Постанова № 75294530, 10.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 661/1602/17 Головуючий в І інстанції: Ведяшкіна Ю.В.

Номер провадження: №22-ц/791/926/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року, у складі судді Ведяшкіної Ю.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі, Новокаховської міської ради Херсонської області про визнання недійсним договору купівлі - продажу комунального майна, стягнення безпідставно отриманих коштів, процентів за користування чужими коштами та відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням неодноразових уточнень, просив:

--- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу комунального майна від 18.02.2011 року, укладений між ним та Представництвом Фонду державного майна України в м.Нова Каховка, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І. за реєстровим № 687;

--- стягнути з Новокаховської міської ради на його користь 233018,40 грн безпідставно отриманих коштів;

--- стягнути з Новокаховської міської ради на його користь 207051,56 грн процентів за користування чужими коштами;

--- стягнути з Новокаховської міської ради на його користь 67207,60грн збитків.

Позов обґрунтував наступним. 18 лютого 2011 року він (покупець) та Представництво Фонду Державного майна України в м.Нова Каховка (продавець) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу комунального майна серії ВРЕ №902563, за яким Представництво ФДМУ передало йому у власність окреме індивідуально визначене майно - 21/100 частину комплексу будівель та споруд пожежного депо ППЧ-36, яка складається з гаражу "А5" загальною площею 266,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке є комунальною власністю Територіальної громади м. Нова Каховка в особі Новокаховської міської ради, а він прийняв вказане майно та сплатив визначену ціну - 233 018,40 грн.

29 грудня 2011 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлової будівлі він (тобто ОСОБА_2) продав зазначене вище майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які купили його у рівних частинах за ціною 300226,00 грн. Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14.01.2014 р. по цивільній справі за позовом прокурора м. Нова Каховка в інтересах держави в особі Міністерства надзвичайних ситуацій України (Державна служба України з надзвичайних ситуацій), ТУ МНС України у Херсонській області (на час розгляду справи - Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області) до виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, Новокаховської міської ради Херсонської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування та повернення нерухомого майна (яке Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2014 року, залишено без змін), позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

--- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.12.2006 року, видане виконавчим комітетом Новокаховської міської ради на підставі рішення №287 від 28.11.2006 року - комплекс будівель і споруд пожежного депо ППЧ-36 за адресою: АДРЕСА_1;

--- витребувано у Новокаховської міської ради на користь Міністерства надзвичайних ситуацій України комплекс будівель і споруд пожежного депо ППЧ-36 за адресою: АДРЕСА_1;

--- витребувано у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в рівних частках на користь Міністерства надзвичайних ситуацій України нежитлову будівлю, яка складається з гаражу "А" цегляного площею 266,1кв.м, при якому є огорожа 1, 2 і яка знаходиться в АДРЕСА_2.

Згідно з офіційними відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 05.09.2011 року державну реєстрацію Представництва ФДМУ у м. Нова Каховка припинено, а засновником Представництва ФДМУ у м. Нова Каховка було Регіональне відділення ФДМУ по Херсонській області. Вважає, що у зв'язку з припиненням Представництва належним відповідачем, за позовною вимогою про визнання спірного договору недійсним, є вказане Регіональне відділення.

Вказав, що на підставі п.30 ч.1 ст.26, ч.6 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" кошти, що були сплачені за спірним договором були зараховані до міського бюджету м. Нова Каховка, розпорядником якого є Новокаховська міська рада, з якої, у відповідно до ч.3 ст.1212, ст.1213, ч.2 ст.1214 ЦК України, підлягає стягненню безпідставно отримані кошти в розмірі 233018,40грн. Крім того, зазначив, що після придбання у власність за договором гаражу "А5", загальною площею 266,1кв.м, ним здійснено витрати на капітальний ремонт цього майна у розмірі 67 207,60 грн, які, на підставі, ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, просить стягнути з Новокаховської міської ради Херсонської області, а також, на підставі ч.2 ст.536, ч.1 ст.1048 ЦК України просить стягнути з Новокаховської міської ради проценти за весь час користування коштами, тобто за період з 18 лютого 2011 року по 26 січня 2018 року в сумі 207051,56 грн.

