Постанова № 75295046, 11.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 669/1195/17

Провадження № 22-ц/792/1042/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 березня 2018 року,

встановив:

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ПАТ «Дельта Банк» зазначило, що 13 вересня 2013 року сторони уклали кредитну угоду, за умовами якої позивач відкрив ОСОБА_4 картковий рахунок із кредитним лімітом у розмірі 36 300 грн. ОСОБА_4 скористався кредитною лінією, разом із тим останній не виконує зобов’язання з повернення коштів, унаслідок чого станом на 21 серпня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 49 207 грн 36 коп., яка складається з 32 396 грн 60 коп. простроченого кредиту та 16 810 грн 76 коп. процентів.

За таких обставин ПАТ «Дельта Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 49 207 грн 36 коп. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 березня 2018 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_4 не виконав грошового зобов’язання за кредитним договором, однак позов не підлягає задоволенню у зв’язку зі спливом позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно визначив початок перебігу позовної давності та помилково дійшов висновку про сплив цього строку. Зокрема, банк зазначив, що у правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки. Трирічний строк після закінчення терміну дії одержаної ОСОБА_4 платіжної картки не сплив, а тому висновок суду про закінчення позовної давності не відповідає вимогам закону.

ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що від часу здійснення ним останнього платежу минуло більше трьох років, отже позовна давність сплила, внаслідок чого позов ПАТ «Дельта Банк» є безпідставним.

Повідомлені представником ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_5 причини неявки у судове засідання (здійснення процедури ліквідації банку, перебування у відпустці) не є поважними, тому в силу ст. 372 ЦПК України апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон (ст. 259 ЦК України), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив положення ст.ст. 261, 267, 526 ЦК України.

У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат.

Встановлено, що 13 вересня 2013 року сторони уклали кредитний договір №001-22019-130913, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» відкрив ОСОБА_4 поточний рахунок із кредитним лімітом у розмірі 36 300 грн (тарифний пакет «Кредитна картка №1 Еволюція Лояльна»). При цьому банк видав ОСОБА_4 платіжну картку №5163990012480426 для обслуговування карткового рахунку (строк дії – 3 роки) та перерахував кредитні кошти на вказаний рахунок.

ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір шляхом приєднання останнього до запропонованих відповідачем ОСОБА_6 банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», затверджених рішенням ОСОБА_2 Директорів Банку від 20 березня 2013 року №14 (далі – ОСОБА_6), які разом із Пропозицією (заява №001-22019-130913 від 13 вересня 2013 року) і Тарифами становлять укладений між сторонами кредитний договір.

Цей договір укладено ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 на невизначений строк, разом із тим строк ліміту кредитної лінії встановлено сторонами у 364 (календарних) дні.

ОСОБА_4 зобов’язався щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обов’язкового мінімального платежу, який складається з частки обов’язкового погашення тіла кредиту у розмірі 2% від суми використаних коштів станом на день розрахунку та нарахованих процентів за кредит (10% річних – на позитивний залишок, 48% – на недозволений овердрафт), вносячи їх на поточний рахунок до 25-го числа кожного місяця.

ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 визначили, що банк має право в будь-якому разі вимагати, в тому числі у судовому порядку, дострокового виконання клієнтом всіх своїх зобов’язань щодо повернення заборгованості за кредитною лінією у випадку вчинення клієнтом істотного порушення умов договору, яким, крім іншого, є прострочення клієнтом більш ніж на один календарний місяць строку оплати обов’язкового мінімального платежу (п. 4.16.3 ОСОБА_6).

ОСОБА_4 не виконує зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 21 серпня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 49 207 грн 36 коп., яка складається з 32 396 грн 60 коп. неповернутого кредиту та 16 810 грн 76 коп. процентів.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_4 не виконав грошового зобов’язання за кредитним договором.

ОСОБА_4 не заперечує вказаний висновок суду.

Умови кредитного договору (а.с. 5, 54, 70-94) та наданий ПАТ «Дельта Банк» розрахунок заборгованості (а.с. 4) є зрозумілими та достатніми для висновку, що відповідач не виконує належним чином узяті на себе зобов’язання, внаслідок чого станом на 21 серпня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 49 207 грн 36 коп.

Розмір заборгованості не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

Разом із тим, відмовляючи в позові ПАТ «Дельта Банк» у зв’язку зі спливом позовної давності суд припустився помилки.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 1055 ЦК України слідує, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із заявою (офертою) про приєднання до ОСОБА_6 (а.с. 5). При цьому ОСОБА_4 підтвердив своє розуміння і згоду з тим, що моментом прийняття (акцепту) банком його пропозиції щодо укладення договору, а отже моментом укладення договору на умовах, описаних вище в цій Пропозиції та ОСОБА_6, вважається дата відкриття банком поточного рахунку. ОСОБА_4 погодився, що складовою та невід’ємною частиною Пропозиції є ОСОБА_6 та Тарифи, з якими він попередньо ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє й положення яких неухильно зобов’язується дотримуватися.

Подавши позивачеві вказану заяву, ОСОБА_4 приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені останнім у стандартній формі. Сторони підписали заяву №001-22019-130913 (а.с. 5), тарифи (а.с. 5 на звороті) та анкету позичальника (а.с. 54-55). При цьому ОСОБА_4 своїм підписом підтвердив, що він обізнаний із Правилами, чинна редакція яких розміщена на офіційному сайті банку, та зобов’язується періодично ознайомлюватися з ними.

За змістом п. 2.3 ОСОБА_6, здійснюючи укладення договору з банком, у тому числі шляхом надання оферти клієнтом, викладеної у заяві (Пропозиції) клієнта, та її акцептування банком, у спосіб, встановлений банком, клієнт такими своїми діями здійснює повне та беззаперечне приєднання до цих ОСОБА_6, тобто повністю приймає положення цих ОСОБА_6 для застосування у своїх взаємовідносинах з банком.

Укладаючи відповідний договір за продуктом банку, клієнт приймає на себе всі обов’язки та набуває всіх прав, передбачених цими Правилами, так само як і банк бере на себе всі обов’язки та набуває всіх прав, передбачених цими Правилами для відповідного кола банківських послуг, що будуть надаватися банком за укладеним з клієнтом договором за продуктом банку (п. 2.9 ОСОБА_6).

Отже ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Сторони визнали цю обставину.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Починаючи з серпня 2014 року ОСОБА_4 не виконує зобов’язання за кредитним договором, останній платіж у розмірі 1 200 грн він вніс 1 серпня 2014 року. Таким чином, у вересні 2014 року у ПАТ «Дельта Банк» виникло право на позов і почався перебіг позовної давності.

ОСОБА_4 приєднався до ОСОБА_6, пунктом 18.3 яких передбачено, що строк позовної давності щодо вимог повернення кредиту, сплати процентів, плат, комісій, неустойки (штрафів, пені) по договору за продуктом банку та цим ОСОБА_6 складає 50 років.

Отже сторони уклали договір про збільшення позовної давності, тому загальна позовна давність за вимогами ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором не сплила.

Посилання ОСОБА_4 на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 14 грудня 2016 року (справа №6-2462цс16), щодо порядку обчислення та застосування позовної давності є безпідставними, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлені різні обставини.

Так, у справі №6-2462цс16 Верховний Суд України дійшов висновку про неможливість застосування положень Умов та правил надання банківських послуг, якими визначено строк погашення процентів за кредитом і строк погашення кредиту в повному обсязі з посиланням на те, що ці умови не містили підпису відповідача. При цьому Верховний Суд України зазначив, що апеляційний суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла відповідач, підписуючи заяву.

Натомість, у справі, яка переглядається апеляційним судом, достовірно встановлено, що, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_4 приєднався до ОСОБА_6, які є запропонованими банком умовами кредитування. При цьому відповідач підтвердив своє розуміння і погодження з тим, що положення цих ОСОБА_6 поширюються на його взаємовідносини з банком, що виникають на підставі будь-якого договору за продуктом банку, умови надання якого банком наведені в цих правилах, та є обов’язковими для виконання клієнтом (п. 18.7 ОСОБА_6).

Не врахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позов ПАТ «Дельта Банк» є безпідставним.

На думку апеляційного суду, цей позов підлягає задоволенню. З ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» слід стягнути 49 207 грн 36 коп. заборгованості за кредитним договором.

У зв’язку з цим, ОСОБА_4 має відшкодувати понесені банком витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у сумі 4 000 грн (1600+2400).

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання – 30200, Хмельницька область, селище міського типу Білогір’я, вулиця Шевченка, 52-А; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (місцезнаходження – 01133, місто Київ, вулиця Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 34047020) 49 207 гривень 36 копійок заборгованості за кредитним договором і 4 000 гривень судового збору, а всього – 53 207 гривень 36 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_7

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27