Рішення № 75293139, 09.07.2018, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/501/18 Провадження № 2/584/347/18

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2018 Путивльський районний суд Сумської області

в особі : головуючого - судді Толстого О.О.

при секретарі Зікрати Я.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, треті особи - ОСОБА_2, приватний нотаріус Путивльського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 16.07.2017 померла ОСОБА_4, яка заповідала їй все своє майно. Вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа.

Посилаючись на те, що власником іншої частки квартири є ОСОБА_2, який отримав свідоцтво про право власності на підставі розпорядження органу приватизації від 22.02.2016 № 2148, а спадкодавець ОСОБА_4 була наймачем квартири та за життя відповідного свідоцтва не отримала, просила визнати право власності на 1/2 частки квартири в порядку спадкування.

Також просила розглянути позов без її участі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, направив відзив на позов, у якому останній визнав і просив справу розглянути без участі його представника.

Треті особи письмових пояснень не направили, у поданих заявах просили справу розглянути за їх відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом установлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Путивльської міської ради від 09.09.2015 ОСОБА_4 на сім’ю у складі двох осіб : ОСОБА_4 - наймач, ОСОБА_2 - онук, видано 22.09.2015 ордер № 2941 серії 2941 на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_2.

16.07.2017 ОСОБА_4 померла.

Будучи спадкоємцем померлої за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу ОСОБА_3 від 09.02.2017 за № 122, позивач прийняла спадщину, але у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене спадкове майно нотаріусом було відмовлено з причини відсутності правовстановлюючого документа.

Водночас, довідкою ОСББ «Заріччя Ковпака -7» від 09.11.2017 № 405 підтверджено те, що ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала до моменту смерті в зазначеній вище квартирі.

З наданих відповідачем копій приватизаційних документів вбачається, що 22.02.2016 ОСОБА_2 і ОСОБА_4 подали спільну заяву про приватизацію квартири, на підставі якої проведено розрахунок вартості надлишкової площі квартири та вони перерахували приватизаційними платіжними дорученнями відповідні суми на спеціальний приватизаційний рахунок, а розпорядженням органу приватизації прийнято рішення про передачу квартири у власність і оформлення права власності в 10-денний термін.

ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку цієї квартири 30.08.2017, а ОСОБА_4 за життя таке свідоцтво не отримала.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Статтею 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

У частині 5 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз’яснено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленною заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством, зокрема цей строк становить 30 днів.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 752/10477/15-ц.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Беручи до уваги наведені правові норми та те, що спадкодавець ОСОБА_4 висловила свою волю на приватизацію займаної нею квартири, але відповідне свідоцтво про право власності на свою частку квартири за життя не отримала, тому до позивача перейшло право вимоги на право власності на цю частку квартири в порядку спадкування.

Таким чином, суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому може бути прийнято.

За клопотанням позивача понесені судові витрати судом не розподіляються.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 345, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст. 1,3, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_3 (загальною площею 49,1 кв.м, житловою площею 28,1 кв.м) в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 09.02.2017 приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 122, після смерті ОСОБА_4, яка померла 16.07.2017 в м. Путивль Сумської області.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.07.2018.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя

Путивльського районного суду ОСОБА_5