Оскаржуваним рішенням від 04 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Новокаховської міської ради на користь ОСОБА_2 233018,40грн - кошти за договором від 18.02.2011 року, 8213,08 грн процентів за користування чужими коштами, а всього - 241231,48 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна, стягнення процентів за користування чужими коштами за період часу з 18 лютого 2011 року до 05 вересня 2017 року та відмови у задоволенні вимоги про стягнення збитків й ухвалити нове, яким задовольнити позов у цій частині, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема вказав, що суд першої інстанції не врахував, що факт виконання договору його сторонами не має ніякого значення для недійсності договору, оскільки він суперечить вимогам закону. Також зазначив, що суд, всупереч ст.1214 ЦК України, не врахував, що з 23.12.2010 року Новокаховській міській раді було відомо про незаконність перебування спірного майна пожежного депо в комунальній власності територіальної громади м.Нова Каховка, а тому стягненню підлягають збитки за період з 18.02.2011 року по 26.01.2018 року. Крім того вважає, що у зв'язку із тим, що він не мав ніяких стосунків із Міністерством надзвичайних ситуацій, то, на підставі ч.2 ст.216 ЦК України, відшкодуванню підлягають збитки винною стороною, тобто саме Новокаховською міською радою, а не МНС, як вказав суд.

Отже, рішення не оскаржується лише в частині стягнення коштів за договором від 18.02.2011 року в сумі 233018,40грн.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу комунального майна серії ВРЕ №902563 від 18 лютого 2011 року Представництво Фонду Державного майна України в м.Нова Каховка (продавець), передало, а ОСОБА_2 (покупець) прийняв у власність окреме індивідуально визначене майно - 21/100 частину комплексу будівель та споруд пожежного депо ППЧ - 36, яке складається з гаражу "А5" загальною площею 266,1 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є комунальною власністю Територіальної громади м.Нова Каховка в особі Новокаховської міської ради (Новокаховський міськвиконком на праві повного господарського відання, та сплатив визначену ціну - 233 018,40 грн (з них ПДВ - 38836,40 грн). Договір посвідчено приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 687 (а.с.5-6).

Із відповіді на адресу представника позивача від заступника начальника Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області від 12 вересня 2017 року та доданої до неї виписки по руху коштів, вбачається, що на підставі договору від 18.02.2011р від ОСОБА_2 в період з 23 лютого по 15 квітня 2011 року надійшли кількома платежами кошти на загальну суму 233 018,40грн, які в подальшому були перераховані до міського бюджету м.Нова Каховка (а.с.154, 155-158).

Таким чином, отримувачем коштів від оспорюваного договору купівлі - продажу від 18.02.2011 року в сумі 233018,40 грн є міський бюджет м.Нова Каховка, тобто кошти передані у власність Новокаховської міської ради Херсонської області.

Сторонами це не заперечується.

Матеріали справи містять надані стороною позивача кошторисні документи (договірна ціна на будівництво нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, локальний кошторис №2-1-1, складений в поточних цінах станом на 19.04.2011р, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за 19.04.2011р - 24.05.2011р, акт приймання виконаних будівельних робіт 19.04.2011р - 24.05.2011р), які містять посилання на договір від 15 березня 2011 року, укладений між ПП ОСОБА_2 та ПП "Алекс-Строй-Сервіс" (а.с.81, 82-83, 84, 85-86).

З вказаних документів вбачається, що вартість виконаних робіт та витрати складають 67207,60грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29 грудня 2011 року ОСОБА_8, діючий на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, продав, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 купили у рівних частинах за ціною 300226,00 грн нежитлову будівлю, розташовану у АДРЕСА_2, що складається з цегляного гаражу "А", площею 266,1кв.м, при якому огорожа 1, 2 (а.с.9-10).

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року по цивільній справі № 661/3480/13-ц за позовом прокурора м. Нова Каховка в інтересах держави в особі МНС України (Державна служба України з надзвичайних ситуацій), ТУ МНС України у Херсонській області (на час розгляду справи - Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області) до виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, Новокаховської міської ради Херсонської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договорів купівлі?продажу нерухомого майна, витребування та повернення нерухомого майна (яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року залишено без змін) позовні вимоги задоволено частково:

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.12.2006 року, видане виконавчим комітетом Новокаховської міської ради на підставі рішення №287 від 28.11.2006 року - комплекс будівель і споруд пожежного депо ППЧ-36 за адресою: АДРЕСА_1;

- витребувано у Новокаховської міської ради на користь МНС України комплекс будівель і споруд пожежного депо ППЧ-36 за адресою: АДРЕСА_1;

- витребувано у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в рівних частках на користь МНС України нежитлову будівлю, яка складається з цегляного гаражу "А", площею 266,1 кв.м, при якому є огорожа 1, 2 і яка знаходиться в АДРЕСА_2;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- стягнуто з відповідачів судовий збір в дохід держави (а.с.12-15).

