Рішення № 75295938, 19.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2018 року Справа № 808/1357/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-б)

про визнання протиправними дій та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

13.04.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та здійснення пенсійних виплат позивачу за період часу з 01.06.2015 по 31.12.2015 у меншому розмірі;

- стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 104567,28 грн., які безпідставно йому не доплачувались у період з 01.06.2015 по 31.12.2015.

Також просить стягнути на свою користь судовий збір в розмірі 1750,67 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 19.02.2016 у справі № 331/834/16-а, яка набрала законної сили, зобов'язано управління Пенсійного фонду України а Жовтневому районі м.Запоріжжя (правонаступником якого є відповідач) поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в повному обсязі, починаючи з 01.06.2015. Проте управлінням Пенсійного фонду пенсія позивачу поновлена (встановлена) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не відповідно до Закону України «Про прокуратуру», в зв’язку з чим відповідач протиправно, на думку позивача, визначив розмір пенсії ОСОБА_1 в розмірі 2201,07 грн. замість 16878,48 грн. Таким чином позивачу була недорахована та недоплачена пенсія за період з 01 червня 2015 року по 31 грудень 2015 року в розмірі 104567,28 грн. (118149,36 грн. – 13582,08 грн.). Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні 19.06.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

18.06.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 18578), в якому зазначено, що на підставі постанови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя відповідачем добровільно проведено поновлення пенсії позивачу з 01.06.2015. Пенсійні виплати поновлені на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щомісячний розмір пенсії склав 2276,99 грн. до якого входить – основний розмір пенсії в сумі 2201,07 грн. та доплата за понад нормативний стаж 8 років в розмірі 70,92 грн. З 01.09.2015 збільшена доплата за понад нормативний стаж працюючим пенсіонерам до 85,92 грн. Так як в період з 01.06.2015 по 31.12.2015 позивач був працюючим пенсіонером підстави для поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» були відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 19.02.2016 у справі № 331/834/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя щодо відмови у відновленні пенсії з 01 червня 2015 року. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в повному обсязі починаючи з 01.06.2015. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя виплатити ОСОБА_1 пенсію, незаконно утриману з 01.06.2015.

18.10.2016 на виконання зазначеної постанови видано виконавчий лист.

21.12.2016 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №53169425.

14.09.2017 замінено сторону виконавчого провадження з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя на Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.

15.01.2018 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №53169425 в зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виплата пенсії ОСОБА_2 поновлена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ОСОБА_2 на момент поновлення пенсії працював на посаді прокурора Запорізької області. За рішенням суду нарахована загальна сума у розмірі 15978,93 грн. (2276,99 грн. * 7 місяців) за період з червня 2015 року по грудень 2015 року включно. Щомісячний розмір пенсії складає 2276,99 грн., до якого входить - основний розмірі пенсії 2201,07 грн. та 70,92 грн. доплата за понад нормативний стаж 8 років, а з 01.09.2015 - основний розмір пенсії складає 2201,07 грн. та у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму збільшена доплата за понад нормативний стаж працюючим пенсіонерам, яка склала 85,92 грн. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015, ОСОБА_2 як працюючому пенсіонеру, поновлено виплату пенсії за рішенням суду у розмірі 85% від загальної нарахованої суми пенсії, яка до виплати склала 13582,08 грн. за період з 01.06.2015 по 31.12.2015 року включно.

ОСОБА_2 з 14.02.2002 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя та отримував пенсію за вислугою років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону 1991 року. Відповідно до відомостей наданих сторонами, пенсія йому була призначена в сумі 16878,48 грн.

Позивач вважає, що Відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, виконуючи Постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, від 19.02.2016, самовільно, усупереч норм чинного законодавства визначив розмір пенсії ОСОБА_2 в сумі 2201,07 грн., замість 16878,48 грн.

З урахуванням викладеного, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинених в ході виконання рішення суду у справі № 331/834/16-а, яке набрало законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім’я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред’явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2016 у справі №331/834/16-а, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

В зв’язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються,

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання протиправними дій та стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 19.06.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко