Рішення № 752950, 20.06.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.06.07 Справа № 1/810-24/233

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Маїк С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) “Центр розвитку нерухомості”, м. Львів,

до відповідача 1 Львівської обласної організації Національної спілки художників України (надалі –ЛООНСХУ), м. Львів,

до відповідача 2 Національної спілки художників України (надалі –НСХУ), м. Київ,

за участю третьої особи на стороні відповідачів –ТзОВ “Компанія управління проектами “Акрополь”, м. Львів

про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 05.11.2004 р.

За участю представників:

від позивача - Стецьків Л.В. - представник,

від відповідача 1: Пашковський Я.В. –представник,

від відповідача 2: Пашковський Я.В. - представник

від третьої особи – не з”явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку нерухомості”, м. Львів, звернулось до господарського суду з позовом до ЛООНСХУ, м. Львів, та НСХУ, м. Київ, про визнання недійсним договору управління нерухомим майном, укладеного між відповідачами у справі 05.11.2004 р. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що постановою господарського суду Львівської області від 11.01.-23.02.2006 р. у справі № 1/64-9/28, яка набрала законної сили, визнано нечинним наказ ФДМУ № 338 від 24.02.2004 р. “Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР (знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача) у власність Національної спілки художників україни” та Свідоцтво про право власності № П-693 від 26.02.2004 р., видане Фондом державного майна України; скасовано державну реєстрацію права власності, здійснену БТІ та ЕО згідно вищевказаного свідоцтва. Постановою суду у справі № 1/64-9/28 встановлено, що за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9 відсутнє майно, щодо якого було укладено договір управління майном від 05.11.2004 р. Крім цього, позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 203, 215, 317, 319, 321, 373, 1029, 1032, 1035 ЦК України.

Позивачем також подано заяву про уточнення позовних вимог № 21 від 26.04.2007 р., в якій ТзОВ “Центр розвитку нерухомості” додатково посилається, як на підставу визнання оспорюваного договору недійсним, на норми ст.ст. 84, 85, 86, 203, 215 ч. 1 ст. 1033 ЦК України, ст.ст. 9, 21, 23 Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”.

Національна спілка художників України у відзиві на позовну заяву (том І, а.с. 40-44) просить припинити провадження у справі в зв”язку з відсутнісю предмету спору. При цьому відповідач 2 посилається, зокрема на те, що будинок № 9 на площі Міцкевича у м. Львові є пам”яткою архітектури під охоронним номером 1326 республіканського значення і його включено до списку пам”яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Більша частина конструктивних елементів будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові демонтована, однак, як пам”ятку містобудування і архітектури будинок з обліку не знято. Підстав для визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 05.11.2004 р. немає, оскільки при його укладенні дотримано усіх вимог, які передбачені ст. 203 ЦК України щодо дійсності правочинів. В ухвалі господарського суду Львівської області у справі № 1/64-9/28 від 20.06.2006 р. (абз. 3, стор. 11) суд дійшов висновку про існування за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9 складових елементів пам”ятки історії та культури, які у відповідності до Закону України “Про охорону культурної спадщини” підлягають охороні незалежно від ступеня їх збереженості. Свідоцтво про право власності НСХУ видане на приміщення та фундамент окремої будівлі –пам”ятки історії та культури підприємства громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” ЛООНСХУ. Належність майна НСХУ встановлено діючою постановою Кабінету Міністрів України № 1058 від 10 липня 1998 р. “Про порядок передачі нерухомого майна творчим спілкам. Крім цього, відповідач 2 у відзиві зазначає, що позивач не вказує, які саме його права, як власника земельної ділянки, та охоронювані законом інтереси порушено.

ЛООНСХУ у відзиві на позовну заяву (а.с. 60-64) просить припинити провадження у справі з тих же, загалом, підстав, що й НСХУ.

