Рішення № 75299061, 10.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 р. Справа№805/3031/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 18 год. 20 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,-

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність

від відповідача - Сухоруков В.Г., довіреність

від третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради (надалі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (надалі-третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення від 13 квітня 2018 року № 32-XIX-8 «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради», як прийняте з порушенням норм законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 квітня 2018 року відповідачем було прийнято рішення № 32-XIX-8 «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради» згідно якого було затверджено Положення про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради, а також склад конкурсної комісії із визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради.

Позивач як член територіальної громади м. Миколаївка, вважає, що спірне рішення порушує право та реальну здатність членів територіальної громади на прийняття органами місцевого самоврядування на відповідній території, неупереджених нормативно-правових актів в інтересах членів територіальної громади. Зазначає, що спірне рішення, прийнято не в інтересах територіальної громади м. Миколаївка, до членів якої належить позивач, а з метою реалізації особистих інтересів та амбіцій деяких посадових осіб Миколаївської міської ради, що безперечно порушує права та свободи члена громади, які закріплені в ст. 3, 4 Закону України «Про місцеве самоврядування», про що свідчать критерії відбору опорного закладу, які закріплені в рішенні Миколаївської міської ради від 13 квітня 2018 року № 32-XIX-8 «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради», які майже повністю повторюють критерії, які були визначені в рішенні Миколаївської міської ради № 03-VII-8від 08 червня 2017 року, яке судом було визнано протиправним.

Крім того, позивач зазначає, що рішення відповідача є протиправним, тому що прийнято з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про доступ до публічної інформації» та постанови Кабінету Міністрів України № 777 від 27 серпня 2010 року «Про затвердження Положення про освітній округ» а також норм та положень діючого Регламенту Миколаївської міської ради, про що свідчить факт не погодження рішення з відповідною профільною комісією міської ради.

На засіданні постійної комісії Миколаївської міської ради з питань освіти, культури, охорони здоров'я, молодіжної політики, соціального захисту, фізичної культури та спорту, що відбулося 20 березня 2018 року до проекту були надані зауваження та рекомендації, які базувалися на вимогах законодавства та з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року, яке набрало законної сили та стосувалося також питання проведення конкурсу по вибору опорного закладу.

З зазначених причин позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 13 квітня 2018 року № 32-XIX-8 «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради».

Представник позивача в судове засідання з'явився. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, заперечував проти задоволення позовних вимог з урахуванням підстав викладених в письмовому відзиві на адміністративний позов (а.с. 50-52) в якому зазначив, що твердження позивача не відповідають дійсності у зв'язку з тим, що проект рішення Миколаївської міської ради «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради» розглядався постійною депутатською комісією з питань освіти, культури, охорони здоров'я, молодіжної політики, соціального захисту, фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради 20 березня 2018 року, 11 квітня 2018 року та 13 квітня 2018 року. Відповідно висновків від 11 квітня 2018 року та 13 квітня 2018 року комісія рекомендувала розглянути на сесії ради проект рішення. Зауважень і пропозицій щодо умов конкурсу не надходило, крім змін до конкурсної комісії.

Порядок денний сесії на якій було прийнято оскаржуєме рішення, було сформовано за пропозицією секретаря міської ради, у зв'язку з чим, твердження позивача про те, що при прийнятті рішення Миколаївської міської ради «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради» були порушені норми статей 39, 42, 43 Регламенту Миколаївської міської ради не відповідає дійсності.

Також не відповідає дійсності твердження позивача, що рішення Миколаївської міської ради «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради» прийнято з порушенням норм ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку з тим, що проект рішення було опубліковано на сайті Миколаївської міської ради 26 лютого 2018 року, тобто більш ніж за 20 робочих днів і за цей час будь-яких зауважень, пропозицій та заяв до проекту рішення та умов проведення конкурсу не надходило.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з цим, повноважний представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Крім того, через відділ документообігу та архівної роботи суду 21 червня 2018 року третьою особою була надана заява про долучення до матеріалів справи копії листа департаменту від 08.05.2018 року № вх.01-2116-23, а також копію листа Міністерства освіти і науки України від 23.02.2016 року № 1/9-94 та зазначено про розгляд справи без участі представника Департамента освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

21 червня 2018 року представником позивача в судовому засіданні надано відповідь на відзив (а.с. 104-105), відповідно до якої зазначає, що на засіданнях комісії 20 березня 2018 року та 11 квітня 2018 року розглядалися інші проекти рішення, до яких вносилися певні зміни і тільки 13 квітня 2018 року розглядався проект рішення, який був прийнятий на сесії Миколаївської міської ради, яка також відбулася 13 квітня 2018 року. При цьому засідання профільної депутатської комісії 13 квітня 2018 року було здійснено з порушеннями вимог ст. 19 регламенту Миколаївської міської ради.

Відповідно до ст. 39 регламенту Миколаївської міської ради проект порядку денного сесії формується не пізніше, як за 10 днів до початку сесії, однак включення до порядку денного сесії питання «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради» відбулося тільки в день проведення сесії, а саме: 13 квітня 2018 року, що є порушенням вимог регламенту.

Крім того, твердження відповідача, що проект рішення було розміщено на сайті Миколаївської міської ради 26 лютого 2018 року не відповідає фактичним даним тому, що 20 березня 2018 року та 11 квітня 2018 року на засіданнях депутатської комісії були внесені зміни до проекту рішення, який не було розміщено на сайті міської ради, що є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Тому вважає, викладені в відзиві відповідача пояснення не обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

25 червня 2018 року представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив (а.с. 114) відповідно до яких зазначає, що на засіданнях постійною депутатською комісією з питань освіти, культури, охорони здоров'я, молодіжної політики, соціального захисту, фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради 20 березня 2018 року, 11 квітня 2018 року та 13 квітня 2018 року розглядався один і той самий проект рішення «Про проведення конкурсу на визначення опорного навчального закладу Миколаївської міської ради» до якого вносилися тільки зміни і то в частині змін до додатку. Законом України «Про місцеве самоврядування» та Регламентом Миколаївської міської ради не передбачено підготовки нового проекту в разі надання пропозицій, заяв та зауважень депутатами.

Крім того, порушення ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не можливе, оскільки законодавством не передбачено необхідності готувати новий проект рішення та оприлюднювати його у разі внесення пропозицій, змін до проекту рішення. Пропозиції та зауваження приймаються у відповідності до статей 58-61 Регламенту Миколаївської міської ради.

На підставі зазначено, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13 червня 2018 року.

13 червня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 21 червня 2018 року.

21 червня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 липня 2018 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на адміністративний позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Протоколом № 12 постійна депутатська комісія з питань освіти, культури, охорони здоров'я, молодіжної політики, соціального захисту, фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради від 20 березня 2018 року розглядала питання, серед яких: «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради». Запропоновано розгляд проекту рішення відкласти для додаткового вивчення та розглянути на наступному засіданні постійної депутатської комісії (а.с. 53-55). За результатами розгляду рекомендовано проект рішення розглянути на наступному засіданні постійної депутатської комісії (а.с. 56-58).

Згідно проекту рішення «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» Миколаївська міська рада вирішила (а.с. 59):

1. Провести конкурс на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради та його філій з 07 травня 2018 року по 16 травня 2018 року.

2. Затвердити Положення про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради (Додаток 1) (а.с. 60-64).

3. Затвердити склад конкурсної комісії із визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради (Додаток 2) (а.с. 65).

Протоколом № 13 постійна депутатська комісія з питань освіти, культури, охорони здоров'я, молодіжної політики, соціального захисту, фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради від 11 квітня 2018 року розглядала питання, серед яких: «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради». Запропоновано виключити зі складу конкурсної комісії члена виконавчого комітету Миколаївської міської ради - ОСОБА_4, щоб у складі конкурсної комісії було одинадцять членів комісії та рекомендувати питання до розгляду Миколаївській міській раді з висновком про прийняття рішення з вказаними змінами до проекту рішення (а.с. 66-68). За результатами якого, рекомендовано до розгляду на ІІ пленарному засіданні XIX сесії Миколаївської міської ради проект рішення «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради», з висновком про прийняття рішення в редакції проекту рішення із змінами (проект рішення додається) (а.с. 69-70).

Згідно проекту рішення «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» Миколаївська міська рада вирішила (а.с. 71):

1. Провести конкурс на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради та його філій з 07 травня 2018 року по 16 травня 2018 року.

2. Затвердити Положення про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради (Додаток 1).

3. Затвердити склад конкурсної комісії із визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради (Додаток 2) (а.с. 72).

Протоколом № 14 постійна депутатська комісія з питань освіти, культури, охорони здоров'я, молодіжної політики, соціального захисту, фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради від 13 квітня 2018 року розглядала питання «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради». Запропоновано на розсуд постійної депутатської комісії новий склад конкурсної комісії (а.с. 73-74). За результатами якого, рекомендовано до розгляду на ІІ пленарному засіданні XIX сесії Миколаївської міської ради проект рішення «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради», з висновком про прийняття рішення в редакції проекту рішення із змінами (проект рішення додається) (а.с. 75).

Згідно проекту рішення «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» Миколаївська міська рада вирішила (а.с. 76):

1. Провести конкурс на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради та його філій з 07 травня 2018 року по 16 травня 2018 року.

2. Затвердити Положення про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради (Додаток 1).

3. Затвердити склад конкурсної комісії із визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради (Додаток 2) (а.с. 77).