Зазначеним рішенням суду встановлено відсутність у Представництва ФДМУ в м. Нова Каховка права на відчуження спірного нерухомого майна як комунальної власності територіальної громади м. Нова Каховка в особі Новокаховської міської ради, тому що це майно знаходилось у власності держави та перебувало в оперативному управлінні державного органу - територіального підрозділу МНС України. Суд встановив, що оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу від 18.02.2011 р. було скасовано в судовому порядку рішення Новокаховської міської ради від 21.11.2006 р. №206 "Про прийняття до міської комунальної власності нерухомого майна колишньої пожежної частини приладобудівного заводу "Сокіл", то спірне майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, тому є підстави для застосування механізму, визначеного ст.388 ЦК України.

У провадженні Новокаховського міського суду Херсонської області перебувала й інша цивільна справа за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача - Міністерство надзвичайних ситуацій України (Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про стягнення збитків у розмірі 300226 грн. 11 травня 2017 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом у зв'язку із тим, що вказаним вище рішенням апеляційного суду від 14.01.2014 року вирішено витребувати у позивачів у рівних частинах майно, яке вони придбали у ОСОБА_2 за 300226 грн за договором купівлі-продажу. Проте, зважаючи на те, що ОСОБА_2 відшкодував завдані збитки, позивачі відмовились від позову, в результаті чого Новокаховським міським судом Херсонської області 05 вересня 2017 року була постановлена ухвала про прийняття відмови у позові та закриття вказаного провадження (а.с.240, 242-243, 245-246).

При розгляді справи відповідачем Новокаховською міською радою було подано заяву про застосування позовної давності (а.с.42).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2).

За положеннями ст.203 ЦК України:

--- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1);

--- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2);

--- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3);

--- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5);

--- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1). Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.2).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Вважаючи, що позовна давність за вимогами позивача не сплила, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення від 14.01.2014 року про витребування у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірного майна на користь належного власника не потягло для ОСОБА_2 негативних наслідків, тобто не призвело до порушення його прав, оскільки на час ухвалення зазначеного судового рішення він розпорядився спірним майном та отримав від покупців за договором купівлі-продажу обумовлену договором вартість спірного майна у розмірі 300226 грн. До того ж, суд виходив з того, що тільки 11.05.2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були покупцями за останнім договором купівлі-продажу спірного майна, звернулися до ОСОБА_2 з вимогою про повернення коштів отриманих ним за договором купівлі-продажу від 29.12.2011 року, тобто в період часу з 14.01.2014 року по день відшкодування ОСОБА_2 вартості спірного майна за договором від 29.12.2011 року у ОСОБА_2 не було законних підстав для звернення до Новокаховської міської ради Херсонської області із зазначеним позовом. Таким чином, суд першої інстанції визначив, що початком перебігу позовної давності за вказаним позовом для ОСОБА_2 є 11.05.2017 року.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна від 18.02.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що на день розгляду зазначеної справи в суді вказаний договір втратив чинність, бо сторонами умови договору були виконані в повному обсязі, після чого позивач розпорядився майном, отриманим за оспорюваним договором, та відповідно отримав від наступного покупця визначену договором суму вартості спірного договору, та спірне майно повернуто належному власнику за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння внаслідок застосування механізму, визначеного ст.388 ЦК України, тобто підстав для застосування ст.ст.215, 216 ЦК України, суд не вбачає.

Щодо стягнення з Новокаховської міської ради безпідставно отриманих за договором від 18.02.2011 року коштів у розмірі 233018,40 грн, суд першої інстанції, посилаючись на ст.661 ЦК України та роз'яснення у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішив, що ці вимоги підлягають задоволенню.

Також, задовольняючи частково позовні вимоги у частині стягнення з Новокаховської міської ради процентів за користування чужими коштами, суд вважав, що вони підлягають стягненню у розмірі 8213,08грн (виходячи з облікової ставки НБУ у відповідні періоди) за період з 05.09.2017 року, тобто з часу, коли вибули з його власності, а саме коли ОСОБА_2 повернуто кошти ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за договором купівлі продажу від 29.12.2011 року.