У зв”язку з закінченням терміну повноважень судді Хабіб М.І, розпорядженням заступника голови господарського суду від 27.12.2006 р. справу № 1/810-24/233 передано на розгляд судді Бортник О.Ю. Ухвалою суду від 28.12.2006 р. справу № 1/810-24/233 призначено до розгляду в засіданні на 08.02.2007 р. У судовому засіданні 08.02.2007 р. за згодою представників сторін оголошувалась перерва до 05.03.2007 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 05.03.2007 р., 28.03.2007 р., 12.04.2007 р., 27.04.2007 р., 31.05.2007 р. та 13.06.2007 р. Судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ТзОВ “Компанія управління проектами “Акрополь”.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між відповідачами у справі 05.11.2004 р. укладено Договір управління нерухомим майном. Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 2.1., 2.2., 2.5., 4.1., 4.4., 4.6., 5.2. згаданого договору установник управління –Національна спілка художників України передає управителеві –Львівській обласній організації національної спілки художників України в управління на п”ять років об”єкт, а довірчий управитель зобов”язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління. Предметом договору є фундамент окремої будівлі та стіни підвальних приміщень, будинку № 9 на площі Міцкевича в м. Львові, котрі є частиною пам”ятки історії та кільтури підприємства, громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” Національної спілки художників України, загальною площею 1007 кв. м. Мета управління –здійснення управління відповідно із тими цілями, які ставить установник управління (отримання максимально високої доходності від управління майном). Основною метою управління є відновлення первісного стану об”єкту управління шляхом його відбудови, реконструкції і т.п. та захист прав власника установника управління. Управитель, який здійснює господарську діяльність на основі права довірчої власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб”єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб”єктам для використання його на праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених законодавством України (Підстава - ст. 134 Господарського кодексу України). Крім цього, метою управління є також одержання доходу особою, вказаною установником управління –а саме вигодонабувачем. Прибуток (дохід) управителя є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу управителя за певний період (1 календарний рік згідно з п. 4.4. Договору) на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Плата управителя встановлюється в розмірі 50 % від визначеного договором розміру періодичного доходу вигодонабувача.

14 вересня 2005 р. між ЛООНСХУ (наймодавець), що є управителем нерухомого майна НСХУ –установник управління згідно з Договором управління нерухомими майном за реєстровим № 2279, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія управління проектами “Акрополь” (наймач) укладено договір найму нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 2063. Відповідно до п.п. 1.1., 1.3., 2.1., 4.1., 5.1. Договору найму об”єктом найму є приміщення та фундамент окремої будівлі пам”ятки історії та культури підприємства громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” ЛООНСХУ будинку № 9 на площі Міцкевича А. в м. Львові, загальною площею 1007 кв. м. Мета найму – відновлення первісного стану об”єкта, що орендується шляхом відбудови, реконструкції і т.п. та введення його в експлуатацію. Строк дії договору –п”ять років з моменту прийняття об”єкту найму. Розмір оплати за об”єкт, що переданий у найм, складє 1 (одну) грн. за один календарний рік.

Тоді як позивач на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 березня 2005 р. ВОА № 719460, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 1184, став власником земельної діялнки, що розташована за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9, площею 1090 квадратних метрів. Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 422460 від 4 квітня 2005 р. цільове призначення земельної ділянки –будівництво та обслуговування адміністративно-торгового центру. Довідавшись, зокрема й у ході розгляду господарським судом Львівської області справи № 1/64-9/28 про порушення своїх прав, як власника земельної ділянки з вищезгаданим цільовим призначенням, ТзОВ “Центр розвитку нерухомості 31.07.2006 р. звернулось з позовом до суду про визнання договору управління нерухомим майном, укладеного 05.11.2004 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2279, недійсним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ст. 236 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згаданими нормами ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Як вбачається з постанови господарського суду Львівської області від 11.01.-23.02.2006 р. у справі № 1/64-9/28 (том І, а.с. 87-91), в якій брали участь сторони справи № 1/810-24/233, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши представників сторін, зокрема встановив, що знесений будинок на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові, фундамент та стіни підвальних приміщень якого є об”єктом оспорюваного договору управління, належав до комунальної власності. Про перебування згаданого будинку у комунальній власності йдеться у рішенні Вищого арбітражного суду України від 17.01.1996 р. у справі № 147/7. Будинок знесено на підставі ухвали Львівської міської Ради народних депутатів від 29.05.1997 р. № 755 “Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом, на площі Міцкевича, 9 та передачу земельної ділянки під забудову”. Відтак, наказ ФДМУ № 338 від 24.02.2004 р. “Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України” на момент прийняття не відповідав вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції ФДМУ. Відповідно, видача свідоцтва про право власності № П-693 від 26.02.2004 р. НСХУ (Національній спілці художників України) на Львівський художньо-виробничий комбінат Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі –пам”ятки історії та кільтури підприємства громадської організації “Львівський художньо-виробничий комбінат” Львівської обласної організації Національної спілки художників України), державна реєстрація ЛОДКБТІ та ЕО вищевказаного свідоцтва, договір управління майном, укладений 05.11.2004 р. між НСХУ і ЛООНСХУ, є такими, що не відповідають чинному законодавству.

Вирішуючи спір у справі, суд також бере до уваги такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Суд дійшов висновку, що відповідно до п. 1.3. Договору та положень ст.ст. 179, 180, 190 ЦК України предметом договору управління від 05.11.2004 р. –є нерухома річ. Згідно з ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов”язки. Предмет договору управління (нерухома річ) переданий в управління з метою відновлення його первісного стану шляхом відбудови, реконструкції і т.п. (п. 2.2. Договору). Однак, як вбачається з постанови господарського суду від 11.01.-23.02.2006 р. у справі № 1/64-9/28 (том І, а.с. 25-26), Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз у своєму висновку № 2025 судової будівельно-технічної експертизи, складеному 28.10.2005 р., зазначив, що залишки знесеного будинку (фундаменти) не можуть самостійно експлуатуватися, так як не являють собою закінченої архітектурної форми (не будівля і не споруда), тому не можуть розцінюватися з точки зору безпеки та надійності і підлягають демонтажу. Про те, що викоритстання залишків фундаментів будинку № 9 на пл. Міцкевича як конструктивних елементів для будівництва (чи відтворення) нового будинку є неможливим, оскільки однією з головних причин його руйнування був власне незадовільний стан згаданих фундаментів, свідчить і лист Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту “Укрзахідпроектреставрація” № 226 від 19.07.2005 р. Вказаний інститут має ліцензію на реставрацію і відновлення пам”яток архітектури, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1031 ЦК України договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Докази державної реєстрації оспорюваного договору управління нерухомим майном від 05.11.2004 р. у матеріалах справи відстуні та відповідачами суду не подані.

Згідно з ч. 1 ст. 1032 ЦК України установником майна є власник майна. Проте рішенням Вищого арбітражного суду України від 17.01.1996 р. у справі № 147/7 та постановою господарського суду Львівської області від 11.01.-23.02.2006 р. у справі № 1/64-9/28 (том І, а.с. 26-27) встановлено, що будинок на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові належав до комунальної власності м. Львова. Відтак, господарським судом у вже згаданій постанові від 11.01.-23.02.2006 р. встановлено, що Фонд державного майна України, при видачі наказу № 338 від 24.02.2004 р. “Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України” перевищив межі своїх повноважень. Так як, відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України (затверджено постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. № 2558-ХІІ) та Тимчасового регламенту Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 86 від 21.01.2004 р., він є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що здійснює визначені законами України повноваження власника державного майна, виконує функції з управління об'єктами права державної власності, що належать до сфери управління Фонду, у тому числі у процесі приватизації, реалізує державну політику в сфері приватизації державного майна, здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, а також виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю. Постановою господарського суду Львівської області у справі № 1/64-9/28 визнано нечинними вже згаданий наказ Фонду державного майна Ураїни № 338 від 24.02.2004 р. та свідоцтво про право власності № П-693 від 26.02.2004 р., видане Фондом державного майна України, та скасовано державну реєстрацію права власності, здійснену Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки згідно свідоцтва ФДМУ про право власності № П-693 від 26.02.2004 р.

Згідно з ч. 1 ст. 1033 ЦК України управителем може бути суб”єкт підприємницької діяльності. З довідки ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 9444/29-12 від 10.05.2007 р. вбачається, що ЛООНСХУ (ЄДРПОУ02916619) з 23.01.1998 р. включена в реєстр неприбуткових організацій. Згідно з п. 2.1. Статуту відповідача 1 ЛООНСХУ має на меті задоволення потреб українського народу, відродження, утвердження та розвиток усіх різновидів українського мистецтва як невід”ємної складової частини світової культури. До основних форм діяльності відповідача 1 (п. 3.1. Статуту) не включено здійснення підприємницької діяльності та управління майном інших юридичних осіб. Крім цього, відповідно до норм ст.ст. 9, 23 Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” ці спілки мають, зокрема право: здійснювати творчу та господарську діяльність у передбаченому законодавством порядку для виконання своїх статутних завдань. Для здійснення господарської та іншої діяльності, з метою здійснення статутних завдань і цілей, творчі спілки у встановленому порядку можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи, правовий статус яких визначається законодавством України, статутом спілок, а також їхніми власними статутами (положеннями). Творчі спілки мають право здійснювати управління майновими правами членів спілки, які є суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права" (ст. 9 Закону). Пунктами 4.1. Статутів відповідачів передбачено, що їхніми членами є професійний творчий працівник –фізична особа, творча діяльність якої становить її основне заняття, що завершується створенням і оприлюдненням творів або їх інтерпритації в галузі культури та мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має вона чи не має будь-які юридично оформлені трудові відносини, член Спілки є суб”єктом творчої діяльності. Таким чином, в порушення вимог ст. 9 Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” відповідачу 1 передано в управління Національною спілкою художників України майно, а не майнові права, сторонньої юридичної особи, яка не є членом відповідача 1 та суб”єктом авторського права на залишки фундаменту будівлі та стіни підвальних приміщень будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові.

Суд також звертає увагу на таке. Як уже зазначено вище, згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання цієї вимоги в момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Як вбачається з п. 2.2. Договору управління нерухомим майном від 5 листопада 2004 р. основною метою укладення цього договору є відновлення первісного стану об”єкту управління шляхом його відбудови, реконструкції і т.п. Однак, у Статуті управителя (ЛООНСХУ) відсутня така форма діяльності як відбудова та реконстукція пам”яток архітектури. У матеріалах справи відстуня та відповідачами суду не подана ліцензія ЛООНСХУ на відповідні види будівельної діяльності. Крім цього, як пояснено у судовому засіданні представником відповідача 1, на виконання умов договору управління він передав предмет управління в найм третій особі у справі на підставі договору найму нерухомого майна від 14.09.2005 р. Розмір оплати за об”єкт, що переданий у найм, складає одну гривню за один календарний рік (п. 5.1. договору найму). Плата ж управителя (ЛООНСХУ) згідно з п. 5.2. договору управління встановлюється у розмірі 50 % від визначеного договором розміру періодичного доходу вигодонабувача.

Посилання відповідачів у справі на те, що Договір управління нерухомим майном від 05.11.2004 р. не зачіпає прав та охоронюваних законом інтересів позивача як власника земельної діялянки, а відтак, провадження у справі слід припинити у зв”язку з відсутністю предмету спору, необгрунтовані. Так, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.03.2005 р. (том І, а.с. 9-12) та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 422460 (том І, а.с. 8) позивач придбав вільну від обмежень щодо використання за цільовим призначенням земельну ділянку площею 1090 м кв. у м. Львові за адресою: пл. Міцкевича, 9 (п.п. 1.2., 1.8 договору) з метою будівництва та обслуговування торгового центру. Після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки він довідався, що на її території знаходиться фундамент окремої будівлі та стіни підвальних приміщень будинку № 9 загальною площею 1007 кв. м, які передані в управління ЛООНСХУ з метою відновлення нею первісного стану об”єкту управління шляхом його відбудови, реконструкції і т.п. Зазначене зумовлює необхідність забезпечення доступу на земельну ділянку, яка належить позивачеві, працівників та техніки відповідачів. Вказане порушує права позивача як власника земельної ділянки. Крім цього, судом встановлено, що нерухомого майна, яке передане в управління за оспорюваним договором, на земельній ділянці позивача не існує. Наявність згаданого Договору управління нерухомим майном, враховуючи існування постанови господарського суду Львівської області від 11.01.-23.02.2006 р. у справі № 1/64-9/28, яка набрала законної сили, також порушує право власника земельної ділянки на її використання за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування торгового центру). Так, на виконання договору управління нерухомим майном відповідачем 1 укладено договір найму цього майна від 14.09.2005 р. з третьою особою у справі. Пунктом 7.2. згаданого договору наймачу надано право бути орендарем належної позивачу земельної ділянки, бути замовником будівництва та упорядковувати територію, прилеглу до об”єкта, що орендується, на власний розсуд.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги ТзОВ “Центр розвитку нерухомості” обгрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

Визнати недійсним повністю договір управління нерухомим майном, укладений 05.11.2004 р. між Національною спілкою художників України та Львівською обласною організацією Національної спілки художників України, посвідчений 05.11.2004 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., зареєстрований в реєстрі за № 2279, з моменту його укладення.

Стягнути з Львівської обласної організації Національної спілки художників України (м. Львів, вул. Коперніка, 17, код ЄДРПОУ 02916619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку нерухомості” (м. Львів, вул. Тургенєва, 72, код ЄДРПОУ 33252934) 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. виртат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Національної спілки художників України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1-5, код ЄДРПОУ 00015912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр розвитку нерухомості” (м. Львів, вул. Тургенєва, 72, код ЄДРПОУ 33252934) 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. виртат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

4. Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 ГПК України 20.06.07 р. о 17 год. 50 хв.

Суддя