Ухвала суду № 75295931, 20.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 червня 2018 рокусправа № 808/2595/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Шлай А.В. Кругового О.О.

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Державної фіскальної служби України (далі по тексту – ДФС України) про визнання протиправною та скасування податкової консультації.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ДФС України про визнання протиправною та скасування податкової консультації задоволений.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, 27 листопада 2017 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 6910702938803/, апеляційна скарга ДФС України відправлена 23 листопада 2017 року) відповідач ДФС України оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року апеляційна скарга ДФС України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року повернута скаржнику, у зв’язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, а саме: несплатою судового збору.

Втім, 16 квітня 2018 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 0100161076095/, апеляційна скарга ДФС України відправлена 11 квітня 2017 року) відповідач ДФС України повторно оскаржив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 12 частини 1 перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статей 186 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, а також на відповідність вимогам статей 296 Кодексу адміністративного судочинства України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, а також з порушенням вимог пункту 8 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником ДФС України в апеляційній скарзі не зазначена дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником ДФС України до апеляційної скарги додано документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано фізичною особою в неповному обсязі в розмірі 704 грн. (платіжне доручення № 436 від 14 березня 2018 року).

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року апеляційна скарга ДФС України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року залишена без руху, у зв’язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, а також не відповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та скаржнику ДФС України надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику ДФС України пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року з наданням відповідних доказів, а також зазначити дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується та надати суду апеляційної інстанції документ про доплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано фізичною особою.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, копія ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою скаржника ДФС України – 04 червня 2018 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи, однак ухвала судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником ДФС України не виконана, зазначені недоліки скаржником ДФС України протягом десяти днів включно з моменту її отримання не усунені.

Разом з тим, 19 червня 2018 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 6910702698586, клопотання ДФС України відправлено 14 червня 2018 року) від скаржника ДФС України на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому скаржник ДФС України зазначив, що не має можливості усунути недоліки апеляційної скарги у встановлений законом строк, оскільки, відповідно до листів Державної казначейської служби України № 13-08/635-9388 від 07.06.2018 року та № 13-08/582-8821 від 30.05.2018 року зупинено операції на рахунках ДФС.

Розглянувши клопотання скаржника ДФС України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а також вивчивши наведені у ньому доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Натомість, десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги є строком, встановленим законом, відповідно до приписів частини 2 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, вважаємо його достатнім для усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким скасовано встановлені раніше для державних органів пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов’язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.

Тобто, відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання скаржника ДФС України на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд критично оцінює заявлене скаржником ДФС України клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги з огляду на те, що у спірних правовідносинах скаржник ДФС України виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов’язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Таким чином, вносячи зміни до Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, та виключаючи органи Державної фіскальної служби, які звільняються від сплати судового збору, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень, а неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Вказане питання скаржником повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі по тексту - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження строку сплати судового збору.

При цьому, скаржник має довести суду необхідність в продовженні процесуального строку, а також надати суду належні докази в обґрунтування обставин, що унеможливлюють виконання ухвали в строк, встановлений судом апеляційної інстанції.

Водночас, скаржник ДФС України не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню вимоги суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі, а також скаржником не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що скаржником ДФС України також не було виконано вимог ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року в частині порушення скаржником ДФС України вимог частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, а саме скаржником ДФС України повторно не надано суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року та повторно не вказано поважні підстави з наданням відповідних доказів, а також в частині порушення скаржником ДФС України вимог частини 8 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме скаржником ДФС України знов ж таки не зазначена дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

Станом на 20 червня 2018 року включно недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, зокрема, що апеляційна скарга подана з більш як тримісячним пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних суддею неповажними через неналежне виконання посадовими особами скаржника ДФС України службових обов’язків та відсутністю жодних належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк станом на 20 червня 2018 року включно, а також враховуючи не зазначення дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відсутність документа про доплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу немайнового характеру, який подано фізичною особою, дана адміністративна справа не може бути розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ДФС України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства, чинної на момент подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено.

Керуючись статтями 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги – відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий