Постанова № 75295069, 10.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/2366/18

Провадження № 22-ц/792/964/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар – Шевчук Ю.Г.,

з участю представника апелянтів,

позивача,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення процентів з апеляційною скаргою Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 квітня 2018 року, ухвалене суддею Мазурок О.В.,

в с т а н о в и л а :

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України (далі – ДКСУ), Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі – ГУ ДКСУ у Хмельницькій області) про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Хмельницькій області 99753,04 грн. процентів за безпідставне користування належними йому грошовими коштами 108934,09 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов’язано Державну судове адміністрацію України та Апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання за період з 27.11.2005 року по 12.01.2009 року. В подальшому судом було змінено спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом проведення стягнення коштів за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів». Судом також було проведено роз’яснення виконання судового рішення шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів, виділених їй у вигляді асигнувань Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів». Стягнення проводиться ДКСУ на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2001 року, №845.

Оскільки сума грошової компенсації в розмірі 108934,09 грн. не була йому виплачена у передбачений законом строк, в грудні 2009 року, тому з 1 січня 2010 року він має право на отримання від боржника процентів за безпідставне користування його коштами в порядку ст.ст. 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України, розмір яких становитиме 99753,04 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.04.2018 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 99753 грн. 04 коп. процентів за безпідставне збереження та користування грошовими коштами.

В апеляційній скарзі ДКСУ та ГУ ДКСУ у Хмельницькій області просили суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку апелянтів судом було порушено норми матеріального права та не враховано, що органи державного казначейства ніяким чином не заподіяли шкоди правам та інтересам позивача, оскільки вони є лише виконавцями рішення суду в частині стягнення коштів за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ №845 від 03.08.2011 року. Вони не користувалися і не зберігали присуджені ОСОБА_1 судом кошти, тому і не можуть нести відповідальність у вигляді сплати процентів за ст. 536 ЦК України. ДКСУ та ГУ ДКСУ у Хмельницькій області не є боржниками за рішенням суду про стягнення розміру компенсації на користь позивача, яким є ДСА України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав на необґрунтованість доводів апелянта та просив залишити без змін рішення суду.

В судовому засіданні представник апелянтів підтримала апеляційну скаргу.

Позивач в суді проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та постановлення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року, яка набрала законної сили, було визнано неправомірною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за порушення строків виплати щомісячного довічного грошового утримання за період з 27.11.2005 року по 12.01.2009 року, зобов’язано ДСА України та Апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання на період з 27.11.2005 року по 12.01.2009 року.

25.09.2012 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду за заявою Апеляційного суду Хмельницької області змінено спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом проведення стягнення коштів за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».

18.06.2014 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили було роз’яснено постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року з урахуванням ухвали про зміну способу та порядку виконання судового рішення від 25.09.2012 року. Відповідно до роз’яснення виконання постанови повинно бути проведено шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з ДСА України як головного розпорядника коштів, виділених їй у вигляді асигнувань Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на корить суддів». Стягнення проводиться Державною казначейською службою України на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року, №845.

04.07.2017 року ДКСУ на виконання виконавчого листа, виданого 30.05.2012 року Хмельницьким окружним судом 30.05.2012 року було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 108934 грн. 09 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в повному об’ємі суд першої інстанції виходив з того, що належні ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 108934,09 грн., які були стягнуті судовим рішенням як компенсація втрати частини доходів у зв’язку з несвоєчасною виплатою щомісячного довічного грошового утримання безпідставно зберігалися, тому позивач має право на отримання процентів на підставі ст. 536 ЦК України.

Однак такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші, (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів, за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актом цивільного законодавства.

В постанові Верхового Суду України від 02.03.2016 року, №6-2491цс15 визначено, що якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються грошові кошти (як готівкові, такі і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

В той же час, як вбачається зі змісту цієї постанови, за обставинами справи рішенням суду було визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та засновано двосторонню реституцію, стягнуто на користь позивача отримані відповідачем грошові кошти за продаж будинку.

Саме за таких обставин Верховний Суд України прийшов до висновку про можливість застосування положень ст. 536 ЦК України та нарахування відсотків за користування коштами, які були фактично отримані за недійсним договором.

В постанові ОСОБА_2 Верхового Суду від 10.04.2018 року, справа №910/10156/17, зокрема, зазначено, що в розумінні ст. 536 ЦК України термін «користування чужими грошима» може використовуватися у двох значеннях. Перше – це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення – прострочення грошового зобов’язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов’язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов’язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але не правомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, висновок суду про необхідність застосування до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковим, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як ч. 1 ст. 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій справі.

Верховний Суд також зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов’язань. ОСОБА_2 Верхового Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов’язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

Враховуючи встановлені вище обставини суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Несвоєчасна виплата ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання не свідчить про те, що в такому випадку має місце безпідставне збереження чи користування грошовими коштами позивача державою. Розмір компенсації, який підлягав стягненню на коритись позивача не було визначено відповідним судовим рішенням про стягнення цієї компенсації, а її нарахування та виплата були проведені вже в процесі виконання рішення суду. В такому випадку відсутній предмет регулювання, передбачений ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, а саме, грошові кошти у чітко визначеному розмірі, якими, як стверджує ОСОБА_1, незаконно користувався відповідач.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області задоволити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення процентів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12.07.2018 року.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_3 Доповідач – Гринчук Р.С.

Категорія 59