Крім того, відмовляючи в позові в частині стягнення збитків в розмірі 67207,60грн, які понесені позивачем на капітальний ремонт спірного майна, суд послався на пред'явлення позову до неналежного відповідача (вважав, що належним відповідачем є МНС України), а також послався на те, що таке відшкодування має бути здійснено не відповідно до ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, як про це зазначає позивач, а відповідно до ч.4 ст.390 ЦК України.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може, оскільки до них суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин справи та порушивши норми процесуального права і неправильно застосувавши норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376ЦПК України є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у відповідній частині нового рішення.

Так, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна давність за вказаним позовом не сплила, оскільки початком перебігу позовної давності за вказаним позовом для ОСОБА_2 є 11.05.2017 року, тобто дата, коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були покупцями за останнім договором купівлі-продажу спірного майна, звернулися до ОСОБА_2 з вимогою про повернення коштів отриманих ним за договором купівлі-продажу від 29.12.2011 року, а він ці кошти потім повернув. Такий висновок суду є правомірним, зробленим на всебічному і повному досліджені наданих заявником доказах.

Також є обґрунтованим і таким, що зроблений на підставі належним чином застосованих норм матеріального і процесуального права, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про стягнення збитків в розмірі 67207,60грн, які понесені позивачем на капітальний ремонт спірного майна. При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки на теперішній час міська рада не є утримувачем відповідних поліпшень майна, які не можуть бути відокремлені від спірного майна. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана вимога не може бути задоволена з підстав, заявлених позивачем (ч.ч.1 і 2 ст.1166, ст.1173 ЦК України), оскільки вказані підстави є такими, що виникають з недоговірних зобов'язань. Натомість в даному випадку позивач просить стягнути збитки в розмірі 67207,60грн, які понесені ним на капітальний ремонт спірного майна, яке було предметом договору купівлі-продажу і яке в подальшому було витребувано власником із чужого незаконного володіння.

Що ж стосується вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна від 18.02.2011 року, то на думку апеляційного суду ця вимога підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вказаним вище судовим рішенням Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року, а також рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року по цивільній справі № 661/3480/13-ц, встановлено, що оскаржуване рішення Новокаховської міської ради №206 від 21.11.2006 року "Про прийняття до міської комунальної власності нерухомого майна колишньої пожежної частини приладобудівного заводу "Сокіл" прийнято всупереч приписів чинного законодавства, з порушенням порядку передачі спірного об'єкта з державної до комунальної власності та порушує право позивача - МНС України на володіння та користування спірним майном.

Відтак, укладаючи 18.02.2011 року договір купівлі-продажу комунального майна Представництво Фонду державного майна України в м.Нова Каховка із ОСОБА_2 не мало права на відчуження спірного майна як комунальної власності Територіальної громади міста Нова Каховка в особі Новокаховської міської ради.

Оскільки на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 18.02.2011 року вказане вище рішення від 21.11.2006 року №206 було скасовано в судовому порядку вказаним рішенням суду від 23.12.2010 року, то спірне майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, а тому було підставним застосування механізму, визначеного ст.388 ЦК України, чим прокурор м.Нова Каховка Херсонської області, діючий в інтересах держави в особі відповідних органів і скористався.

При цьому, як зазначив Апеляційний суд Херсонської області у своєму рішенні від 14 січня 2014 року по цивільній справі № 661/3480/13-ц, з урахуванням положень статей 215, 216, 330, 388 ЦК України не підлягали у тій справі задоволенню вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу 21/100 частки спірного майна від 18.02.2011 року та договір купівлі-продажу від 29.12.2011 року.

Натомість у цій справі вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна від 18.02.2011 року задоволенню підлягає, оскільки позивач був учасником вказаного правочину і встановлено, що Представництво Фонду державного майна України в м.Нова Каховка, виконуючи делеговані повноваження Новокаховської міської ради, при укладенні оспорюваного договору із ОСОБА_2 не мало права на відчуження спірного майна як комунальної власності Територіальної громади міста Нова Каховка в особі Новокаховської міської ради.

Ці обставини встановлені в зазначеному рішенні Апеляційного суду Херсонської області від 14 січня 2014 року по цивільній справі № 661/3480/13-ц і згідно ч.4 ст.82 ЦПК України і не доказуються при розгляді цієї справи.

