Постанова № 75293231, 12.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року

м.Суми

Справа №585/4578/17

Провадження № 22-ц/788/1038/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

головуючого - Кононенко О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Ткачук С.С., Криворотенка В.І.,

з участю секретаря судового засідання – Новікової А.С.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1;

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Альянс+»;

треті особи – ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Альянс+»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року, в складі судді Євлах О.О., ухвалене у м. Ромни, повний текст якого складено 11 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

01 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 серпня 2014 року близько 13 години 10 хвилин, за участю транспортного засобу «ГАЗ 3221ЗПЕ» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, в якому вона знаходилась як пасажир, їй завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження.

За вказаним фактом було порушено кримінальне провадження та пред’явлено обвинувачення ОСОБА_2 Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року провадження у справі було закрито у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що на момент ДТП водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом, який належить ТОВ «ТК Альянс +», з яким він перебував у трудових відносинах, а також судовим рішенням встановлено, що саме у зв’язку з порушенням останнім вимог ПДР України, в його діях наявний склад злочину, просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на лікування в сумі 29910 грн. 60 коп. та моральну шкоду, яку вона оцінює в 500000 гривень.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Транспортна компанія Альянс+» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 28351,60 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2018 року стягнуто з ТОВ «Транспортна компанія «Альянс+» на користь ОСОБА_1 1211 грн. понесених витрат, пов’язаних з наданням правничої допомоги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Транспортна компанія «Альянс+», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував, що відповідно до положень ч. 2 ст. 1188 ЦК України іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини. А оскільки в ДТП, що сталася 29 серпня 2014 року, є й інший учасник , а саме водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_3, власником автомобіля якого є ПАТ «Сумиобленерго», тому шкоду необхідно стягнути і з іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди в солідарному порядку.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд не в повній мірі дослідив докази її спричинення. Позивач не надала доказів того, що їй довелось кидати роботу в м. Києв та переїзджати до м. Ромни у зв’язку з лікуванням після ДТП. Згідно з інформацією, позивач взагалі проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 і доказів того, що остання проживала в м. Києв суду не надано.

Крім того, вважає, що не можуть бути належними та допустимими доказами у справі касові чеки на придбання ліків позивачем, перелік яких не зазначений у листах лікарських призначень.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Транспортна компанія «Альянс+» - адвоката ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1, яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що 29 серпня 2014 року близько 13 години 10 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_3, що належить на праві власності ТОВ «Транспортна компанія «Альянс+» та, здійснюючи пасажирські перевезення, ОСОБА_2 знехтував безпекою дорожнього руху, грубо порушив Правила дорожнього руху України під час об’їзду перешкоди у вигляді зупиненого в межах правого узбіччя вантажного автомобіля НОМЕР_4, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, допустив зіткнення з цим вантажним автомобілем, внаслідок чого пасажир ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні 12014200270000485 від 29 серпня 2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження відносно нього закрито.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди у розмірі 350000 грн. залишено без розгляду (а.с. 42-44).

Відповідно до довідок КЗ «Сумська клінічна лікарня № 1», ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у періоди з 31 серпня 2014 року до 30 вересня 2014 року; з 24 листопада 2014 року до 09 грудня 2014 року; з 10 грудня 2014 року до 31 грудня 2014 року; з 03 лютого 2015 року до 25 лютого 2015 року; з 15 липня 2015 року до 28 липня 2015 року та отримувала лікування з приводу тілесних ушкоджень у вигляді «відкритого уламкового перелому середньої третини правої променевої кістки зі зміщенням, закритого уламкового перелому середньої третини правої променевої кістки зі зміщенням, закритого перелому правої ключиці зі зміщенням» (а.с. 29-38), які кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивоване тим, що шкода позивачу завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, а тому відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

При вирішенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, перенесла фізичний біль, пережила сильний емоційний стрес, зазнала моральних страждань. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини особи, яка її завдала.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Твердження представника відповідача про те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1188 ЦК України шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини, а тому власник автомобіля «ЗІЛ 130» повинен також в солідарному порядку нести відповідальність, на правильність висновків суду першої інстанції не впливає.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вина ОСОБА_2, який на час ДТП керував автомобілем ГАЗ 32213 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, встановлена ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 28 листопада 2017 року, а водій автомобіля «ЗІЛ 130» злочину не вчиняв, отже його неправомірними діями не було завдано шкоди потерпілій.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно поклав обов’язок з відшкодування шкоди саме на ТОВ «Транспортна компанія «Альянс+», що є власником автомобіля ГАЗ 32213, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і яким керував на час події ОСОБА_2

Крім того, право звернення до суду із позовом належить виключно позивачу і вона не позбавлена можливості звернутися із позовом до власника автомобіля «ЗІЛ 130» із вимогою про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. У свою чергу відповідач не позбавлений права вимагати стягнення частини виплаченого відшкодування із солідарного боржника.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині 2 статті 1167 ЦК України передбачені випадки відшкодування моральної шкоди, коли вона відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю, стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої щодо членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно із роз’ясненнями абзацу другого п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Посилання ТОВ «Транспортна компанія «Альянс+» в апеляційній скарзі на те, що суд не в повній мірі дослідив докази завдання моральної шкоди та те, що позивач не надала доказів, що їй довелось кидати роботу в м. Києв та переїзджати до м. Ромни у зв’язку з лікуванням після ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки це не є підставою для відмови у позові.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував вищевказані положення Закону та роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України і обгрунтовано виходив з того, що позивач внаслідок ДТП отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, перенесла фізичний біль, пережила сильний емоційний стрес, зазнала моральних страждань. Крім того, суд врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступень вини особи, яка її завдала а також вимоги розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 надала суду до позовної заяви копії фіскальних чеків з аптечних установ, квитанцій, накладних, рахунків – фактур, товарних чеків оригінали яких досліджені як судом першої, так і апеляційної інстанції, якими підтверджено придбання нею лікарських препаратів виключно за призначеннями лікарів та внесення добровільних внесків, на загальну суму 29910 грн. 60 коп. (а.с. 10-28).

За таких обставин, твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що не можуть бути належними та допустимими доказами у справі касові чеки на придбання ліків позивачем, перелік яких не зазначений у листах лікарських призначень, та не завірені належним чином, є безпідставними.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Альянс+» залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_5

ОСОБА_6