13 квітня 2018 року секретарем ради запропонований порядок денний ІІ пленарного засідання XIX сесії, серед якого питання «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» (а.с. 79-80).

Миколаївська міська рада 13 квітня 2018 року прийняла рішення № 32- XIX-8 «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» (а.с. 13) відповідно до якого вирішила:

1. Провести конкурс на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради та його філій з 07 травня 2018 року по 16 травня 2018 року.

2. Затвердити Положення про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради (Додаток 1) (а.с 15-19).

3. Затвердити склад конкурсної комісії із визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради (Додаток 2) (а.с. 14).

4. Секретарю Миколаївської міської ради (Зінковській Д.В.) доручити розміщення оголошення про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради на сайті Миколаївської міської ради.

5. Відділу освіти, культури, сім'ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради (Бутко Л.Л.) проінформувати заклади загальної середньої освіти Миколаївської міської ради про умови та строки проведення конкурсу.

6. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань освіти, культури, охорони здоров'я, молодіжної політики, соціального захисту, фізичної культури та спорту (Ярчук І.П.).

За прийняття рішення № 32- XIX-8 «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» 16 (шістнадцять) депутатів проголосували «ЗА», 1 (один) депутат «ПРОТИ», утрималося 0 (нуль), не голосувало 0 (нуль) (а.с. 85).

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, у зв'язку з чим, звернулась до суду за захистом своїх прав як члена територіальної громади та просить скасувати рішення, як таке, що прийняте з порушенням норм законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з тим, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту &?к;…&?а;».

Також у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отож, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав - це застосування правових засобів з метою забезпечення права у сфері публічно-правових відносин.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Отже, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Так, суд зазначає, що позивач у позовній заяві, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що права ОСОБА_1 порушені як члена територіальної громади прийняттям Миколаївською міською радою рішення від 13.04.2018 року №32-XIX -8.

Стосовно порушення прав як члена територіальної громади суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

В основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч.1 ст.144 Конституції України).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 141, 144, 146 Конституції України.

Відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

За визначенням частини першої статті 2 Закону України N 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.01.1985 року, ратифікованої Україною 15.07.1997 року, головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Публічні повноваження, як правило, здійснюються переважно тими органами публічної влади, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тими чи іншими повноваженнями інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.

Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.

Частинами першою та другою статті 59 Закону N 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

13 квітня 2018 року Миколаївська міська рада прийняла рішення № 32- XIX-8 «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» (а.с. 13). Позивач вважає, що прийняте рішення порушує його права як члена територіальної громади.

Правовий статус депутатів місцевих рад визначений Законом України від 11.07.2002 року, № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».

Так, статтею 2 цього закону передбачено, що депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

При цьому, статтею 15 вказаного закону передбачено право депутата місцевої ради вимагати усунення порушення законності. Так, депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об'єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Також, частиною 2 ст. 19 цього Закону передбачено, що депутат місцевої ради має право, зокрема, вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю; вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них; порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування.

Таким чином, при наявності у депутата сумнівів у законності діяльності депутатського корпусу чи окремих посадових осіб органів місцевого самоврядування останній може звернутись до відповідних правоохоронних або судових органів за захистом порушених прав, свобод чи інтересів, інформувати громадськість, у тому числі, через засоби масової інформації про вчинені протиправні дії або скористатись правом голосування проти рішень, які на його думку завдають шкоду (чи можуть її завдати) територіальній громаді, а також порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою, та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування.

А тому, суд не приймає доводи позивача на предмет наявності порушення його прав, як члена територіальної громади, у зв'язку з тим, що рішення Миколаївської міської ради № 32- XIX-8 від 13 квітня 2018 року «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради», не стосується його особистих прав.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що між нею та відповідачем - Миколаївською міською радою виникли певні публічно-правові відносини.

В контексті викладеного й за змістом Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради. При цьому, право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва.

Така правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 911/2173/17 та від 11 квітня 2018 року у справі № 363/3414/13-а, де зазначено, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» не вбачається, що депутат місцевої ради уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявні матеріали справи, судом не встановлено, те, що прийняття оскаржуваного рішення Миколаївською міською радою порушено права та інтереси ОСОБА_1, а доказів того, що позивач звертався з позовом саме в інтересах територіальної громади, суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що рішення Миколаївської міської ради 32- XIX-8 від 13 квітня 2018 року «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» не має ніяких наслідків як для позивача, так і для громади, так як рішення про визначення переможця конкурсу та обрання опорної школи Миколаївською міською радою не приймалося.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що рішення Миколаївської міської ради 32- XIX-8 від 13 квітня 2018 року «Про проведення конкурсу на визначення опорного закладу освіти Миколаївської міської ради» не порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 та його прийняття не має ніяких правових наслідків саме для ОСОБА_1

Питання розподілу судових витрат на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не вирішується у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 10 липня 2018 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення виготовлено 16 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.