону № 796 у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України. Аналогічне передбачене у законодавстві і у 2014, 2015 роках.

З 01.01.2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від

23.11.2011 p. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок).

Органами Пенсійного фонду України з урахуванням вимог вказаної постанови проведені перерахунки пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі проведено перерахунок і пенсії Позивача.

Частина 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня

12016 p. №1402-VIII встановлює, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм Права.

Так, у постанові від 30 травня 2018 року по справі №522/5744/17 (адміністративне провадження №К/9901/22870/18) Верховний Суд висловив свою позицію щодо правомірності дій територіального органу Пенсійного фонду по невиконанню рішень судів стосовно перерахунку пенсії особі, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи.

У даній постанові суд акцентував увагу, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

Беручи до уваги, що Пенсійний фонд України, являється державним органом виконавчої влади то виконання судових рішень, по яких вказаний орган є боржником, здійснюється відповідно до Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI, Порядку №845 від 03.08.2011 року та №440 від 03.09.2014 року, відповідно до яких на органи Державної виконавчої служби, в особі управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, покладено функції прийняття заяви про виконання судового рішення, що набрало законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб'єкти, які видані або ухвалені до 01 січня 2013 року, проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

06 червня 2018 року судом оголошено перерві до 11 червня 2018 року.

Ухвалою від 11 червня 2018 року замінено первинного відповідача по справі на належного - Бахмутсько - Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України.

Ухвалою від 11 червня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 02 липня 2018 року.

У зв'язку з знаходженням головуючого судді у відпустці з 02 липня по 04 липня 2018 року слухання по справі перенесено на 10 липня 2018 року.

Ухвалою від 10 липня 2018 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2012 року до 14.09.2017 року розміру пенсії; зобов'язання відповідача поновити з 01.01.2012 року по 14.09.2017 року виплату пенсії в розмірі визначеному постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі №2-а-25491/08 від 12 грудня 2008 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період; зобов'язання відповідача провести з 01.01.2012 року по 14.09.2017 року нарахування та виплату пенсії в розмірі визначеному постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі №2-а-25491/08 від 12 грудня 2008 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період - залишив без розгляду.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, які пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії серія НОМЕР_1.

Позивач перебуває на обліку у Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 07.03.1995 року отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Донецького окружного адміністративного суд від 12 грудня 2008 року по справі №2-а-2549/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі Донецької області зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності (державної та додаткової пенсії) з 01.10.2008 року відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 п.3, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2009 року постанову залишено без змін.

На виконання виконавчого листа по справі №2-а2549/08 відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивачу в розмірах встановлених за рішенням суду у період з 01.10.2008 року по 01.11.2011 рік.

01 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача зі зверненням про здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2012 року з урахуванням постанови Донецького окружного адміністративного суд від 12 грудня 2008 року по справі №2-а-2549/08 в розмірі шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб та 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На звернення позивача до пенсійного фонду, листом від 05.03.2018 року №202/с-10-01-03 позивачу повідомлено, що з 01.11.2011 року виплата пенсії проводиться у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» від 06.07.2011 року № 745 та постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року №1210.

Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду, позивач звернувся із даним позовом.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 15.09.2017 року по теперішній час основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50, 54, 67 п. 3, 71 Закону №796-XII у розмірі, визначеному постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі №2-а-25491/08 від 12 грудня 2008 року.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року зі змінами та доповненнями (далі за текстом Закон №796-XII).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що у 2011 - 2015 роках положення статей 50, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідні роки.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України встановлено, що КМУ забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями КМУ встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Таким чином, виплата державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.06.2011 року проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а з 01.01.2012 року здійснюється у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на наведені обставини та норми закону, відповідач здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у спірний період (з 15.09.2017 року), у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяв правомірно, що в свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії.

Окрім того, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 р. (заява 43331/12), в якій Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Щодо невиконання рішення суду після внесення у 2011 році змін до законодавства, згідно якої подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання попереднього рішення закінчився, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявника.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що Закон України №796-ХІІ в редакції від 28.12.2014 року Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційним не визнавався, є чинним і підлягає виконанню, враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011 та в рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 та позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, суд вважає, що відповідач керуючись Постановою Кабінету Міністрів України не звужував прав та соціальних гарантій позивача на належну йому пенсію.

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Суд зауважує, що судове рішення не може бути гарантією проти змін законодавчих норм щодо пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що ухвалою від 10 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в частині спірного періоду з 01.01.2012 року по 14.09.2017 рік залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку, суд дійшов висновку про те, що у період з 15.09.2017 рік до теперішнього часу, також відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року по справі №2-а-25491/08, а тому позов задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з чим, відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Бахмутсько -Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено та підписано 16 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.