Апеляційний суд враховує те, що позивач визначився із способом захисту своїх прав, він бажає повернути свої кошти, сплачені за оспорюваним договором купівлі-продажу комунального майна від 18.02.2011 року і зазначив підставу для повернення вказаних коштів (зокрема ст.ст.215, 216, 658 ЦК України). Апеляційний суд вважає таку вимогу цілком правомірною і такою, що підлягає застосуванню у правовідносинах, що склалися між сторонами, адже продавцем в оспорюваному договорі був не власник, тобто особа, яка не мала права його відчужувати покупцю ОСОБА_2 Отже, при укладенні оспорюваного правочину були порушені положення ст.ст.203 та 215 ЦК України.

Суд же першої інстанції на вказане уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги.

Відносно вимоги про стягнення з Новокаховської міської ради на користь позивача 207051,56 грн процентів за користування чужими коштами колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення процентів за користування чужими коштами за період з 05.09.2017 року по 26 січня 2018 року (згідно заяви про уточнення позовних вимог), тобто з часу, коли вибули з його власності, а саме коли ОСОБА_2 повернуто кошти ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за договором купівлі продажу від 29.12.2011 року.

Адже саме 05.09.2017 року (і це ніким із учасників справи не заперечується) з власності позивача вибули кошти, отримані ним від ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а до того часу вважається, що йому жодним чином збитків не завдано. Так, з 18.02.2011р, коли він купив спірне нерухоме майно, і по 29.12.2011р, коли він продав його, він володів цим майном, тобто отримав повне задоволення від своїх вкладених коштів. З 29.12.2011 року він отримав за майно кошти, які перебували у його власності А тому не можна вважати, що відповідальна особа неправомірно користувалася ними в цей час, до 05.09.2017 року.

Колегія суддів враховує те, що позивач в ході судового розгляду справи про стягнення з нього збитків у розмірі 300226грн добровільно повернув ОСОБА_5 і ОСОБА_6 отримані від них кошти за договором купівлі продажу від 29.12.2011 року. Він звертався 29.04.2014 року до Новокаховської міської ради з проханням, зокрема, відшкодувати йому 233018,40грн сплачених ним за договором купівлі-продажу від 18.02.2011 року (а.с.211-213).

Апеляційний суд враховує, що він мав право на повернення вказаних коштів в незалежності від визнання чи невизнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна від 18.02.2011 року, адже згідно з ч.1 ст.661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Саме це і зробив позивач у цій справі ОСОБА_2, відшкодувавши покупцям ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 29.12.2011 року збитки, завдані їм вилученням у них за рішенням нерухомого майна. В свою чергу і ОСОБА_2, відшкодувавши ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зазначені збитки, має право на отримання відповідної суми від продавця нерухомого майна.

Разом з тим, стягуючи проценти за користування чужими коштами за період з 05.09.2017 року по 26 січня 2018 року, суд першої інстанції помилково виходив з необхідності їх стягнення, виходячи з облікової ставки НБУ у відповідні періоди, частково взявши до уваги наданий позивачем розрахунок як додаток до заяви від 26.01.2018 року про уточнення позовних вимог (а.с.159).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях: перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу ч.2 ст.1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу ч.2 ст.1057 ЦК.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами ст.1048 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).

Таким чином, у спірних правовідносинах щодо користування радою чужими коштами підлягає застосуванню ч.2 ст.625 ЦК України в частині встановлення плати в розмірі 3 процентів річних від простроченої суми боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

З цим також погоджується і сам скаржник, який подав при апеляційному розгляді справи відповідну заяву з доданим розрахунком процентів у розмірі 3% річних, хоча він і вважає помилково, що підлягають стягненню проценти за користування чужими коштами за період з 18.02.2011 року по 26 січня 2018 року (а.с.299). Тому вказаний розрахунок апеляційним судом не може бути взято до уваги.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і помилково обчислив проценти за користування чужими коштами, виходячи з облікової ставки НБУ.

З урахуванням кількості днів за період з 06.09.2017 року по 26 січня 2018 року (143 дні) та суми коштів в 233018,40грн, якими користувалася міська рада, розмір процентів за користування чужими коштами становить 2738,45грн (233018,40грн х 3% : 365 х 143), виходячи з розрахунку 19,15грн за 1 день користування чужими коштами.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна від 18.02.2011 року слід скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. Також, вказане рішення в частині стягнення з Новокаховської міської ради на користь позивача 8213,08грн процентів за користування чужими коштами слід змінити, зменшивши суму стягнення з 8213,08грн до 2738,45грн. та зменшивши загальну суму стягнення з Новокаховської міської ради на користь позивача з 241231,48грн до 235756,85грн (233018,40грн + 2738,4грн). В решті ж це рішення слід залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і є такі, що висновків суду не спростовують. Зокрема, посилання скаржника на те, що стягненню підлягають проценти за користування чужими коштами за період з 18.02.2011 року по 26.01.2018 року через обізнаність ради з 23.12.2010 року про незаконність перебування спірного майна пожежного депо в комунальній власності територіальної громади м.Нова Каховка, слід залишити поза увагою оскільки в даному випадку визначальним є те, з якого часу з власності позивача вибули кошти, отримані ним від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 А до того часу вважається, що йому жодним чином збитків не завдано. Зокрема, з 18.02.2011р, коли він купив спірне нерухоме майно, і по 29.12.2011р, коли він продав його, він володів цим майном, тобто отримав повне задоволення від своїх вкладених коштів. З 29.12.2011 року він отримав за майно кошти, які перебували у його власності. А тому не можна вважати, що відповідальна особа неправомірно користувалася ними в цей час, до 05.09.2017 року. Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на відсутність у нього жодних стосунків з МНС України, що тягне відшкодування збитків винною стороною, тобто саме Новокаховською міською радою, оскільки на теперішній час міська рада не є утримувачем відповідних поліпшень майна, які не можуть бути відокремлені від спірного майна. Тобто не міська рада повинна відповідати за цим позовом. Крім того, вказана вимога не може бути задоволена з підстав, заявлених позивачем (ч.ч.1 і 2 ст.1166, ст.1173 ЦК України), оскільки вказані підстави є такими, що виникають з недоговірних зобов'язань.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

Позивач просив, крім визнання недійсності договору, стягнути 507277,56грн, сплативши при цьому судовий збір трьома платежами в сумі 4938,80грн (3002,26грн + 1264,44грн + 672,10грн) (а.с.1, 62, 80).

Судом стягнуто 235756,85грн.

Отже, позовні вимоги майнового характеру задоволено на 46,47% (235756,85грн х 100% : 507277,56грн).

При поданні апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір в розмірі 4950,69грн (а.с.271).

Тобто, всього сплачено судового збору 9889,49грн., а саме 1600грн (640грн + 960грн) за вимогою немайнового характеру та 8289,49грн за вимогою майнового характеру (9889,49грн - 1600грн).

Отже, що стосується вимоги немайнового характеру (визнання недійсним договору), на користь скаржника слід стягнути судові витрати по цій вимозі в розмірі 1600,00грн (640,00грн судового збору за подання позову в суді першої інстанції та 960,00грн за подання апеляційної скарги).

Що стосується вимоги майнового характеру, то з урахуванням часткового задоволення позову, з міської ради на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в сумі 3852,12грн (46,47% х 8289,49грн :100%).

Таким чином, загалом з міської ради на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 5452,12грн (1600грн + 3852,12грн).

Керуючись ст.ст.367, п.п.1 та 4 ч.1 ст.374, ст.375, п.п.1, 4 ч.1 ст.376ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, ч.2 ст.625 ЦК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна від 18.02.2011 року скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Визнати недійсним з моменту укладення договір від 18.02.2011 року купівлі-продажу комунального майна, а саме 21/100 частини комплексу будівель та споруд пожежного депо ППЧ - 36, яке складається з гаражу "А5" загальною площею 266,1кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та Представництвом Фонду державного майна України в м.Нова Каховка, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І. за реєстровим № 687.

Це ж рішення суду в частині стягнення з Новокаховської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_2 8213,08грн процентів за користування чужими коштами змінити, зменшивши суму стягнення з 8213,08грн до 2738,45грн та зменшивши загальну суму стягнення з Новокаховської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_2 з 241231,48грн до 235756,85грн.

В решті це ж рішення слід залишити без змін.

Стягнути з Новокаховської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_2 5452,12грн судових витрат.

Вказане рішення суду в частині стягнення з Новокаховської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_2 коштів за договором від 18.02.2011 року в сумі 233018,40грн в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська