Рішення № 75295913, 25.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2018 року Справа № 808/3070/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» (надалі – позивач або ТОВ «Мрія») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 №0009581416 за формою «В4» про зменшення від’ємного значення по ПДВ в сумі 1 816,00 грн., №0009601416 за формою «Р» по податку на прибуток в сумі 262 500,00 грн., №0009591416 за формою «Р» по ПДВ в сумі 347 275,50 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.11.2017, 16 год. 30 хв.

В подальшому провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотаннями представників сторін.

Ухвалою суду від 08.02.2018 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання у справі на 06.03.2018, 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 06.03.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 03.04.2018, 14 год. 30 хв., а ухвалою від 03.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 08 травня 2018 року й відкладено підготовче засідання на 25 квітня 2018 року, 09 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 25.04.2018, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.05.2018, 09 год. 30 хв.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на хибних висновках акту перевірки про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Генезіс ЛТД».

Позивач не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки позивач із вказаним контрагентом має сталі господарські відносини, у нього наявні всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку по операціям із цим підприємством, придбані товари і послуги використані в господарській діяльності позивача.

Враховуючи вищевикладене просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав з підстав того, що посадова особа контрагента позивача – ТОВ «Генезіс ЛТД», яка підписувала документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам із позивачем, вироком Центрального суду м. Миколаєва визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Дана посадова особа визнала свою вину у вчиненні вказаного правопорушення та надала пояснення про непричетність до діяльності даного підприємства та про реєстрацію підприємства на своє ім’я без мети здійснення реальної господарської діяльності.

За таких обставин просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представником позивача до початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представником відповідача до суду подано клопотання аналогічного змісту.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд розглянув справу за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» (код ЄДРПОУ 20502092) зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Мелітопольській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

На підставі направлення від 07.06.2017 №1146, виданого ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПК України), на виконання рішення слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Покидюк В.М. від 07.04.2017, на підставі від 06.06.2017 №1410 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Генезіс ЛТД» за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 23.06.2017 №356/08-01-14-16/20502092.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

1) п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого: завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту на 1 816 грн. за листопад 2016 року; занижено суму податку всього у сумі 231 517 грн., у тому числі за березень 2016 року в сумі 76 548 грн., за квітень 2016 року в сумі 6 203 грн., серпень 2016 року в сумі 53 372 грн., жовтень 2016 року в сумі 3 523 грн., листопад 2016 року у сумі 91 871 грн.;

2) п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України та п. 5 П(С)БО 11 «Зобов’язання», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 210 000 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 210 000 грн.

На підставі акту перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

-форми «Р» від 14 липня 2017 року №0009591416, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 347 275,50 грн. (231 517,00 грн. за основним платежем, 115 758,50 грн. за штрафними санкціями);

-форми «Р» від 14 липня 2017 року №0009601416, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на 262 500 грн. (210 000,00 грн. за основним платежем, 52 500,00 грн. за штрафними санкціями);

-форми «В4» від 14 липня 2017 року №0009681416, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення з ПДВ за листопад 2016 року у сумі 1 816,00 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Генезіс ЛТД» та безпідставно включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість, оскільки реальність господарських операцій не підтверджена з урахуванням наявності вироку Центрального суду м. Миколаєва від 07.02.2016 за обвинуваченням посадової особи вищевказаного підприємства у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Викладена інформація, на думку відповідача, свідчить про фактичну неможливість виконання поставок/робіт саме задекларованим контрагентом та спрямованість документально оформлених операцій на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

Позивач не погодився з такими висновками податкового органу та подав скаргу на податкові повідомлення-рішення, яка залишена без задоволення.

Не погоджуючись із правомірністю вищевказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача суд виходить з наступного.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ «Мрія» з його контрагентом - ТОВ «Генезіс ЛТД»; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності позивача; встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів:

- Договір поставки №3 від 15.02.2016, за умовами якого постачальник (ТОВ «Генезіс ЛТД») зобов’язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцю (ТОВ «Мрія») алюмінієві сплави в злитках (чушках) (далі – товар), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього визначену суму коштів;

- Специфікацію №1 від 23.02.2016 до Договору №3 від 15.02.2016 на постачання товару – алюмінієвий сплав АК5 у кількості 10 т за ціною 29 166,67 грн. за тону (без ПДВ) на загальну суму 291 666,67 грн. (без ПДВ), та ПДВ 58 333,33 грн., разом – 350 000,00 грн.;

- Специфікацію №2 від 01.03.2016 до Договору №3 від 15.02.2016 на постачання товару – алюмінієвий сплав АК5 у кількості 6 т за ціною 29 166,67 грн. за тону (без ПДВ) на загальну суму 175 000,00 грн. (без ПДВ), та ПДВ 35 000,00 грн., разом – 210 000,00 грн.;

- Специфікацію №3 від 11.03.2016 до Договору №3 від 15.02.2016 на постачання товару – алюмінієвий сплав АК5 у кількості 12 т за ціною 29 166,67 грн. за тону (без ПДВ) на загальну суму 350 000,00 грн. (без ПДВ), та ПДВ 70 000,00 грн., разом – 420 000,00 грн.;

- Специфікацію №4 від 18.03.2016 до Договору №3 від 15.02.2016 на постачання товару – алюмінієвий сплав АК5 у кількості 6 т за ціною 29 166,67 грн. за тону (без ПДВ) на загальну суму 175 000,00 грн. (без ПДВ), та ПДВ 35 000,00 грн., разом – 210 000,00 грн.;

- Специфікацію №5 від 01.03.2016 до Договору №3 від 15.02.2016 на постачання товару – алюмінієвий сплав АК5 у кількості 6 т за ціною 29 166,67 грн. за тону (без ПДВ) на загальну суму 175 000,00 грн. (без ПДВ), та ПДВ 35 000,00 грн., разом – 210 000,00 грн.;

- товарно-транспортні накладні №Р51 від 21.03.2016, №Р42 від 18.03.2016, №Р36 від 11.03.2016, №Р26 від 01.03.2016, №2 від 23.02.2016, №Р90 від 23.02.2016;

- видаткові накладні №26 від 01.03.2016, №36 від 11.03.2016, №42 від 18.03.2016, №51 від 21.03.2016, №2 від 23.02.2016;

- довіреності на отримання від ТОВ «Генезіс ЛТД» товарів №63 від 01.03.2016, №84 від 11.03.2016, №86 від 18.03.2016, №90 від 21.03.2016, №45 від 23.02.2016;

- рахунки на оплату №25 від 11.03.2016 та №31 від 18.03.2016;

- акти списання товарів №11 від 31.05.2016, №9 від 30.04.2016, №7 від 31.03.2016, №3 від 28.02.2016.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 ПК України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як, зокрема, зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 по справі №21-15а15: для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-1513а16: господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-2239а16 дійшла до такого висновку: недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Досліджуючи питання пов’язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Ухвалою суду від 06.03.2018 у даній справі витребувано від Центрального районного суду м. Миколаєва належним чином засвідчену копію вироку від 07.02.2017 по справі №490/829/17 про визнання директора ТОВ «Генезіс ЛТД» (ЄДРПОУ 39845572) ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

20 квітня 2018 року на адресу суду надійшов вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017 по справі №490/829/17, яким: затверджено угоду про визнання винуватості від 13.01.2017, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1; ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Вирок набрав законної сили 10.03.2017. Згідно з даним вироком, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у придбанні суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 205 КК України, яке виразилося в наступному. В грудні 2015 року ОСОБА_1 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій вступив в змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, не маючи жодного наміру та можливості здійснювати фактичне керівництво підприємством, оскільки не мав на це спеціальних знань чи навичок, а також необхідних для здійснення підприємницької діяльності капіталовкладень та погодився за грошову винагороду в розмірі 1 500 грн. на місяць перереєструвати на своє ім’я юридичну особу ТОВ «Генезіс ЛТД». Вироком встановлено, що ОСОБА_1 було підписано установчі документи підприємства та наказ про вступ на посаду директора, а в подальшому здійснив дії з проведення державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також ОСОБА_1 було переоформлено на себе відкритий попередніми власниками банківських рахунок в ПАТ «Альфа-Банк» та відкрито нові рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «А-Банк». Після проведення перереєстрації документи бухгалтерського обліку, звітності та інші документи, пов’язані із господарською діяльністю ТОВ «Генезіс ЛТД», ОСОБА_1 не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками не розпоряджався. Печатка ТОВ «Генезіс ЛТД» знаходилась у інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб, що дало їм можливість здійснювати незаконну діяльність, яка полягала у наданні послуг по незаконному формуванні податкового кредиту суб’єктам господарювання, в тому числі й ТОВ «Мрія» (ЄДРПОУ 20502092), та сприяло в зменшенні платежів до бюджету з податку на додану вартість по деклараціях за лютий – травень 2016 року. Згідно з укладеною 13.01.2017 угодою про визнання винуватості, ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, щиро покаявся у вчиненні вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а/16, від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14.

Зібрані у справі докази підтверджують, що господарські операції ТОВ «Мрія» з контрагентом ТОВ «Генезіс ЛТД» за період, що перевірявся, не мали реального характеру та не відповідають дійсному економічному змісту. Первинні документи, надані позивачем, не можуть розцінюватися судом як належні докази по справі, оскільки фіктивність контрагента встановлена у судовому порядку. Доказів на підтвердження зворотного до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач неправомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ «Генезіс ЛТД».

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ «Генезіс ЛТД», суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ «Генезіс ЛТД» товарів (послуг) не мало реального характеру.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач неправомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «Генезіс ЛТД», тому висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є вірними, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість правомірним.

Таким чином, у задоволенні позову ТОВ «Мрія» слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко